Рита зупинилася біля свого під’їзду. Далі було не пройти, вантажники намагалися занести рояль.
І хоч ніжки в рояля були відкручені, дверний прохід виявився вузьким для нього.
– Він все одно не зайде, навіть, якщо розібрати двері, здоровий, мабуть старовинний, – винесли свій вердикт вантажники.
– Ви мене пропустіть, а потім можете хоч пів будинку розібрати, – сердито зауважила Рита.
Розгублений чоловік, власник рояля, витер піт з чола.
– Усі речі занесли залишився тільки рояль. От, якби я жив на першому поверсі, можна було б через вікно, але я живу на третьому, і він сумно подивився на Риту.
– Я теж на третьому, значить, ви мій новий сусід у квартирі навпроти. А знаєте, є такі спеціальні машини з підйомною платформою, якщо ви впевнені, що рояль зайде у вікно, можете сміливо викликати машину. У мене подруга такий громіздкий буфет піднімала і теж на третій поверх. Вона дасть номер, тільки, мабуть, це недешеве задоволення, – сказала вона засмученому хлопцю.
Той зрадів і подякував їй за геніальну ідею. Рита продиктувала номер телефону і піднялася до себе, але постійно спостерігала у вікно за долею рояля.
Машина з платформою приїхала, і він зрештою благополучно перекочував у квартиру. Рита здивувалася, що так перейнялася цією проблемою. Навіть про свої неприємності забула.
А неприємності в неї почалися вчора. Від неї пішов чоловік Анатолій…
Це стало для неї дуже неприємною несподіванкою.
Вона, звісно, здогадувалася про дивні зміни у його поведінці…
…Анатолій почав часто затримуватись на роботі. Іноді чоловік просто шукав причини, щоб зникнути з дому.
Раніше Рита за ним нічого такого не помічала.
– Дивно, – думала жінка. – То на роботі допізна сидить, то до свого друзяки Петра бігає в гараж. І що там можна робити майже кожен день?
Рита пояснювала це кризою середнього віку. Може захопився трохи якоюсь красунею, пройде…
Був вихідний. Рита вирішила сходити в торговий центр. Вона хотіла прогулятися, а ще купити в одному магазинчику ґрунт і горщик для квітів.
Жінка зайшла в торговий центр, озирнулася навкруги і раптом застигла від несподіванки.
Назустріч їй ішов її Анатолій. І він ішов не один, а з тією іншою, про існування якої вона невиразно підозрювала.
Вони йшли такі щасливі!
Чоловік обіймав свою молоду подругу за талію. Вона йому шепотіла щось на вушко. Навіть збоку відчувалися любовні флюїди між ними.
Подруга Анатолія повернулася обличчям до Рити і… Рита не повірила своїм очам. Вона знала цю дівчину!
Коханкою чоловіка виявилася Софійка, молода колега Рити…
Анатолій спочатку розгубився від несподіванки, а потім сказав:
– Усі пояснення вдома.
Рита додому не поспішала. Вона безцільно ходила вулицею і нарешті зрозуміла, що Софійка причарувала Анатолія на ювілеї у шефа, а ця подія була майже рік тому.
Він часто з нею танцював, разом вони виходили на вулицю, але Рита не надала цьому значення.
Їй у той час і в поганому сні не могло наснитися, що завжди вірний і правильний Анатолій може їй зрадити.
Поки вона добралася додому, Анатолій уже зібрав речі. Рита знала, що він не любить розбірки й сварки. Вона дуже спокійно спитала:
– Чим же ж я тобі не догодила? Що так все погано?
Він відповів:
– Та ні, добре все, тільки ми з тобою давно живемо за інерцією, прісно все в нас. А без Софійки я не можу й дня прожити! Я вдячний тобі за 20 прожитих разом років, за дочку. Дочку я виростив, квартиру їй купив і навіть видав заміж. Маю право на особисте щастя. Вибач, якщо зможеш…
Рита заплакала тільки тоді, коли він зник за дверима. Так недобре їй ніколи не було. Цілу ніч вона не спала.
Вранці, як завжди, контрастний душ, легкий макіяж, строгий костюм і вперед на роботу. Ніхто не повинен знати, що робиться у неї на душі. Рита була впевнена, що сьогодні весь відділ буде за її спиною обговорювати, як Софійка відвела у неї чоловіка.
Софійка прийшла до них на роботу одразу після закінчення університету. Вона була дуже гарною. До того ж акуратна й відповідальна. Софійка швидко з усіма подружилася, до неї всі добре ставилися і Рита, в тому числі.
До офісу довелося добиратися автобусом, і це теж не тішило. Рита відвикла від автобусної штовханини, її завжди підвозив на роботу Анатолій. Всю дорогу вона стояла.
За законом підлості в офісі вона одразу зустрілася ніс до носа з Софійкою, яка зніяковіло привіталася і прослизнула повз.
Але працювати їм доведеться в одному кабінеті…
В колективі відчувалося напружене очікування. Співробітники старшого віку були за Риту. Молоді вдавали, що нічого не сталося, але з цікавістю чекали, як розвиватимуться подальші події?
Після роботи Софійку чекав Анатолій. Рита спеціально затрималася, щоб не зустрічатися з ним і не бачити, як щаслива суперниця сідає у їхню машину на її місце поряд із водієм.
Увечері вдома вона похвалила себе за те, що вистояла! Далі буде легше. Можливо Софійка думає, що Рита звільниться? Ага, зараз! Вона працюватиме, їй подобається колектив, у якому вона вже багато років, її влаштовує заробітна плата, з якого дива їй звільнятися?
Подзвонила дочка Леся. Вона заспокоїла матір, як могла, на кшталт, не ти перша, не ти остання покинута дружина.
А потім зізналася, що батько заздалегідь познайомив її із Софійкою і Леся дуже добре з нею спілкується.
Довго з донькою вона не говорила. Рита зрозуміла, що співчуття від неї не отримає, а від інформації про спілкування дочки з суперницею вона остаточно засумувала.
Але Леся не повинна знати про це, на дітей не можна ображатися.
Дочку вона народила ще на першому курсі університету, але навчання не кидала.
Вони з Анатолієм після весілля жили з її батьками. Він був не з міста. Мати Рити тоді ще працювала, але була жива бабуся. Бабуся і виростила Лесю до п’яти років, потім дочка пішла в садок.
Батьки на той час закінчили будівництво свого заміського будинку і перебралися туди, а їм залишили свою трикімнатну квартиру, сподіваючись, що з’являться інші онуки. Рита з Анатолієм хотіли ще дітей, але не вийшло.
Раптом хтось подзвонив у двері.
– Хто ж там такий? – подумала вона. – Може, Анатолій щось забув?
Рита пішла відкривати двері.
На порозі стояв новий сусід,
– Я хочу ще раз вам подякувати! І давайте знайомитись. Я Олег, а як ваше ім’я?
– Моє ім’я Рита. Я збираюся вечеряти, може приєднаєтеся, Олеже? Ви точно зголодніли, – несподівано для себе запропонувала вона.
Той спочатку зніяковів, а потім погодився, бо справді був голодним.
За вечерею Олег розповів, що йому 35 років. Він програміст, жив у однокімнатній квартирі і далі б там жив, але сестра пішла від чоловіка і перебралася з двома дітьми до батьків.
У батьків стояв цей рояль, на ньому колись грала бабуся, вона і його навчала музиці. Він любить музику і часом грає. Рояль у робочому стані.
Після переїзду сестри у батьків стало тісно. Вони захотіли продати рояль, який займав багато місця.
Але покупця так і не знайшлося, тоді рояль вирішили викинути. Олег не дозволив, це ж пам’ять про бабусю, її вже, на жаль, не стало.
Він продав свою квартиру і купив цю в кредит. Рояль теж був причиною покупки, а не тільки розширення житла.
– Що це я все про себе й про себе, розкажіть і ви про своє життя, – зупинив свій монолог Олег.
– А що розповідати? Я відучора покинута 40-річна жінка.
Чоловік прожив зі мною 20 років і пішов до молодої і гарної. Ми працюємо з нею в одному колективі. І мене це не тішить.
Моя доросла дочка одружена. Вона не вважає відхід батька чимось поганим і, як виявилося, спілкується з його новою коханою.
Цей факт мене вразив взагалі, але я тримаюся.
Ось і вся моя невесела історія.
Рита спробувала посміхнутися, але вийшло погано.
– Зовсім вже, розповіла першому зустрічному про свої проблеми, – подумки сварилася до себе вона.
Він, ніби почув про її думки.
– Вам треба було просто виговоритись, коли проговрюєш ситуацію стає легше. А ваш чоловік взагалі вже! Піти від такої жінки? У вас доросла дочка? Я думав ви роки на два молодші за мене. Чесне слово!
– Брехня, – усміхнулася Рита.
Вони ще попили чаю, побалакали трохи і сусід пішов.
А Риті справді полегшало. Вона довго розглядала себе у дзеркалі.
І справді, цілком собі нічого, струнка, симпатична, доглянута брюнетка.
Не треба розкисати, після сорока життя тільки починається.
Вранці Олег чекав її біля машини.
– Я можу підвезти вас до роботи нам по дорозі.
Вони приїхали одночасно з Анатолієм і Софійкою.
Софійка не змогла приховати свого подиву, коли Олег галантно відчинив дверцята і подав руку Риті, яка не розгубилася, мило посміхнулася йому і помахала рукою на прощання.
Колеги оторопіли. Дехто припускав, що Рита перша зрадила чоловікові, бо де ж вона так швидко знайшла іншого? Був він уже в неї, був…
Після роботи Олег знову чекав на Риту. Анатолій похмуро глянув на нього і спитав:
– Давно знайомий з моєю дружиною?
– А хіба Рита ваша дружина? У вас їх дві? – запитав Олег і зробив крок назустріч Риті.
Сусіди здружилися. Олег чесно зізнався Риті, що має намір до неї позалицятися і в нього найсерйозніші наміри.
Рита не вірила в його ці найсерйозніші наміри, але відкидати його залицяння не стала.
З ним їй справді було легше сприймати своє нове становище.
Він симпатичний, високий, дуже добре розуміє та відчуває її настрій. Відмовитися від нього вона завжди зможе, якщо що.
До того ж не треба штовхатися в автобусі…
…Через три місяці відбулося розлучення Рити з Анатолієм. Вони розійшлися тихо-мирно, майнових претензій в подружжя один до одного не було.
Біля будівлі суду на Риту чекав Олег з величезним букетом квітів.
– Швидко ж ти втішилася, – пробурчав Анатолій.
– А ти думав я буду довіку журитися і посипати голову попелом? Знаєш, мені теж набридло наше з тобою прісне життя, а тепер у мене почалася друга молодість і я щаслива! – відповіла йому колишня дружина.
Олег і Рита одразу після її розлучення подали заяву в ЗАГС.
Софійка на вимогу Анатолія звільнилася. Він відмовився возити її на роботу, тому що його дратував щасливий вигляд колишньої дружини і її новий чоловік.
А ще через сім місяців колеги провели Риту в декретну відпустку.
Найцікавіше те, що сестра Олега швидко помирилася з чоловіком і повернулася з дітьми до нього.
Перевозити рояль було зовсім необов’язково, але саме він відіграв головну роль у знайомстві Рити з Олегом!
Олег іноді грає їй на роялі, а Рита із задоволенням слухає.
Вона теж любила музику.
Ось така історія про рояль, який змінив долю двох хороших людей!