– Дочка в тебе абсолютно безпардонна! – заявила Анастасії невістка. – Ніяких манер! Знаходиться в гостях і нишпорить чужим холодильником.
Вона шматок тортика та йогурти з’їла, які я своїм дітям купила! Тому прошу відшкодуй мені, будь ласка. За грошима ввечері зайду.
З дружиною брата у Анастасії стосунки були натягнуті. Ігор з Вірою одружився 6 років тому, і тоді вибір молодого 25-річного чоловіка ніхто з членів сім’ї не схвалив:
– Синочку, ну навіщо вона тобі потрібна? – голосила Валентина Павлівна. – Вона за тебе на 8 років старша, у неї троє дітей!
Ігоре, ну невже ти не можеш знайти собі ровесницю чи хоча б без дітей?
– Чужих дітей не буває, мамо, – обурювався Ігор. – Хлопчаки в неї гарні, я з ними вже потоваришував.
І Віра теж чудова, ти просто з нею ще близько не знайома. Я певен, мамо, що вона тобі сподобається!
Настя теж вибору брата не розуміла, але з настановами до Ігоря не лізла, вважала, що він – дорослий хлопець і сам має право вирішувати, з ким йому жити.
Перша сварка трапилася, коли Ігор привів свою обраницю до батьків. Валентина Павлівна та Семен Борисович заради сина розчулилися.
Накрили стіл, купили для майбутньої невістки подарунок. Ближче до кінця вечері Віра несподівано у потенційної свекрухи запитала:
– А заповіт ви вже склали?
Валентина Павлівна здивувалася:
– Навіщо? Ми з чоловіком чудово почуваємося і ще мінімум років 20 плануємо пожити.
– Мені здається, про таке треба думати заздалегідь, – сказала Віра. – Щоб діти та онуки потім за спадок не сварилися.
Квартира у вас гарна, простора, із свіжим ремонтом. У центрі! Коштує, мабуть, непоганих грошей.
Мені дуже не хотілося б, щоб нас у разі чого не обділили. Ну, ви знаєте, про що я?
Ігор навіть вухом не повів, вдав, що нічого не чув. Провівши гостей, Валентина Павлівна одразу кинулася дзвонити старшій дочці:
– Настя, ти уявляєш! Вона вперше прийшла до нас у будинок і вже розпоряджається квартирою.
Запитує, на кого ми з батьком заповіт складемо! Я вже шоці! Навіщо Ігор із нею зв’язався?
– Не лізь у їхні стосунки, мамо, – порадила Настя, – ти ж потім обов’язково винною залишишся.
Будь-яка людина має вчитися на своїх помилках. І Ігор – не виняток.
***
Весілля зіграли скромне, чим дуже засмутили наречену. Віра потім, після урочистостей, висловила свекрусі своє невдоволення:
– Могли б і розщедритися заради єдиного сина. Не весілля, а поминки якісь вийшли!
Ні ведучого, ні нормального ресторану. Зняли якесь кафе, запросили 30 людей та задоволені?
Та я навіть сукню собі не купила, довелося на прокат брати!
Валентина Павлівна не витримала:
– А чому ми з батьком маємо переживати з цього приводу? Ви з Ігором – дорослі люди, на весілля треба було заробляти, а не просити гроші у родичів.
До речі, а чого сваха ніяк у заході фінансово не взяла участь? Чому ти з матері грошей не просиш?
– У мене мати – пенсіонерка, – сказала Віра. – Звідки в неї гроші візьмуться?
А ви зі свекром обидва працюєте, ніколи я не повірю, що ніяких накопичень не маєте!
Сварилася Віра не лише зі свекрухою. І з Настею у жінки стосунки теж не склалися – Віра зовиці заздрила, кожна зустріч закінчувалася суперечкою:
– І як тільки чоловік тебе на роботу відпускає у такому вигляді? – окидаючи Настю зневажливим поглядом, шипіла Віра. – Ти в нас де працюєш?
У перукарні? І що, клієнтів-чоловіків у такому вигляді обслуговуєш?
– А що не так із моїм виглядом? – запитувала Настя. – Коротке я не ношу, не дозволяю собі деякі частини тіла відкривати на відміну від тебе.
А щодо чоловіка… Спокійно він мене на роботу відпускає, бо довіряє!
– Ну не знаю, – єхидно сказала Віра, – Губи ось накачені, вії…
Заміжня жінка має виглядати скромно. Он, з мене приклад бери – я Ігореві ніколи приводу для ревнощів не даю. Правда, дорогий?
***
Віра відрізнялася безцеремонністю, вона жила за принципом «нехай інші гірше живуть, аби мені було добре».
Вона могла пізно ввечері трьох синів привести до свекрухи або зовиці і залишити їх на ніч:
– Ми з Ігором самі побути хочемо, – заявляла невістка. – Поки діти вдома, ніякого усамітнення. Вранці завтра заберу.
Спочатку і Настя і Валентина Павлівна дітей залишали у себе, не хотіли сваритися з Ігором – на слова на адресу дружини молодий чоловік реагував дуже складно:
– Я не зрозумію, чим вас Віра не влаштовує? – сердився Ігор, – чому ви до неї так погано ставитеся?
Невже хоч раз не можна піти назустріч Вірочці і доглянути за дітьми? Ми теж втомлюємося, іноді хочеться побути наодинці один з одним.
Мама, зрештою, це і твої тепер онуки також! А твої, Настя, племінники. Я прошу нормального ставлення до сім’ї!
Валентина Павлівна та Семен Борисович намагалися у відкриті сварки з невісткою не вступати, щоб не втратити сина.
Подружжя не розуміло, чому вони повинні брати на себе турботу про чужих дітей – онуками синів Віри вони не рахували.
Зате невістка була свято впевнена у тому, що участь свекрух у житті її дітей – святий обов’язок батьків Ігоря.
Перед Новим роком вона зателефонувала родичам і заявила:
– Чекаємо від вас подарунків! Тільки аби що не несіть, даруйте щось варте. І за ціною, щоб подарунки приблизно однаковими були!
В принципі, можу спростити вам завдання: старший хоче новий телефон, середньому потрібний планшет, а молодший мріє про конструктора. Тільки Lego беріть оригінальний, а не китайську підробку!
Ще Віра постійно позичала у родичів гроші і ніколи їх не віддавала.
Батьки та Настя спочатку давали, але суми поступово зростали. Якось невістка зателефонувала Насті та поцікавилася:
– Твій зарплату вже отримав?
– Отримав, – без задніх думок відповіла Настя. – А чому ти питаєш?
– Чудово! Нам із Ігором 10 тисяч потрібно. Позичиш?
Гроші в Насті були, але пов’язувати себе фінансовими зобов’язаннями з невісткою вона не хотіла – чудово знала, що Віра борг не поверне.
– Вибач, не можу, – відразу відмовила Настя. – Доньку до зими одягати треба, ми 2 місяці відкладали.
– Чого ти починаєш, Настя? – обурювалася Віра. – Встигнеш ти Маринку свою одягнути. Терміново гроші потрібні, ось дуже просто!
– Навіщо тобі така велика сума? – Поцікавилася Настя у невістки. – Якщо справді на щось важливе, то з чоловіком я поговорю. Можливо, він і погодиться вам позичити.
– Побачила на розпродажі просто шикарні чоботи, ще й брендові. На них знижка 20%! Хвилююся, що хтось раніше за мене встигне і залишуся я без чобітків.
Ну що коли за грошима приїхати можна? Ну, чого мовчиш?
– Ти знаєш, Віро, напевно, не вийде у нас тобі грошей позичати. Я думала у вас і справді щось серйозне трапилося, а тут – чоботи…
Та й тим більше, ти 5 тисяч мені ще не повернула, які 2 тижні тому позичила.
Розумію, що ми родичі, але совість теж треба мати! Ми з чоловіком обоє працюємо, і я собі такі дорогі покупки дозволити не можу.
– Ну, це твої проблеми! – не витримала Віра. – Не рахуй мої гроші! Віддам я тобі цей борг, як нагода буде.
Ти ж сама чудово знаєш, що в Ігоря поки що з роботою не ладнається. Він зі старої звільнився, в іншу фірму влаштувався. А чоботи мені потрібні!
Зима незабаром, я без теплого взуття. Загалом, увечері заїду за грошима, будь дома.
– Не приїжджай. Грошей я тобі не дам, – заявила Настя і поклала слухавку.
***
Настя вирішила більше не спілкуватися ні з братом, ні з його дружиною через недавню витівку Віри.
Тиждень тому їй зателефонувала мама і запропонувала:
– Настю, привези до нас на вихідні Марину. Ми з дідом її обіцяли на мультик зводити. Рідко бачимо внучку, дуже за нею сумуємо.
Привози Марину у п’ятницю ввечері, а в неділю після обіду дід сам її додому доставить.
– Добре, мамо, – погодилася Настя. – Ми якраз із Павлом генеральне прибирання у квартирі зробимо. Дуже ти вчасно зі своєю пропозицією.
Вечір п’ятниці та весь день суботи пройшов тихо. Марина періодично дзвонила матері, розповідала про те, як проводить час із бабусею та дідусем.
У неділю вранці дитина зателефонувала батькам у сльозах. Настя спочатку не зрозуміла, що сталося, попросила Марину покликати бабусю:
– Я ледве тримаюся від обурення, – сказала Валентина Степанівна дочці. – Віра сварку влаштувала, стільки всього наговорила!
– А що сталося, мамо?
– Вчора ввечері Ігор, як завжди, хлопчаків до нас привіз, попросив, щоб вони у нас переночували. Знову йому з дружиною наодинці побути захотілося!
Ми погодились. Він ще якісь солодощі у пакеті дітям залишив, я їх у холодильник прибрала.
Сьогодні вранці Віра з’явилася за дітлахами, я на балконі якраз порядок наводила. Заходжу на кухню, а вона на Марину свариться!
– Та ти що? – обурилася Настя. – Вона ще в тебе, не поїхала? Я зараз приїду, таке їй влаштую! Зовсім знахабніла, чужу дитину сварити?
– Ні, пішли вони. Я Віру з квартири виставила, сказала, щоб вона більше на порозі мого будинку не з’являлася, і дітей своїх не приводила.
Настя, поговоривши з матір’ю, відразу набрала невістці – Віра себе винною не вважала:
– А нічого твоїй доньці по холодильниках лазити! Вона моїх дітей об’їдає, без дозволу з’їла йогурти, які я купила синам своїм!
Гроші за них повернеш? 200 гривнів, між іншим, витратила!
– І ти хочеш сказати, що тільки через це ти сварилася на мою дочку?
– Дітей виховувати треба, – заявила з насмішкою Віра. – Це зараз вона їжу з холодильника бере, а що потім буде? По квартирах лазити почне?
Скажи дякую, що я її від цієї звички відучила! Гроші як на картку переведеш чи готівкою віддаси? Можу ввечері заїхати.
– Значить так, – не витримала Настя. – Я сама до тебе ввечері приїду! Будь ласка, приготувати гроші, які я тобі в борг давала.
12 тисяч, між іншим, накапало. Не віддаси гроші добровільно – піду до суду! Досить, це була остання крапля!
Більше я ні тебе, ні Ігоря знати не хочу. З сьогоднішнього дня ви для мене не існуєте!
Ігор матір, батька та сестру з життя викреслив, зробив вибір на користь дружини та прийомних дітей.
Батьків чоловік звинуватив у жадібності, до Насті приходив сваритися.
Анастасія має намір будь-що забрати борг в нахабної невістки – тепер це справа принципу.