– Він мені зрадив, – плакала Надя, а її подруга Аліна тільки встигала підливати ігристе у келих. – З якоюсь дівкою з роботи. Я думала, він такий гарний, стільки працює, щоб ми жили чудово… А він…
– А я тобі казала! Не вартий він тебе! Віктор ніколи мені не подобався. Слизький тип…
– Так, ти маєш рацію … Даремно я тебе не послухала! – Промовила Надя і знову заплакала.
– Нічого, не хвилюйся, я з тобою! Я тебе завжди підтримаю! Розлучайся з цим негідником! А чоловіка ми тобі знайдемо!
– Та не потрібний мені ніхто, – продовжувала плакати Надя. – Я вже нікому не зможу вірити!
– А ось цього не треба, – суворо промовила Аліна. – Мені ти можеш вірити! Ми ж найкращі подруги.
Надя та Аліна дружили ще зі школи. Сиділи за однією партою, гуляли в одній компанії. Потім вступили до університету, хай і на різні факультети, але все ж таки продовжували дружити.
І з Віктором вони познайомилися разом. Відпочивали у кафе, а до них підсіла компанія хлопців. Віктор якось одразу поклав око на Надю, а вона відповіла йому взаємністю.
– Ну, не знаю, – казала тоді Аліна. – Мені здається, він тобі не пара.
– Та облиш, – сміялася Надя. – Вітя класний! Мені з ним дуже весело.
Звичайно, Аліна була свідком на весіллі Наді та Віктора. Та й бачились вони часто.
Аліна ще не знайшла своє жіноче щастя, вважаючи, що краще добре вибрати, а не виходити заміж за першого зустрічного. От і міняла чоловіків, як рукавички, щоразу пирхаючи, що це не той варіант.
– Розважитись – так, а будувати серйозні стосунки – це вже ні.
І, звичайно, коли Надя, через два роки, як вона вважала, щасливого шлюбу, дізналася, що чоловік має коханку, тут же побігла до своєї близької подруги. Знала, що вона її підтримає та підбадьорить.
Розлучення було важким. Віктор виявив весь свій поганий характер, який раніше дуже вміло приховував. Ділив усе до останнього, навіть половину пачки туалетного паперу забрав. І чомусь це дуже розвеселило Надю, і вона видихнула. Правильно все, добре, що їй стало відомо. А то, не дай Боже, ще б дітей народила від цього негідника.
Аліна ж усіляко намагалася налагодити особисте життя подруги. Тягала її на різні вечірки, знайомила з чоловіками. Але Надя зрозуміла, що поки що не готова до нових відносин, тому їй ніхто не був цікавий.
Поступово, Надя втомилася від цих тусовок та веселого життя подруги. Тому все частіше почала відмовлятися кудись піти з нею.
А Аліна стала ображатися.
– Нема чого сидіти вдома і копатися в собі. До того ж мене запросив на день народження один друг, і він буде дуже радий, якщо я прийду з подружкою.
– Ой, ні, я не хочу, – винувато відповіла Надя. – Хочу просто посидіти вдома, подивитись телевізор. Мені й справді зараз добре, я хочу насолодитися самотністю.
– Послухай, – суворо промовила Аліна. – Це ти так думаєш! А тобі треба відволікатися. До того ж я сама йти не хочу, я там майже нікого не знаю. А з тобою мені буде веселіше.
І знову Надя здавалася. Аліна вміла вмовляти. Та й вона завжди мала якийсь вплив на свою подругу.
День народження проходив за містом. Наді було не дуже комфортно, бо незручно було діставатися назад, та й не знала вона всіх цих людей.
А ось Аліна почувала себе, як риба у воді. Представила Надю деяким друзям, сама з багатьма познайомилася.
– Тільки ти мене не кидай, – прошепотіла Надя Аліні. – А то я й так незручно почуваюся.
– Звісно! Не хвилюйся, якщо не так, поїдемо додому. Ти тільки скажи.
Але вже зовсім скоро Аліна захопилася розмовами з незнайомими для Наді людьми, і Надя занудьгувала. За кілька годин вона запропонувала подрузі поїхати додому, але Аліна лише відмахнулася.
– Облиш, вечірка у самому розпалі! Та й стільки чоловіків тут цікавих. Ти поговори з кимось.
Надя справді намагалася розважатися, але не виходило. І якось вона вирішила, що поїде додому. Одна чи з подругою.
Але як би Надя не намагалася, вона не могла знайти свою подругу. Звичайно, спальні вона перевіряти не стала, не вистачало ще натрапити на тих, хто захотів усамітнитися. Хоча й таке Наді було незрозуміло. Все ж таки повний будинок народу…
Таксі, як на зло, сюди не хотіло їхати. Добре, що в цей момент один із чоловіків зібрався до міста. Надя попросила її підвезти, і він погодився.
Перед тим як поїхати, Надя знову пошукала Аліну, спробувала їй додзвонитися, але все безрезультатно. І тоді вона вирішила, що та невдовзі сама спробує її знайти, тоді Надя і повідомить її, що поїхала.
Дорогою дівчина розмовляла з цим чоловіком. Звали його Денис, і він, як і Надя, втомився від шуму та натовпу людей.
По приїзді вони обмінялися номерами телефонів і домовилися зустрітися. Вперше після розлучення Надю хтось зацікавив.
Але, що дивно, Аліна їй так і не дзвонила. І Надя образилася. Вона поїхала з подругою до незнайомої компанії, з умовою, що та її не покине. Адже знає, що Надя не така товариська. І це Аліна її вмовила, а потім просто зникла. І їй навіть начхати, де її подруга.
Аліна з’явилася лише вранці.
– Привіт! А де ти? – Зателефонувала вона об одинадцятій годині. Надя навіть не знала, що відповісти. То, Аліна навіть не зрозуміла, що та поїхала?
– Я ще вчора поїхала! Я не змогла знайти тебе!
– Ой, а я з таким хлопцем познайомилася, з ним була весь час, – захихотіла подруга.
– Аліно, так не робиться. Навіщо ти вмовляла мене піти з тобою? Знала, що мені там буде некомфортно, і все ж таки мене покинула!
– Послухай, я ж тобі не матуся! Ти доросла дівчинка, і я не винна, що ти не вмієш розважатися! – невдоволено додала Аліна.
– Та я і не просила мене розважати! Я взагалі вдома хотіла лишитися!
– Знаєш, а ти невдячна! Я тебе підтримую, як можу після розлучення, а ти мені ще щось пред’являєш!
Загалом подруги посварилися. А у неділю Надя поїхала до мами і, не витримавши, все їй розповіла. Їй було якось ніяково, наче вона й справді винна. От і захотіла почути думку збоку.
– Мені ніколи твоя Аліна не подобалася, – буркнула мама. – Вертихвістка якась!
– Мамо, ну вона така, що вдієш. Зате подруга хороша.
– Хороша? – хмикнула мама. – Ця хороша подруга кинула тебе, як хлопець замаячив на горизонті. І не раз так зробить, повір мені!
– Мамо, ну вона ж підтримувала мене, коли я дізналася, що Вітя мені зраджує.
– Послухай, доню: такі люди насолоджуються горем інших. Мабуть, вона була щаслива, що тобі погано.
Надя не стала й надалі розвивати цю тему. Була впевнена, що мама не має рації.
Зате вона зателефонувала Денису. А потім зустрілися з ним. Прогулялися парком, зайшли до кафе. Він здавався Наді дуже добрим, і вона насправді відпочивала з ним. І їй так хотілося поділитися цим з Аліною, але вони все ще були у сварці.
Але Аліна першою пішла на примирення. Подзвонила подрузі та покликала до себе в гості. Сказала, що вона все усвідомила, і що вчинила справді погано.
– Та я не ображаюся, – посміхнулася Надя. – І, зізнатися, і сама хотіла з тобою побачитись. Мені є що тобі розповісти.
– Тоді я чекаю на тебе.
У піднесеному настрої Надя їхала до подруги. Неподалік її будинку вирішила зайти в магазин. Мама завжди казала їй, що недобре їхати у гості з порожніми руками. Ось Надя і хотіла зайти, купити тортик.
Але в магазині на неї чекав неприємний сюрприз: вона зіткнулася з колишнім. Ось тісний світ!
Надя хотіла пройти повз, але він її зупинив. Почав із нею говорити, як ні в чому не бувало, питав, як справи.
– Все в мене чудово, Вітю, – сухо відповіла дівчина. – Краще, ніж було з тобою.
– Та облиш, – засміявся він, – були ж і добрі моменти.
– Я вже сумніваюся. А мені Аліна одразу сказала, що ти мені не пара. А я їй не повірила, – похитала Надя головою.
– Аліна?!
Вітя несподівано засміявся, та так, що інші покупці почали обертатися.
– А що таке? – Не зрозуміла Надя.
– Ох, Надія. Ти й справді дуже погано розумієшся на людях. До того, як я зустрів Машу, я зраджував тобі з Аліною. І це було неодноразово. Зате я був певен, що ми обоє мовчатимемо.
– Ти обманюєш, – зблідла Надя. – Спеціально це кажеш, щоб нас посварити…
– А навіщо це мені? Не віриш… Що ж, а пам’ятаєш, як ти прийшла додому, а там Аліна? Вона ще сказала, що думала, що ти вдома. А ми тоді мало не попалися… А ще, на твоєму дівич-вечорі. Ти пам’ятаєш, що вона пішла раніше? І як ти гадаєш, звідки я це знаю?
Вітя ще щось казав, а Аліна просто розвернулась та пішла. Вона вийшла з крамниці і пішла, куди очі дивляться. Прийшла в себе лише біля будинку заклятої подруги.
Надя піднялася на третій поверх і подзвонила у двері. Аліна відкрила майже одразу, щаслива та весела. Але стерла посмішку, побачивши свою подругу, на якій обличчя не було.
– Що сталося? – насупилась Аліна.
– Це правда?
– Що? Ти про що?
– Я зустріла Вітю…
На коротку мить на обличчі Аліни промайнуло хвилювання, але вона швидко взяла себе в руки.
– Я не розумію, про що ти.
Але Надя вже все зрозуміла. Цієї миті вистачило, щоб її подруга показала своє справжнє обличчя.
– Ну ти й негідниця…
– Надя, я не розумію… І що за звинувачення?
– Ти все розумієш. Не смій мені більше дзвонити. Я тебе не пробачу. Ніколи!
Аліна пирхнула.
– Ой налякала! Мені набридло твоє скиглення! Чому, ти думаєш, тобі чоловік зраджував? Та просто тебе обманути дуже просто!
Надя пішла. Вона не стала роздмухувати сварку. Тоді вона зрозуміла, що більше нічого й чути не хоче від тієї, яку вважала своєю подругою.
На щастя, Надю добряче підтримав Денис. Хоч вона й не хотіла йому нічого розповідати, він практично випитав із неї. Щоправда, довіритися комусь Наді було дуже важко.
Але згодом вона зрозуміла, що через одну зухвалу особу не варто тепер відвертатися від усього світу. Життя продовжується. І, на жаль, у ньому є місце лицемірству та обману. І так добре, якщо вдасться зустріти ту людину, якій справді можна довіритися.