Людмила цілий день крутилася на кухні. Наготувала різних салатів, накрутила голубців, запекла курочку. Сьогодні її син Денис приведе наречену знайомитися. До приходу гостей все було готово. У двері подзвонили. – Мамо, це Віра – моя наречена, – з порога представив матері дівчину син. Людмила запросила молодих до столу, посиділи, поспілкувалися. Ближче вечора Денис провів Віру і повернувся до матері. – Ну, мамо, як тобі Віра? – усміхнувся він. – Правда, вона чудова? – Навіть невздумай з нею одружуватися! – раптом сказала Людмила. – Але чому? – Денис здивовано дивився на матір, не розуміючи, що відбувається

Коли Денис познайомив маму з Вірою, між мамою та нареченою наче блиснула іскра. Не сподобалися вони один одному.

Коли Віра пішла, мама сказала Денису:

– Подумай добре, перш ніж одружитися. Я не можу тобі пояснити, але мені не сподобалася твоя дівчина.

– А вона тобі не повинна подобається, головне, що я її кохаю.

– Кохаєш, – махнула рукою мама. – Це твоє життя, ти його можеш псувати як хочеш. Я тебе попередила.

Денис пішов, а Людмила ніяк не могла заспокоїтись, думала, переживала за сина. Знає вона таких людей, бачить наскрізь – люблять таку особи обманювати, влаштовувати сварки, маніпулювати. Але як донеси до сина, мати не знала.

На весіллі взяла слова мати нареченої:

– Ви подивіться, за якого доброго чоловіка виходить заміж моя дочка, – підлещувалася перед зятем теща.

Багато чого говорила теща, лестощі, мабуть, норма в їх сім’ї. Коли слово надали Людмилі, вона лише побажала молодим щастя. Щиро кажучи, хотілося плакати. Ще й родичі нареченої розчаровано видавали незадоволені звуки після промови Людмили. Мабуть, сподівалися, що Людмила почне розхвалювати наречену сина. 

«Ага, зараз», – подумала Людмила і спустошила залпом келих ігристого. Потім взагалі прикинулася, що занедужала і поїхала додому.

Якось Людмила з молодшою дочкою поїхали жити до передмістя, на свою дачу. У міській квартирі лишився жити Денис. І Людмилі з дочкою сподобалося жити у передмісті, вони так і лишилися жити там.

Тож Денис привів молоду дружину до своєї квартири. Людмила не вникала у сімейне життя сина. Подобається, хай живе.

Через три місяці після весілля сестрі Дениса потрібно було рано вранці в поліклініку, вона і приїхала ночувати в квартиру, попередивши заздалегідь брата. Коли приїхала, виявилося, що невістки немає вдома. Пішла ночувати до подруги. Їй, бачте, не подобається, що сестра чоловіка ночувати приїхала. Денис сварився, він не знав, на кого злитися – чи то на сестру, чи на дружину.

Людмила знову промовчала, а дочка сильно обурювалася: «З чого раптом невістка розкомандувалась у нашій квартирі?» Людмила вмовляла дочку: «Він її вибрав, отже, ми маємо прийняти його вибір».

А ще через три місяці Денис приїхав до матері:

– Мамо, ти мала рацію. Жити з нею немає сил, все не по її, свариться, не розмовляє, плаче. І завагали її родичі, щотижня приїжджають у гості. Хоча моя сестра їй завадила, коли приїхала на одну ніч.

Я подав на розлучення.