– І що з цим робити?… – Катя відтягла сукню на животі, ніби вона вже вагітна, і подивилася в дзеркало. Вона взагалі не вважала, що вагітність комусь може личить. Коли вона бачила дівчат у положенні, вони нагадували їй бегемотиків. Або пінгвінів. І красою там навіть не пахло.
Адже скоро і вона такою буде… Добре, що поки що має вузьку талію, відносно плоский живіт і все ще її, сорок четвертий розмір одягу.
«Таксі під’їхало» – надійшло повідомлення на телефон. Катя перестала крутитись біля дзеркала, підхопила сумку і вийшла з квартири.
Вперше її в машині стало зле. Їй навіть довелося попросити таксиста зупинитися за півкілометра від роботи. Краще пішки піде.
Про те, що вона вагітна, знали лише чоловік та мама. Катя не хотіла про це поширюватись, особливо на роботі. Вона планувала працювати до останнього дня, щоб встигнути закінчити всі справи. Звичайно, коли животик буде видно, доведеться зізнатися. Але поки що краще не говорити.
Взагалі, ще рік тому вона найгучніше вигукувала, що не планує йти в декрет. Зараз не той час, коли о двадцять п’ять вже народжувати пізно. Вона щиро вважала, що можна народити після тридцяти, коли встигнеш чогось досягти, коли будуть пристойні заощадження, та й нагуляєшся вже на той час.
А ось Борис вважав інакше.
Із Борисом вони познайомилися два роки тому на дні народження подруги Каті. Він був якимсь знайомим Олі, Катя навіть не вникала, звідки вони знають один одного. Оля взагалі із тих людей, які швидко обростають знайомими, друзями, зв’язками. Навіть коли Катя разом із нею їздила на відпочинок, Оля з усіма гостями готелю встигла перезнайомитись.
А ось Катя була іншою. Вважала, що менше коло спілкування, то спокійніше. І дуже дивно, що вона не відшила тоді Бориса, коли він до неї підсів. Мабуть, була втомлена після роботи.
Слово за слово вони познайомилися. А після дня народження Борис взяв номер Каті у їхньої спільної знайомої і запропонував зустрітися.
Катя на той момент довго була одна, тож не відмовилася сходити на побачення. І ось, через півтора роки вона вже одружена. Навіть сама не зрозуміла, як так сталося. Адже Борис не був чоловіком її мрії. Але все ж таки він чимось її підкорив.
А три місяці тому новоспечений чоловік завів розмову про дітей.
– Борисе, куди поспішати? Добре ж живемо, – насупилась Катя.
– А чому ні? Подумай сама: мені вже тридцять, тобі двадцять сім. Ми обидва працюємо, маємо свою квартиру, дві машини. Ми дорослі, відповідальні та навіть одружені. Що нам заважає завести дітей?
– Відсутність бажання? – Усміхаючись, запитала Катя.
– Катю, бажання прийде під час вагітності, запевняю тебе.
– А тобі звідки знати?
– Я багато про це чув.
Борис не відставав. Як заведена іграшка слідував за нею по п’ятах і щось постійно бурмотів про дітей.
І Катя здалася. Але на власних умовах.
– Знаєш, Борисе, я звикла ні від кого не залежати. Ти ж знаєш, що о вісімнадцять я з’їхала від батьків, навчалася і працювала. Сама заробила собі на машину, та й на покупку цієї квартири я додала гарну суму. А ще я звикла жити на певному рівні комфорту. Хочеш дітей? Гаразд. Але є одне «але».
– Я на все згоден! – палко вигукнув Борис.
– Ти спочатку вислухай. По-перше, ти нас утримуватимеш. Декретні я витрачатиму виключно на себе. Ти покохав доглянуту дівчину, і я хочу такою і залишатися. А абонемент до фітнес-залу, косметолога, перукаря та інших послуг майстрів б’юті-сфери коштують чимало. Тобто, коли я народжу, я не повинна витрачати гроші на їжу, квартиру, одяг і все, що потрібно дитині.
– Мені здається, це навіть не обговорюється. Ти ж не працюватимеш, — знизав Борис плечима.
– Добре. По-друге, я люблю спати. Тому хоча б один день на тиждень я висипатимуся, а ти займатимешся дитиною. А після півроку ми наймемо няню, щоб мені було простіше займатися собою та домашніми справами.
– Я вважаю, це здорове рішення! – знову погодився чоловік.
– Ну і по-третє, раз на місяць я бачитимуся з подругами. Мені потрібно буде знімати стрес. Я можу піти хоч на весь день, хоч до середини ночі. Ти не сваритимеш і залишатимешся з дитиною. Згоден?
– Абсолютно.
І Катя зважилася. З цими, здавалося б, нескладними правилами цілком можна народжувати. Адже вона знала, як важко матерям у декреті. Її подруга важко відходила після пологів, а її чоловік ще й дорікав. З дитиною не сидів, постійно щось вимагав і просив звітувати за кожну копійку. Особисто Каті таке не підходило.
Але Катя думала, що дитину не так просто зачати. І дуже здивувалася, коли їм із чоловіком вдалося зробити це з першого разу. Власне, лише два тижні тому вона дізналася, що вагітна. І поки що не могла звикнути до цієї думки.
Але в чомусь Борис мав рацію: невдовзі Катя почала радіти тому малюкові, який ріс у неї в животику. А коли він почав штовхатись, вона відчула таке щастя, що й словами не передати. Так що так, у процесі вагітності вона вже була рада, що погодилася тоді із чоловіком.
Вагітність протікала добре, пологи теж пройшли чудово. Народилася донька, яку назвали Євою.
Чоловік зустрів із пологового будинку з величезним букетом квітів, підготувався до приїзду дружини та дочки, і поки що все було чудово.
Катя пам’ятала про домовленості із чоловіком. Тому вже через тиждень сказала йому, що настав час відсипатися. І Борис погодився, але якось неохоче. Довелося Каті нагадати, що вони про це домовлялися.
Вранці вона нагодувала доньку, а потім розбудила чоловіка. Але нормально виспатися не вдалось. Чоловік тупав, по всій квартирі, постійно голосно щось говорив, а коли Каті все ж таки вдалося заснути, він увійшов до кімнати і заявив, що донька голодна.
Але Катя все списала на те, що вони ще не звикли до дитини.
За два тижні після того, як Катя повернулася додому, вона сказала Борису, що збирається сходити на манікюр. І він відразу обурився.
– Який манікюр? Ти тільки народила. Поки і без нього можеш ходити!
– Я не можу, – сказала Катя. – І ми домовлялися.
Борис щось буркнув, але з дитиною лишився.
Взагалі все, про що вони з чоловіком домовлялися, Каті доводилося випрошувати. Через місяць вона зібралася з подругами, і Борис почав канючити, що він боїться надовго залишатися з маленькою дитиною.
– Це і твоя дочка. Згадай нашу угоду.
– Але я не думав, що ти одразу почнеш все це робити! Я думав, що перші місяці ти від дочки відходити не будеш! – обурився він.
– Треба було уточнювати. Як бачиш, я можу відійти від дочки. А ти можеш із нею посидіти.
Але все одно, відпочити спокійно не вдалося, бо Борис надзвонював кожні півгодини. І, зрештою, Каті досить рано поїхала додому.
Все йшло не так, як вона собі уявляла. Але все ж таки вона сподівалася, що з часом все устаканеться. Що Борис почне більше допомагати, триматиме своє слово. Може, йому справді складно залишатися з маленькою дитиною одному.
І коли Єві виповнилося півроку, Катя заїкнулася про няньку.
– Навіщо вона нам? Єва спокійна, з нею можна все робити. І я з нею сиджу, коли тобі кудись треба. Це зайві витрати!
– Я не кажу, що няня потрібна постійно, – пояснювала Катя, – можна кілька разів на тиждень по кілька годин. Наприклад, вона погуляє з дитиною, а я позаймаюсь своїми справами. Або посплю.
– Це все можна робити і коли дитина спить.
– Ми домовлялися! – Знову нагадала Катя.
– Господи, та забудь ти про цей договір! Я ж тоді не думав, що ти всерйоз! Нормальна мати взагалі такого ніколи не запропонувала б! Раділа б дитині, займайся з нею! А не намагалася її збагрити на когось.
Тоді виникла велика сварка. Катя навіть почала замислюватися про розлучення. Але потім вони все ж таки знайшли спільну мову, домовилися підшукати няню за рекомендаціями, але користуватися її послугами тільки при необхідності або якщо Катя сильно втомиться.
На якийсь час у їхню родину прийшло затишшя. І Катя навіть вирішила, що це нормально – їхні сварки. Що життя після народження дитини змінюється, чоловік і дружина заново притираються один до одного, і незабаром у відносинах запанує гармонія.
Але Катя помилялася. Коли доньці був майже рік, і вона виросла практично зі всього одягу, Катя повідомила чоловіка, що настав час купувати нові речі.
– У тебе ж є гроші, купи, – промовив він.
– Почекай, ті гроші, що я маю, я витрачаю на себе. Мені скоро на стрижку йти та й абонемент у тренажерному залі продовжувати. Тобі доведеться все купити.
– А тобі не здається це егоїстичним? – Запитав Борис. – Я горбачусь, витрачаю всі гроші на сім’ю, а ти сидиш вдома, ще й няню найняла! І навіть не хочеш хоч трохи коштів до сімейного бюджету вкласти! І тільки не треба казати, що ми домовлялися!
– Чому ж? Так і було. Ти обіцяв, що будеш нас забезпечувати. І лише з усіма цими умовами я погодилася на дитину!
– Бідолашна! Змусив я її, бачте! Дружина мого друга вже через три місяці після пологів почала підробляти з дому! А ти тільки й робиш, що косметологами бігаєш, поки я працюю, не покладаючи рук! І навіть собі нічого купити не можу, бо все витрачаю на продукти та на доньку!
– Так треба було про це думати, коли планувала дитину, – невдоволено заявила Катерина.
– А я й думав. Щоправда, я ще думав, що в мене дружина нормальна. А їй справа є лише до себе коханої!
Це було дуже прикро. Борис одразу знав, на що йде. Та й Катя робить усе, щоб полегшити йому життя. Він же вдома нічого не робить, все на ній. Та й з дитиною здебільшого Катя сидить.
Але, мабуть, він думав, що Катя стане домогосподаркою. З дому виходити не буде, забуде про свою красу, всі гроші витрачатиме на дитину, а не на себе. От тільки він би перший тоді почав кричати, що вона недоглянута стала.
Катя вирішила не сперечатися. Взагалі вона вже втратила надію, що все в них налагодиться. Просто людина нарешті показала своє справжнє обличчя. Легко бути добрим, коли проблем немає. А от стримати своє слово у складній ситуації зможе не кожен. І Борис не серед таких людей.
Катя розлучилася з ним. Квартиру вони продали, бо навіть у цьому Борис не поступався. Сказав, що частина належить і йому, і він боротиметься за неї. А Катя боротись втомилася.
До трьох років Єви вона жила з мамою, а потім, коли вийшла на роботу, винайняла квартиру. А через пару років взяла свою в іпотеку, з огляду на те, що гроші, які їй дісталися після продажу сімейного гніздечка, вона зберегла.
Борис платив аліменти, спочатку часто бачився з донькою, але ці зустрічі ставали дедалі рідше. У нього було нове кохання, яке вже теж було вагітним. Мабуть, і їй Борис гарно співав у тому, як хоче дитину. І, на жаль, та дівчина теж йому повірила. І незабаром доведеться зіткнутися з неприємною правдою, з якою свого часу зіткнулася і Катя.