Шкільне подвірʼя було сповнене шуму й веселощів, коли Леонід вперше помітив Аліну.
Вона стояла в колі своїх подруг, сміючись з якогось жарту, і, здавалося, що весь світ навколо застиг, коли він звернув увагу на дівчину.
Леонідові було шістнадцять років, і до цієї зустрічі він навіть не замислювався про кохання.
– Ти дивишся на неї вже третій урок поспіль, – прошепотів друг Олег, злегка підштовхнувши хлопця. – Може, варто їй зізнатися?
Леонід почервонів і мимоволі відвів погляд.
– Я… я не знаю, як, – сказав він. – Усі ці хлопці довкола неї…
Аліна дійсно привертала увагу багатьох однолітків, і не тільки. Її світле волосся, блискучі очі і легкий сміх не могли не зачаровувати.
Здавалося, що кожен мріяв завоювати серце дівчини. Але Леонід був упевнений, що його почуття особливі, справжні.
Якось після уроків хлопець все таки набрався сміливості і підійшов до коханої.
– Привіт, Аліно, – сказав Леонід, намагаючись приховати тремтіння в голосі. – Можна я тебе проведу додому?
– Дякую, але мене проведе Антон, ми з ним уже домовилися, – посміхнувшись, відповіла дівчина.
Серце Леоніда стрепенулося, але він намагався триматися гідно.
– Нічого страшного, – відповів хлопець, намагаючись здаватися безтурботним. – Іншого разу, мабуть…
Але “інший раз” так і не настав. Аліна продовжувала зустрічатися з різними юнаками, і щоразу, коли Леонід бачив її в компанії чергового кавалера, його настрій псувався.
Минули місяці, і ось настав час іспитів. Леонід повністю поринув у навчання, мріючи про вступ до інституту.
Його завзятість і працьовитість принесли плоди – іспити були успішно складені, і мрія стала реальністю.
Хлопець старанно навчався, брав участь у наукових конференціях та активно займався громадським життям.
Одного разу на одній з лекцій він познайомився з Ольгою – гарною дівчиною з темним волоссям та добрими очима.
Вона була розумною і цілеспрямованою, і незабаром між ними почалися дружні стосунки.
Вони часто проводили час у бібліотеці, обговорюючи прочитані книжки й ділячись своїми мріями.
Згодом їхня дружба переросла в щось більше. Леонід відчув, що нарешті знайшов те саме кохання, яке так довго шукав.
Їхня пара була нерозлучна, вони проводили багато часу разом, гуляли в парках, ходили в кінотеатри й музеї.
Стосунки між закоханими ставали все більш серйозними, і Леонід почав думати про майбутнє – про спільне життя, сім’ю й дітей.
– Ми могли б одружитися через кілька років, – гаряче сказав хлопець, тримаючи Ольгу за руку. – Я готовий зробити тобі пропозицію зараз.
Дівчина посміхнулася, але в її очах промайнула тінь сумніву.
– Давай поки не поспішатимемо, – відповіла вона. – У нас ще стільки попереду.
Леонід змушений був погодитися, хоча всередині нього наростало занепокоєння. Він хотів мати впевненість у стосунках.
Буквально через кілька днів після цієї розмови в соціальній мережі Леоніду написала колишня однокласниця Аліна.
Вона поцікавилася його особистим життям і запитала, чи відчуває він до неї якісь почуття.
Леонід ясно дав зрозуміти, що вже давно не відчував нічого до неї, але вона все одно цілий тиждень продовжувала писати й дзвонити йому.
Востаннє, коли вони розмовляли, хлопець побажав їй всього найкращого, вважаючи, що це буде їхній останній контакт.
Незабаром стосунки між Леонідом та Ольгою почали тріщати по швах. Кохана все частіше відмовлялася від спільних планів, воліючи проводити час із друзями чи займатися своїми справами.
Хлопець спробував знайти причину її дивної поведінки, але все було марно.
І ось одного разу, коли він повернувся додому після лекцій, Ольга зустріла його холодним поглядом.
– Льонцю, нам треба серйозно поговорити! – сказала дівчина, сідаючи навпроти нього.
– Що трапилося? – запитав Леонід.
– Я вирішила, що нам краще розлучитися, – тихо сказала Ольга. – Наші шляхи розходяться, і я вважаю, що заслуговую на більше щастя.
Ці слова пролунали як грім серед ясного неба. Він спробував заперечити їй і знайти справжню причину, але дівчина була непохитна.
Після розлучення з Ольгою Леонід з головою пішов у навчання, намагаючись забути про минуле.
Через кілька років він закінчив інститут з відзнакою, повернувся в рідне місто і влаштувався на престижну роботу у великій компанії.
Юнак змужнів і почав активно працювати, прагнучи успіху в кар’єрі. Якось на корпоративній вечірці він познайомився з Вікторією – привабливою жінкою з чарівною усмішкою й сміхом.
Їхня зустріч виявилася доленосною, і незабаром вони почали жити разом. Вікторія була енергійною та життєрадісною, і Леонід насолоджувався кожним моментом, проведеним поряд з нею.
Вони ділили побутові турботи, підтримували один одного у скрутні моменти і будували плани на майбутнє.
Проте якось все змінилося. Увечері, повернувшись з роботи, Леонід застав свою пасію у похмурому настрої.
Вона нервово ходила по кімнаті, тривожно поглядаючи на нього. Нарешті, не витримавши напруження, Вікторія різко зупинилася.
– Льонцю, мені треба з тобою серйозно поговорити, – почала вона, підвищуючи голос. – Я більше не можу терпіти твою брехню!
Леонід був приголомшений таким початком. Він спробував заспокоїти дівчину:
– Про що ти говориш?! Яка ще брехня?!
– Ти думаєш, я не знаю, як ця твоя шкільна подруга постійно пише і дзвонить тобі? – обурено запитала Вікторія. – Вона ж вагітна від тебе! Так-так, саме так! Вона сама мені сказала!
Чоловік відчув, як земля йде з-під ніг. Слова Віки звучали настільки абсурдно, що він навіть не знав, як на них реагувати.
– Це неможливо! – обурено вигукнув він. – Я ніколи не зустрічався з нею після школи! Все, що було, залишилося в минулому…
– Тоді чому вона продовжує писати й дзвонити? – наполегливо допитувала Вікторія. – Чому вона впевнена, що це твоя дитина?
Леонід спробував пояснити, що це все непорозуміння, що він давно припинив всі зв’язки з Аліною, але Вікторія не хотіла нічого чути. Її рішучість була непохитна.
– Мені потрібна перерва, – твердо заявила вона. – Я не можу більше довіряти тобі. Нам треба розлучитися.
Леоніду як спробував переконати її залишитися, але жінка була невблаганна.
Вона зібрала речі й пішла, залишивши його одного у тиші квартири. Чоловік провів безсонну ніч, розмірковуючи над тим, що сталося.
Зранку він вирішив діяти. Насамперед Леонід дістав старий телефон, де зберігалися номери всіх знайомих та друзів.
Серед безлічі контактів Леонід знайшов той самий заповітний номер – номер свого студентського кохання Ольги.
Він із трепетом набрав її номер. Телефон довго дзвонив, і ось нарешті чоловік почув знайомий голос:
– Алло?
– Привіт, Олю… Це Леонід, – невпевнено сказав він.
На іншому кінці лінії запала мовчанка. Потім почулося тихе зітхання.
– Доброго дня, Льонцю, – голос Ольги звучав відчужено, але в ньому чулася нотка цікавості. – Як твої справи?
– Погано, – чесно зізнався Леонід. – Мені потрібна твоя допомога, а точніше порада.
– Гаразд, давай зустрінемося й поговоримо. Де ти зараз? – запитала вона.
Через кілька годин парочка зустрілася у затишному кафе недалеко від центру міста.
Коли Леонід побачив Ольгу, він відчув легке хвилювання. Вона майже не змінилася – та сама гарна усмішка, ті ж добрі очі, але в них читалася якась втома.
– Розповідай, що сталося? – спокійно запитала жінка, замовляючи чай.
Колишній наречений розповів їй історію з Вікторією та дивними звинуваченнями Аліни.
Коли він дійшов до того моменту, як Віка звинуватила його у вагітності, Ольга насупилась.
– Стривай, – сказала вона. – Ця історія мені дещо нагадує. Ти пам’ятаєш, як ми розлучилися?
– Так, добре пам’ятаю, – Леонід кивнув на знак згоди.
– Так ось, незадовго до того, як ми розлучилися, мені теж був дзвінок від дівчини, яка стверджувала, що ти зраджував мені. Цією дівчиною, як ти, напевно, здогадався, була Аліна, – схвильовано сказала Ольга.
Чоловік був вражений. Він ніяк не міг повірити в те, що відбувалося.
– Але навіщо? Навіщо їй це потрібно? – дивувався Леонід.
– Мабуть, вона все ще має до тебе якісь почуття, – припустила жінка. – Або, можливо, просто хоче зруйнувати твоє життя. Хто зна…
– Дякую, Олю, – задумливо сказав колишній наречений, підводячись з-за столу. – Тепер я точно знаю, що робити…
Повернувшись додому, Леонід відкрив ноутбук і зайшов у соціальні мережі. Там він знайшов сторінку Аліни і надіслав їй повідомлення.
У повідомленні він коротко й чітко висловив свою вимогу: “Аліно, нам треба зустрітися. Завтра ввечері. У парку біля нашої школи”.
Буквально через кілька хвилин прийшла відповідь:
“Добре. Я буду там о восьмій годині.”
Наступного дня після роботи Леонід вирушив у парк. У призначений час він побачив фігуру дівчини, що стояла біля лавки. Це була Аліна.
Вона дуже відрізнялася від тієї, якою була в школі: стала старшою і помітно додала у вазі. Від її колишньої привабливості майже нічого не залишилося.
– Привіт, Льоню, – кокетливо сказала колишня однокласниця, коли він наблизився.
– Привіт, – сухо відповів Леонід. – Ти мусиш мені дещо пояснити.
Аліна спробувала взяти його за руку, але він відступив.
– Льонцю, я завжди знала, що ти мій єдиний, – сказала вона, наче виправдовуючись. – Тож я й писала тобі. Хотіла повернути тебе назад…
– Ти брешеш! – вигукнув чоловік. – Ти спеціально намагалася зруйнувати мої стосунки! Спочатку – з Ольгою, а тепер – з Вікторією! Та й про що ти взагалі говориш? Ми навіть не зустрічалися з тобою! Ти гуляла з будь-ким, але не зі мною!
Аліна винувато опустила голову.
– Пробач, – прошепотіла вона, награно пустивши сльозу. – Просто… Я надто пізно усвідомила, що люблю тебе, а потім не змогла змиритися з тим, що ти щасливий з іншою.
– Чомусь я не вірю тобі. Ти могла давним-давно розповісти мені про свої почуття, – підозріло сказав Леонід.
Аліна важко зітхнула і, мабуть, втративши самовладання, роздратовано сказала:
– Тому що ніхто не бере мене заміж! Всі ці роки я сподівалася, що хтось успішний і багатий зрозуміє, що я його доля. Але ніхто не поспішав зі мною одружитися… І я залишилася сама. Як же ж прикро усвідомлювати, що навіть такий невдаха, як ти, не прагне стосунків зі мною! Я завжди думала, що ти будеш моїм запасним варіантом.
Леонід з подивом і жалем подивився на Аліну. Він зрозумів, що перед ним людина, яка довгі роки жила ілюзіями і надіями, але реальність виявилася набагато суворішою.
– Дякую за чесність. Тепер я бачу, наскільки ти підступна й нерозумна, – з легкою усмішкою сказав чоловік. – Не намагайся більше писати чи дзвонити мені або моїм знайомим.
Закінчивши розмову, Леонід розвернувся і неквапливо попрямував геть, залишивши Аліну на самоті біля лавки.
Наступного дня він попросив Ольгу допомогти йому помиритись з Вікторією, щоб вони змогли відновити свої стосунки.
Колишня однокурсниця погодилася, і разом вони змогли переконати жінку в тому, що Аліна всіх обманювала.
У результаті Вікторія погодилася знову переїхати до Леоніда.
Незабаром чоловік зробив їй пропозицію і через кілька місяців вони одружилися.
Але це вже зовсім інша історія…