Світлана дуже нервувала, стоячи на платформі метро. Сьогодні вона мала вперше побачити двоюрідну сестру Максима, за якого вийшла заміж пів року тому.
З рештою родичів чоловіка дівчина легко знайшла спільну мову ще на підготовці до весілля, а свекруха і зовсім виявилася доброю і розуміючою жінкою, яка заявила, що не дасть синові образити невістку.
Що являє собою Юлія, Світлана не знала. Максим із сестрою були нерозлучні до вступу в університет, а потім доля розкидала їх по різних містах.
На весіллі молодих дівчина не була присутня, тому Світлана боялася, що не зможе порозумітися з нею.
П’ятничний вечір мав бути насиченим: попереду був перший спільний похід у гості, де вони мали відзначити день народження Юлі.
Світлана озирнулася на всі боки, шукаючи очима чоловіка, з яким вони домовилися зустрітися в метро після роботи.
Побачивши Максима в юрбі людей, дівчина вітально замахала йому руками і полегшено видихнула.
Підійшовши до дружини, чоловік відчув, як вона мимоволі тремтить. Зрозумівши, що Світлана нервує з приводу знайомства з Юлією, він усміхнувся.
– Не нервуй, все буде добре. Юля – хороша дівчина. Максим ніжно взяв жінку за руку. – Тільки треба буде зазирнути в кафе і трохи підкріпитися.
Світлана здивовано подивилася на чоловіка, не розуміючи, чому вони мають їсти перед святковою вечерею.
– Я думала, що в гості треба все таки ходити голодними, щоб більше скуштувати всього! – дзвінко засміялася дівчина.
– Не завжди. Ти ж напевно голодна після роботи? – поцікавився Максим.
– Усього година залишилася до святкування дня народження, навіщо нам наїдатися в кафе? – розгублено сказала дівчина.
– Краще буде все таки трохи перекусити, – продовжував наполягати на своєму чоловік.
Світлана вирішила з ним не сперечатися, і, проїхавши в метро пару станцій, вони зайшли до найближчого кафе і замовили каву із сендвічами.
Трохи поївши, молоді вирушили до іменинниці. Підійшовши до будинку Юлі і піднявшись на потрібний поверх, Максим впевнено подзвонив у двері.
Двері гостям відкрила сама іменинниця – висока дівчина з довгим каштановим волоссям, одягнена в домашній поношений халатик.
Коли вони зайшли у квартиру, Світлана на мить оторопіла.
Вона одразу відчула різкий запах вогкості і чогось підгорілого…
– О, привіт! Проходьте швидше! – радісно вигукнула Юля. – Ти і є та сама розхвалена Світлана?
– Так, – ніяково кивнула у відповідь дівчина. – Дуже рада з вами познайомитись…
– Можна і на «ти», я всього на рік старша за тебе, – зайшлася сміхом Юля і миттєво сподобалася Світлані.
Господиня провела гостей на кухню, де панував повний безлад: посуд стояв всюди, на столі лежало кілька порожніх пакетів із магазину, а на плиті кипів чайник.
– Так, у мене тут форс-мажор, я трохи заплуталася, не розрахувала час… – почала дівчина, вдаючи, що це абсолютно нормально. – Картопельку на салатики я зараз поставлю… Ой, а картоплі ж і нема! Зганяйте по картоплю, га? І буряків на “шубу” теж прихопіть! І ще невеликий список продуктів – гроші я дам!
Вражена тим, що ще нічого не готове, Світлана подивилася на Максима, який тільки посміхнувся у відповідь:
– Ну що, ходімо по продукти? А то будемо голодними…
Коли вони вийшли з квартири Юлі, чоловік першим завів розмову про те, що вони щойно побачили у його троюрідної сестри.
– Тому я й сказав, що нам треба поїсти, – безтурботно засміявся Максим. – У Юлі ніколи нічого не готове вчасно.
– Мені думалося, що дні народження відбуваються зовсім по-іншому. Ой, ми навіть подарунок не вручили, – схаменулася Світлана.
– Встигнемо, – хитро підморгнув дівчині Максим. – Це ще далеко не всі сюрпризи…
Світлана не вдавалася в подробиці, а тільки у відповідь закотила очі. Молоді повернулися у квартиру Юлі через пів години з пакетом продуктів.
Поки вона нарізала овочі для салатів, Світлана і Максим сиділи на кухні й спостерігали за тим, що відбувається.
Час тягнувся настільки повільно, що дівчині здавалося, що вечеря ніколи не буде готова.
Не витримавши вона запропонувала Юлії свою допомогу з приготуванням святкових страв.
– Ой, а тут особливо й нема чого готувати. Пару салатів та курка запечена з картоплею, – діловито сказала іменинниця. – Але від допомоги я все одно не відмовлюся. До того ж мені треба привести себе в порядок!
Як тільки Юлія дала дівчині овочі, то відразу зникла з кухні. Світлані одній довелося займатися приготуванням, даючи Максимові дрібні доручення.
У процесі приготування дівчина поглядала на настінний годинник. Її здивував один незвичайний факт: о восьмій вечора, окрім них самих, у квартирі іменинниці не було жодного гостя.
Запрошені почали підходити тільки до десятої вечора. Однак Світлана і до цього часу не встигла все зробити.
Коли всі зібралися за столом, частина запланованих салатів так і не встигла з’явитися, натомість на столі стояли інші страви, які Світлана встигла приготувати нашвидкуруч, зрозумівши, що не встигає.
За столом панувало пожвавлення: гості сміялися, розповідали історії та обговорювали останні новини.
Незважаючи на те, що не всі страви встигли потрапити на стіл вчасно, атмосфера свята все одно була теплою та доброзичливою.
Світлана, втомлена від приготування їжі, сіла поряд з Максимом і зітхнула з полегшенням.
– Як тобі мій сюрприз? Більше не шкодуєш про те, що ми зазирнули по дорозі в кафе? – запитав Максим, нахилившись до її вуха.
– Чесно кажучи, він досить несподіваний, – відповіла Світлана, широко посміхаючись. – Я думала, що день народження проходитиме зовсім інакше… Як я звикла…
– Ага, от і я про те саме, – посміхнулася Юля, підслухавши їхню розмову. – Зазвичай, у мене все ідеально виходить, але сьогодні щось пішло не так. Дякую вам величезне за допомогу!
– Останні кілька років, – засміявся Максим, посміхнувшись сестрі.
Світлана почервоніла, відчувши незручність. Дівчина не очікувала, що доведеться стати головним помічником на цьому святі, але, схоже, їй вдалося впоратися.
Свято пройшло легко та безтурботно. Світлані сподобалася метушлива та говірка Юля.
Єдине, що їй було незрозуміло, так це ставлення сестри чоловіка до гостей та свят.
Не було схоже, що дівчина була жадібна, просто їй подобалося отак безтурботно жити…