– Катю, привіт! Чекаємо на вас у суботу, все в силі?
– Так, тільки Денис буде один.
– А що таке? Ти занедужала?
– Ні, Олено, ми з ним розлучилися нарешті.
– Знову? Ти жартуєш?
– Ні, цього разу точно і назавжди.
– Хм … справа ваша, звичайно, – Олена явно була засмучена. – Але мене прямо розпирає від бажання запитати, чи не могли б ви почекати пару днів і розлучитися вже після наших заручин?
– Ні, вибач, я не змогла. А подробиці нехай твій Діма у свого друга дізнається. Думаю, йому сподобається.
Катя давно вже сумнівалася – розлучитися з Денисом чи ще трохи почекати. Все-таки він так намагався її повернути. Та й шкода кинути людину, на яку витратила стільки сил, емоцій, надій і, чого там, нервів.
Проте все вирішила одна-єдина побіжно сказана фраза про майбутнє весілля найкращих друзів. Катя як то кажуть, розплющила очі. Вона раптом побачила реального Дениса без своїх романтичних дівочих ілюзій.
Вона закохалася в нього на першому курсі і цілий рік намагалася привернути увагу. Хлопчик симпатичний, багатьом подобався, але у групі ні з ким стосунків не заводив – усміхався, любив, і на цьому все. Ходили чутки, що має дівчину, ще зі школи. Мовляв, розслабтеся, дорогі однокурсниці, місце зайняте.
Катя зачарувалася в його глибокі сірі очі і чесно любила, не сподіваючись на взаємність і не наближаючись. Спостерігала, помічала, запам’ятовувала кожну репліку, і дочекалася відповідного моменту. Почувши розмову Дениса з викладачем, підійшла та запропонувала допомогу з курсовою роботою. За підсумками вона практично сама її і написала, причому зробила це у кращому вигляді.
Приблизно півроку вони дружили переважно навколо навчання, потім Дениса покинула його шкільне кохання, і ще півроку Катя грала роль жилетки. Слухала, підтримувала, була поруч… Повільно, але вірно дівчина просочилася в життя коханого. Вони всюди були разом і одного дня Денис запропонував Каті залишитися в нього ночувати.
Незабаром вона переїхала до нього з гуртожитку. Мама Дениса нічого не мала проти: метрів вистачає, у сина своя кімната, хай йому буде добре.
На останньому курсі Катя потрапила на практику до рекламної агенції і так добре себе показала, що одразу отримала запрошення про роботу. Вона натхненно писала два дипломи – за себе та за Дениса, а він як почав скиглити ще під час практики, так і продовжив після університету. Мама його кудись улаштувала, він пішов. Потім ще хтось допоміг із роботою. Результат той самий. То завдання нудні, то складні, то начальник дуже багато хоче, то колектив схожий на серпентарій.
Словом, сів Денис вдома і уткнувся у екран. Мама годувала, Катя любила. Знову намагалася розуміти, підтримувати, надихати, плюс – пропонувати, надсилати посилання на вакансії. Звичайно, нудьга Дениса та його нездатність зібратися все більше і більше напружували, тільки шкода ж було хлопця. А ще більше шкода було своє кохання. Зрештою, думала Катя, і в мене може статися криза, не можна розлучатися через перші труднощі.
У день закоханих Денис подарував їй… листівку. Катя, яка купила йому розумний годинник, звичайно, зазнала розчарування, але промовчала. Коли на 8 Березня не отримала навіть одного тюльпана, засумувала всерйоз і зрозуміла: виправдовуючи коханого, вона сама себе обманює.
А тут ще колега одна почала заводити з нею розмови про плюси самотності. Вона якраз нещодавно розлучилася і постійно розповідала, як цьому рада. Ось почала ходити в басейн, у вихідні – у кафе з подругами, вечорами дивиться нарешті мелодрами, а не слухає політичні новини. А ще вона змінила імідж – чоловік був проти коротких стрижок, і намагається раз на місяць вирушити в маленьку подорож, підкреслюючи щоразу це насолоду – бути господинею свого часу і не питати ні в кого дозволу.
Коли Катя розповіла про труднощі Дениса, ця жінка подивилася на неї здивовано та запитала:
– І ти досі з ним? Адже ви навіть неодружені! Тобі ніде жити?
– Я люблю його.
– Ось як. А він тебе кохає? Він хоч щось робить для тебе?
Катя розгубилася. Вона не знайшла що відповісти. А колега продовжила:
– Дай йому спокій, дівчинко. Дай йому повітря і подивися, що буде. Нехай живе як хоче, а ти з’їжджай звідти. Ти просто не уявляєш скільки всього прекрасного пропускаєш, поки рятуєш цю подобу чоловіка. Ти правда віриш, що він зміниться?
– Не знаю, – чесно відповіла Катя.
Розмову вона запам’ятала, звісно. Усі думки почали крутитися в її голові. Поступово вона відчула, що вже не може знайти позитивних якостей коханого, буквально хапається руками за повітря. На глобальні зміни Катя не була готова, спочатку вирішила поекспериментувати з зачіскою і оновити гардероб.
Весь цей час вона уявляла різноманітні діалоги з Денисом про майбутнє.
Думала-думала і дійшла висновку, що говорити нема про що. Зрозуміло, що почуття охолонули. Поважати безробітного хлопця вона не може за всього бажання. Тільки Денису вона нічого не пояснювала. Просто написала записку, що хоче пожити окремо, взяти тайм-аут, щоб розібратися у своїх думках та почуттях. І поїхала жити до подружки.
Варто їй зникнути з горизонту, як Денис ожив. Обдзвонив знайомих, знайшов роботу, одягнувся… Катя тріумфувала. Звісно, він це робить заради неї. Хоче повернути кохання та зробити пропозицію.
І коли нарешті отримала запрошення на побачення, була на сьомому небі від щастя. Все закрутилося наново. Квіти, зустрічі, подарунки… а потім вона дізналася, що Денис підтримує зв’язок із своєю шкільною подружкою. Як той не виправдовувався – це тільки дружба, Катя влаштувала сцену та пішла. Потім знову оголосила перемир’я, тільки жити разом більше не хотіла. Лише після весілля.
Всі ці любовні гойдалки-каруселі спостерігав Діма, з яким Денис дружив із першого класу. Олена, дівчина Дмитра, була для Каті чи не найкращою подружкою. Коли Діма з Оленою вирішили одружитися, було зрозуміло кому запропонувати роль шафера.
Денис дав згоду, а за вечерею видав Каті:
– Ну що, ми запрошені на заручини, треба Дмитра рятувати поки що справа до весілля не дійшла.
– У сенсі? Не зрозуміла.
– Та рано йому одружуватися, молодий ще, не нагулявся.
– Тобто ти не радий за нього?
– Та чому тут радіти? Потім лікті кусатиме.
– А ти?
– Що?
– Ти ще скільки років одружуватися не збираєшся? Адже ми такі молоді та зелені…
– Катю, не говори нісенітниці, я ж за Олену хвилююся.
– Ні, вже, Денисе, я все зрозуміла. Ти теж хочеш погуляти як слід, га? Виходить, про пропозицію руки мені можна навіть не мріяти?
– Катю! Ти взагалі тут ні до чого!
– Та гаразд, ще скажи – «я пожартував».
– Так і є! Сама подумай – від мене нічого не залежить, це була фігура мови.
– Ні, Денисе, ти сказав саме те, що думав. Правду. Я даремно витрачаю час, поки ти чекаєш на зустріч з новою дівчиною – більш підходящою, молодшою… Так от, мені набридло. Залишаю тебе наодинці з твоєю молодістю. Бажаю тобі щасливо нагулятись.
Вона і справді пішла, і викреслила Дениса зі свого життя.
Весілля Діми з Оленою теж не відбулося. Ходили чутки, що це сталося через найкращого друга.