Віра нелюбила свою сім’ю. У свій час вона навіть думала, що її підмінили в пологовому будинку, тому що вона вважала, що просто не могла народитися в такій родині.
Її батьки були доволі бідними. Жили у старенькій квартирі, яка вже років двадцять не бачила ремонту. Вірі навіть соромно було привести в цю халупу друзів, тому вона завжди казала, що мама з татом не дозволяють приводити гостей.
Її подруги жили дуже добре. Принаймні набагато краще, ніж сама Віра. Дарина жила у своєму великому будинку з гарним ремонтом. Влітку її батьки ставили у дворі батут та надувний басейн, і Віра завжди із задоволенням ходила у гості до подружки.
Інша подруга, Марія, жила у квартирі. Її кімната була схожа на ті, що Віра розглядала в інтернеті, мріючи, що і в неї колись буде щось схоже. Стильні меблі, світлі шпалери, милі деталі. А як Вірі подобався пухнастий плед її подруги! Вона навіть на день народження у мами з татом попросила такий самий. І вони насилу змогли виділити на нього грошей.
Але Віра швидко розчарувалася. Такий плед виглядав органічно в кімнаті Дарини, а ось у Віриній здавався чужорідним предметом.
Звичайно, вона намагалася хоч якось покращити ситуацію, але як це зробити, якщо на стінах жахливі шпалери в квіточку, меблі всі страшного рудого кольору, а дверцята шафи ось уже багато років до кінця не зачиняються.
А ще Віра соромилася своїх батьків. Не тільки через їх бідність та поганий одяг. Адже одягалися вони виключно на ринках, хоча зараз існувало безліч маркетплейсів, на яких за невеликі гроші можна хоча б знайти щось пристойне.
Але мама ними не скористалася. Переживала, що якісь пройдисвіти заберуть усі гроші з карти. І Вірі не дозволяла користуватися.
Ось цього дівчинка і соромилася найбільше. Її батьки були, наче з іншого століття. Мама робила завивку на голові у своєї подруги вдома, тато ходив вічно в якихось старих розтягнутих спортивних штанах. І вони нічого не розуміли у сучасних технологіях.
Найбільший пережиття Віри було – зустріти батьків, коли гуляєш із подругами. Одного разу Віра побачила, як іде її мама – повна, неохайна, з важкими пакетами в руках, і одразу втекла. Не хотіла, щоби подружки з нею зустрілися. Вона навіть не говорила батькам про збори в школі, їй було б дуже соромно, якби вони прийшли туди. І першого вересня вже з третього класу Віра забороняла батькам ходити на лінійку. Спочатку казала, що не дозволяють приходити, потім говорила відверто, мовляв, ви мені там не потрібні.
Здавалося, із закінченням перехідного віку це має пройти, має з’явитися якась повага до мами та тата, які дали тобі життя і, як могли, тебе забезпечили, але цього не сталося. Віра саме їх зневажала. За несучасність, за бідність, за поганий зовнішній вигляд. Хоча її мама та тато не гульбанили, працювали, намагалися робити все для доньки.
І, як тільки Віра закінчила школу, одразу поїхала з їхнього маленького містечка. Вступила до технікуму, оселилася в гуртожитку. Телефонувала лише для того, щоб попросити грошей. Хоча попросити – це не те слово. Вона потребувала грошей. Казала, що найбідніша тут, і все через батьків, які не можуть навіть мінімальні умови для її комфорту створити.
Вірі багато чого хотілося. Гарного одягу, можливості ходити клубами, можливості відвідувати салони краси. Тож довелося йти працювати. Влаштувалася оператором в один із контакт-центрів, працювала вечорами, а іноді й ночами.
І вже точно не очікувала Віра, що зможе познайомитися із багатим хлопцем. Але коли вона закінчила технікум, влаштувалась працювати в магазин чоловічого одягу, одному з їхніх клієнтів вона сподобалася.
Хлопця звали Михайло, і його життя Вірі подобалося. Їй здавалося, що і вона була народжена для такого життя – гарного, забезпеченого, того, в якому не потрібно економити на їжі, щоб купити собі нову кофтинку.
Михайло покликав Віру на побачення. Подарував їй шикарний букет квітів, нагодував смачною вечерею. І Віра зрозуміла, що зробить усе, щоб його не проґавити.
На самому початку їхніх стосунків Віра обманула щодо своїх батьків. Переживала, що Михайло просто не прийме дівчину з бідної та такої старомодної родини.
Віра сказала, що її тато підприємець в іншому місті. А мати – репетитор англійської мови. Говорила, що у них велика квартира, дві машини. Говорила, що вона хотіла навчитися самостійності, тому й поїхала до іншого міста. Але не пройшла по балам до інституту, тому довелося вступати до технікуму. Мовляв, тато хотів все сплатити, але Віра вважала, що потрібно всього домагатися самій.
Обманювала вона переконливо. Тому що у своїй голові вже неодноразово створювала образ іншої сім’ї. Тієї, в якій вона повинна була народитися, але щось пішло не так.
І Михайло вірив. Йому здавалося, що Віра дуже цілеспрямована, дуже щира. Він навіть не міг подумати, що все це фантазія Віри.
Сам він дуже любив своїх батьків. Був їм за все вдячний, але не через гроші. А за те, що виховали його, що дбали та підтримували. Він знав, що в будь-якому випадку дуже дорожив би ними, навіть якби вони не мали б грошей на рахунках.
Напевно, тому він і думки не припускав, що його кохана дівчина обманює йому.
І все йшло добре. Батькам Михайла подобалася Віра, вони чудово її прийняли. І проблема виникла лише тоді, коли вони, та й Михайло, захотіли познайомитися з мамою та татом Віри.
Якийсь час Віра щось вигадувала. То хтось нездужає, то тато у відрядженні, то вони поїхали відпочивати. Але вона розуміла, що не зможе довго обманювати, треба було якось вирішувати цю проблему.
Звичайно, вона навіть і думки не допускала познайомити своїх справжніх батьків із мамою та татом Михайла. Від однієї такої думки її кидало в тремтіння. Вони ж її осоромлять! Ні, тут треба було щось вигадати…
І тоді вона почала шукати акторів, які змогли б зіграти тих батьків, про яких Віра мріяла. І вона знайшла.
І ось, одного дня відбулася зустріч.
Вірина фальшива родина була ідеальною. Красиві, стильні, добре поставлене мовлення. Вони чудово завчили свої ролі, щоби навіть натяку на розбіжність історій не було.
Все пройшло чудово. Михайло був радий, що нарешті познайомився з батьками коханої дівчини. А Віра видихнула. Зрозуміло, що й надалі доведеться викручуватися. Але Віра вже вигадала, як. Скаже, що вони відлетіли жити в іншу країну, а потім щось там станеться. Ось і рішення.
Але не все вона продумала. За всіма цими турботами вона зовсім перестала спілкуватися зі своєю справжньою родиною. На дзвінки мами та тата не відповідала, сама їм не дзвонила. І вони дуже переймалися.
І ось, коли Віра була в душі, мама знову почала їй дзвонити. І слухавку вирішив взяти Матвій, занепокоївшись тим, що щось могло статися.
Майже одразу він зрозумів, що розмовляє не з тією жінкою, яка була в них у гостях. Дуже акуратно він почав все з’ясовувати. І не вірив, що йому кажуть правду.
Вірі він нічого не сказав. Однак одного дня вирішив з’їздити за тією адресою, що назвала мама Віри.
Він приїхав до рідного дому Віри. Так, там так само не було ремонту, але це його не збентежило. Усі живуть за можливостями.
Михайло познайомився з батьками Віри. Вони показали йому фотоальбоми, і так він і переконався, що це і є справжня родина Віри.
Її мама була такою щирою. Казала, що дуже переймалася своєю дочкою. Сказала, що Віра їх соромиться і вона не бачила її вже близько двох років. Мама Віри навіть трохи розплакалася в той момент, було видно, як вона сумує. А батько більше мовчав, наче змирився з тим, що їхня дочка покинула їх.
Михайло був лютий. Навіть не так через обман. Він просто не розумів, як можна чинити так зі своїми рідними. Особливо з тими, що так сильно тебе люблять, які так сильно про тебе турбуються. Які готові віддати все, що мають, аби хоч якось допомогти.
Він повернувся додому і відразу зустрівся з Вірою. І розповів їй, що був у неї вдома.
Спочатку Віра все заперечувала, казала, що це якесь непорозуміння, що її хтось підставляє. Але вона дуже швидко зрозуміла, що Михайло їй не вірить.
Тоді вона змінила тактику, казала, що просто соромиться батьків, що у Михайла така чудова родина, і вона дуже переживала, що її мама та тато просто відлякають її коханого чоловіка.
Михайло усе вислухав, а потім сказав, що вони розлучаються. Сказав, що не зможе бути з людиною, для якої у пріоритеті гроші та статус. А не родинні зв’язки та подяка.
– Може статися так, що я стану бідним. Або зі мною щось станеться, наприклад, я занедужаю. І тепер я знаю, що ти мене кинеш. Тому що тобі кохання – порожній звук. А для мене це першочергово.
Віра намагалася повернути Михайла. Навіть до батьків з’їздила, щоб він подумав, що вона все усвідомила. Але Михайло вже не міг бути з нею.
Але Віра усвідомила лише одне – треба бути обережнішою. Тому що ніякої любові до батьків вона не відчувала, тільки почала на них більше злитися після розлучення з Михайлом. І все тому, що вони ніяк не могли вписатися в її ідеальне вигадане життя.