Наталці здавалося, що в неї гарний шлюб. З чоловіком живуть нормально, все як у всіх. Можливо, і немає тієї шаленої пристрасті, про яку пишуть у книгах. Але навряд чи вона взагалі існує. Якщо з людиною зручно, то це вже непогано.
Щоправда, не сказати, що Наталці завжди було комфортно поряд із Юрою. Він був із тих чоловіків, які постійно чимось незадоволені. При тому, що Наталя майже всю роботу вдома сама робила, ще й гроші заробляла. І все ж, отримати похвали від чоловіка виходило рідко.
– Учорашні макарони? Я не звик їсти два дні одне й те саме, – бурчав він.
– Юра, але я не встигла нічого приготувати… З роботи пізно прийшла.
– Але ж раніше мене. Наталю, треба якось все встигати.
І хоч Наталку злегка це й справи зачіпало, вона все ж таки вважала, що не така вже це і проблема. У всіх сім’ях бувають розбіжності, непорозуміння. А їй взагалі гріх скаржитися. Юрко не гуляє, грошей заробляє достатньо. Можна й закрити очі на його невдоволення.
Та й вважала Наталка, що, так чи інакше, він все ж таки її любить. Вона не могла сказати, в чому конкретно проявляється це кохання, але була впевнена, що вона є. Адже якби не любив, то вже пішов би. А він не йде, вже три роки живуть разом.
– Та просто йому з тобою зручно, – хмикала подруга Жанна. Жанна була з тих, хто завжди казав правду-матку, навіть якщо вона була неприємною. І не розуміла подруга, як Наталка терпить свого чоловіка. – Звичайно, ти його обмиваєш, їжу йому готуєш, у будинку прибираєш. А що він робить?
– Він теж багато чого робить, – заступалася Наталка за чоловіка. – Він гроші заробляє насамперед.
– А ти наче ні. Та й що тобі з цих грошей? Він же їх тобі не дає, подарунків дорогих не купує, на відпочинок не возить.
– Чому? Ми ж були нещодавно на морі.
– Ти сама казала, що ви на цю путівку скидалися.
А Наталка вже й забула, що все розповіла Жанні. І тепер зробила собі позначку в голові, що потрібно частіше мовчати.
– Але він там за все платив, – невпевнено сказала вона.
Жанна лише головою похитала. Вона не розуміла, для чого такий чоловік вдома. Він же як кіт. Тільки котик хоча б розчулення викликає. І добре б, якщо він хоча б вдячний був за все своїй дружині, то ні.
Але Наталя подругу не слухала. Їй здавалося, що все у них із Юрою нормально. Просто, напевно, інші пари прикрашають свої стосунки, щоби їм заздрили. Не вірила вона, коли хтось із подруг розповідав, як чоловік допомагає з прибиранням або приносить сніданок у ліжко. Напевно, обманюють.
Так і жила Наталка зі своїм чоловіком. Вдень працювала, вечорами готувала їжу та швидко прибирала. У вихідні займалася домашніми справами та тим, що не встигла зробити за тиждень.
Вона вже подумувала про те, що настав час їм і дитину завести. Все ж таки вони давно одружені, та й малюк, начебто, зближує.
Але не встигли. Все вирішив один випадок.
Юрко купив машину. Гарну, дорогу. Досить довго збирав, а частину грошей взяв у кредит.
Таким щасливим він навіть у ЗАГСі не був. Все стрибав навколо своєї ластівки, хвалився всім навколо, зробив навіть кілька фото, хоча, як правило, його і фотографуватися не переконаєш.
У Наталки були права. Ще до шлюбу мала машину, але потім вона її продала. Вони з Юрою брали квартиру в іпотеку, і потрібен був початковий внесок. Частину вклав чоловік, іншу частину треба було вкласти Наталці. Ось і довелося продати автомобіль.
Звичайно, чоловік нову машину не довіряв Наталі. Хоча вона кілька разів просила його покататися. Хоча б до магазину. Скучила вона по керму, та й зручно це, не треба з пакетами тягатися.
Але Юрко не дозволяв чіпати автомобіль.
– Не довіряю я жінкам сідати за кермо, – казав він.
– Але ж у мене стаж водіння більше твого.
– І що? Ти неуважна, Наталю, і сама це чудово знаєш.
Наталка вважала інакше. Нормально все у неї з увагою. Але Юрко стояв на своєму.
Щоправда, коли він тільки придбав машину, йому дуже хотілося багато на ній їздити. Ось Наталка і скористалася нагодою: просила до магазину її звозити, до мами, у справах. І Юра не відмовляв, хоча, як правило, не допроситися було.
Але незабаром він награвся, і все частіше відмовлявся кудись везти свою дружину.
Наближався Юрин день народження. Він покликав чимало гостей до них додому, звісно, розраховуючи, що Наталя все приготує. Він навіть не збирався допомагати, вважав, що дружина просто зобов’язана це зробити.
А Наталка і не сперечалася, до цього вона вже звикла.
Потрібно було їхати за продуктами. Купувати треба було багато чого, і все досить тяжке.
– Юра, треба з’їздити у великий супермаркет, щоб точно все купити в одному місці.
– У мене вихідний, скоро футбол, – пробубнив чоловік, не встаючи з дивана.
– Але ж це на твоє свято все купити треба! Мені не дотягне!
Юрко важко зітхнув. Лінь йому було кудись їхати. Та й футбол знову ж таки…
– Гаразд, можеш взяти машину, – буркнув він.
– Правда?
Наталя так зраділа, що її навіть не збентежив той факт, що важкі пакети ще до автомобіля дотягнути треба. Вирішила, що на візку довезе, а коли повернеться, зателефонує Юрі. Вона сподівалася, що спуститися вниз, щоб допомогти, він не відмовиться.
– Тільки акуратно, щоб ні подряпин!
– Звісно, Юра. Я дуже обережно!
Наталка була впевнена, що вона справді доїде без проблем. Адже досвід водіння у неї великий, та й вона старатиметься.
До магазину Наталка справді дісталася без проблем. Автомобіль їй дуже сподобався, їхати за кермом такої машини було легко.
Вона закупила всі продукти, поклала пакети в багажник і вирушила додому. Ще думала про те, що Юра тепер довірятиме їй машину. А може, вийде накопичити та купити ще один автомобіль, щоб їй простіше було до роботи діставатися. Можливо, навіть Юра додасть грошей…
Наталка замріялася. Але вона забула про одне: не все на дорозі залежить лише від неї. І часто пригода може статися з вини іншого автомобіліста.
Так і сталося. Одну з машин занесло, водій не впорався з керуванням, і автомобіль влетів у машину Наталки. Точніше, Юрину.
Наталю дуже сильно струснуло. Абияк змогла втримати машину, щоб не виїхати на тротуар.
У моменті вона навіть нічого не зрозуміла, просто намагалася обійтись без наслідків. Але коли машина зупинилася, настало усвідомлення.
Перше, про що вона подумала, що вона жива. А потім подумала про те, що Юрко їй таке влаштує.…
Почався розгляд, викликали патрульних та швидку, бо винуватцю дісталося сильніше. Та й Наталку треба було б оглянути.
Коли жінка трохи прийшла в себе, вона зателефонувала чоловікові.
– Юра, – схлипнувши, промовила вона, – У мене тут пригода виникла. Не з власної вини.
– Що? Ти де?
Наталка назвала адресу, і чоловік сказав, що скоро буде.
Він і справді хвилин за десять примчав на таксі. Юрко вискочив з машини, і Наталка, ридаючи, попрямувала до нього. Коли вона побачила чоловіка, всі емоції, які накопичилися, одразу вилилися в риданнях.
Але Юрко навіть не підійшов до Наталки, він одразу кинувся до машини.
– Боже що ж сталося! Тепер все ремонтувати! Так і знав, що не можна тобі давати ключі!
– Юрко, я не винна, в мене влетіла інша машина. Подивися запис реєстратора.
– Та мені байдуже! Я як відчував!
Юрко щось казав, а в Наталки, наче пелена з очей упала. Вона стояла посеред купи металу. А її чоловік навіть не спитав, чи все з нею гаразд.
Та й за кермом Наталка поїхала тільки тому, що йому було ліньки їхати за продуктами. Які призначені для столу на честь дня народження! І зараз замість того, щоб заспокоїти свою дружину після такого сильного пережиття, він свариться на неї. Хоча вона навіть і не винна.
Юрко ще щось казав, але Наталка його вже не слухала.
Вона взяла сумку з машини, а потім підійшла до чоловіка.
– Я все заповнила, далі розбирайся сам. І ще: я подаю на розлучення.
– Що? Ти що таке говориш? Дивлюся, тобі неслабо дісталося…
– Годі з мене, Юрко. Тобі ж начхати на мене. Тебе ця купа металу цікавить більше, а я твоя особиста хатня робітниця. Сам готуй їжу на свій день народження. Та й усе інше роби сам. Я більше тобі прислуговувати не збираюся.
Найбільше тішилася Жанна. Їй завжди було прикро за подругу.
– Молодець, зрозуміла, нарешті.
– Зрозуміла… Я б у такій ситуації насамперед поцікавилася як самопочуття. Бо може статися всяке. А йому настільки начхати на мене було … І я в той момент усвідомила, що йому вже досить давно на мене начхати.
– Правильно ти все зробила, подруго, – посміхнулася Жанна. – Я пишаюся тобою.