Ольга Миколаївна переступила поріг орендованої квартири сина й невістки й руками сплеснула від побаченого!
– От же ж! – вигукнула вона. – Сваха мені казала, а я не вірила! Тепер і сама бач що до чого…
Матвій з Анастасією здивовано глянули на жінку, не розуміючи, про що це вона таке говорить.
– Що не так? – запитала невістка і витерла сльози, які пішли від нарізання половинки цибулини.
– А то ви не знаєте про що я говорю?! – заохала Ольга Миколаївна. – І кому тільки з вас така нісенітниця на думку спала?
– Яка нісенітниця? – молоді застигли від здивування.
– Що все навпіл! – заявила Ольга Миколаївна.
– А-а-а, вам завжди нічого не подобається, – скривилася Анастасія. – Так, ми ось так з Матвієм живемо. У нас все ділиться навпіл. Що у цьому поганого?
– Те, що ваша родина довго не проіснує. Це погано! – Жінка втомлено сіла на стілець. – А я ще свасі не вірила.
Невістка підібгала губи і, відсунувши цибулю вбік, з викликом сказала:
– Ну це у вашій молодості була нісенітниця, щоб дружина чоловіка обходжувала, але зараз, слава Богу, часи змінилися! Правильно все робити навпіл!
– Навпіл? Як же ж ви їжу готуєте? – похитала головою Ольга Миколаївна. – Цибулю, як бачу, вже ріжете навпіл. Що ж ви її не мітите? Виловлювати із супу як будете? А раптом не свою підчепите?
– Мамо, ну не настільки ж, – розсміявся Матвій, закінчивши нарізати свою частину цибулі.
– Прибираєте будинок теж навпіл? – З недовірою поцікавилася жінка.
– Так. Що у цьому поганого? Частину кімнати я мию, а частину – Матвій, – пирхнула Анастасія. – Зате обоє приклали до прибирання руку, а не так, щоб все на жінку залишити.
Ольга Миколаївна мимоволі закотила очі. Про те, як живе молода сім’я, вона дізналася буквально днями.
Жінка зустріла на вулиці матір Насті, і та їй розповіла про те, чому стала свідком.
– Олю, я такого ніколи не бачила! Це що ж таке діється?! – заголосила Ніна Василівна. – Приходжу до них у гості, закортіло, а вони мене в туалет не пускають!
Настя стала в дверях і не дає зайти. Я спочатку не зрозуміла, а потім дізналася, що, виявляється, вона свою частину унітазу помила, а Матвій ще ні, тому мені треба почекати…
Знаєш, мені після таких новин взагалі розхотілося щось робити… Готують також навпіл. У прямому значенні цього слова. Кожну картоплину ріжуть на дві половини і чистять її… Що це за нісенітниця така? Запитала в них, у чому річ. Виявляється, вони вирішили все робити навпіл.
Ольга Миколаївна з недовірою поставилася до слів свахи, вирішивши, що та все перебільшує.
Наступного дня, який випав на вихідний, жінка вирішила навідатися у гості до молодих.
З порога вона зрозуміла, що сваха виявилося цілком правою. Ольга Миколаївна важко зітхнула, усвідомлюючи всю безглуздість ситуації.
Вона підозрювала, що у молодих можуть бути проблеми, але навіть уявити собі не могла, наскільки абсурдним виявиться їхнє сімейне життя.
– Послухайте, – почала жінка, намагаючись говорити спокійно, незважаючи на роздратування, що наростало. – Я розумію, що ви хочете рівноправності та справедливості, але ж сім’я – це не бізнес-партнерство. Тут важливе взаєморозуміння та підтримка, а не поділ обов’язків строго навпіл.
Анастасія роздратовано пирхнула, але промовчала, мабуть, чекаючи на продовження.
– Уявіть собі, – продовжила Ольга Миколаївна, – що ви справді ділите все навпіл. Але ж тоді кожен із вас відповідатиме тільки за свою половину. А що, якщо одна половина зламається чи зіпсується? Хто тоді винен? Або, скажімо, якщо один із вас занедужає, інший залишиться без допомоги, тому що “це не його половина”.
Матвій задумався, мабуть, уперше серйозно оцінивши ситуацію з цього погляду.
Він подивився на Анастасію, але та лише знизала плечима, явно не бажаючи визнавати помилки.
– Ось дивіться, – сказала Ольга Миколаївна, намагаючись знайти переконливіший аргумент. – Навіть природа влаштована так, що чоловік та жінка доповнюють один одного. Чоловіки сильніші фізично, жінки краще справляються із домашніми справами. Але це не означає, що хтось із вас має жити лише своєю половиною. Сім’я – це єдине ціле, де кожен підтримує іншого.
Настя спохмурніла, але в її очах майнув сумнів. Мабуть, вона почала розуміти, що їхня система далеко не ідеальна.
– Давайте спробуємо інакше, – запропонувала Ольга Миколаївна. – Нехай кожен робить те, що йому більше подобається чи виходить краще. Наприклад, ти, Настю, можеш готувати, а ти, Матвію, займешся ремонтом чи прибиранням. Так вам буде простіше та приємніше.
Матвій кивнув, погоджуючись з матір’ю, але Анастасія продовжувала опиратися.
– Ні, нам так зручніше, – вперто заявила вона. – Ми домовилися, що все ділитимемо навпіл, і змінювати нічого не збираємося!
Ольга Миколаївна відчула, що розмова зайшла в глухий кут. Вона знала, що молоді часто вперті і вважають за краще вчитися на власних помилках, тому вона махнула рукою і вирішила не наполягати.
– Добре, – сказала вона, підводячись. – Живіть як хочете…
З цими словами вона попрощалася і пішла, залишивши молодих наодинці з їхньою дивною системою.
Минуло кілька місяців після візиту Ольги Миколаївни. Молоді жити за своїми правилами, ділячи все навпіл, але поступово почали помічати, що їхні стосунки стають все складнішими.
Постійні суперечки про те, що хтось помив частину кімнати, а хтось ні, почали викликати роздратування.
Особливо важко було в ті дні, коли хтось із них занедужав чи втомлювався на роботі.
Тоді доводилося наново домовлятися, хто візьме на себе додаткові обов’язки, і це часто призводило до сварок.
Якось увечері, коли Матвій повернувся додому пізніше аніж зазвичай, він застав Анастасію, яка сиділа на кухні з червоним від сліз обличчям.
Вона намагалася приготувати вечерю, але руки тремтіли, і дівчина ледве тримала ножа.
– Що сталося? – спитав Матвій, підходячи ближче.
– Нічого, – відповіла Анастасія, старанно приховуючи сльози. – Просто я сьогодні весь день працювала, а потім ще подрузі допомагала речі перевозити. Я втомилася, але ж треба ще вечерю готувати. Свою частину я поки що не зробила… Овочі не чищені…
Матвій відчув себе ніяково. Зазвичай вони ділили приготування їжі навпіл, але сьогодні він бачив, що Анастасія на межі сили.
– Давай я сам приготую, – запропонував він, обережно. – Ти відпочинь трохи.
Анастасія хотіла заперечити, але сили залишили її, і вона, зітхнувши, почала спостерігати, як Матвій впевнено береться за справу.
Він швидко нарізав овочі, поставив каструлю на плиту та почав варити суп. Анастасія дивилася на нього і відчувала, як напруга в ній поступово спадає.
– Дякую, – тихо сказала вона, коли вечеря була готова. – Мені здається, я вперше за довгий час почуваюся спокійно.
Матвій усміхнувся і сів навпроти дружини.
– Знаєш, я подумав… Може, нам варто переглянути наші правила? Не обов’язково все ділити строго навпіл. Якщо одному з нас важко, то інший може взяти на себе більше.
Анастасія замислилась. Їй подобалося почуття рівності, яку вони намагалися зберегти, але вона також розуміла, що іноді доводиться йти на поступки заради загального блага.
– Ти маєш рацію, – нарешті сказала дівчина. – Давай спробуємо жити зовсім за іншою системою.
Помаленьку молоді перебудували побут і в них уже не було сварок через те, що одна частина чистого унітазу, а друга – ні…