Олесю та Славка мама любила однаково. Вона хотіла, щоб обидві її дитини отримували однакову кількість тепла та турботи.
Чоловіка не стало рано. Олесі тоді виповнилося вісім, а Славку шість. З того часу мама виховувала їх одна. Вона навіть і не думала знову з кимось зійтись, вважала, що жоден чоловік не любитиме її дітей так, як рідний батько.
Звичайно, було непросто, але мати справлялася. До кожної дитини вона мала свій підхід, бо й Олеся зі Славком були зовсім різними.
Олеся завжди була цілеспрямованою. Навчалася на відмінно, ходила в різні гуртки, намагаючись скуштувати багато всього. Вона і по дому мамі допомагала, і з братом.
Славко ж зростав зовсім іншим. Може, тому що він був наймолодший у сім’ї, а може, такий характер був у ньому закладений.
Вчитися він не любив. Натомість у нього завжди було багато друзів, якісь компанії. У старших класах став прогулювати школу, зв’язався з якимись не найкращими людьми. Ледве закінчив дев’ятий клас і вступив до коледжу. Олеся ж того ж року вступила до університету на бюджет.
І мама, і сестра намагалися напоумити Славка. Щоправда, методи у них були різними.
Мама їхня була дуже м’якою. Вона взагалі переживала образити своїх дітей, вважала, що вони й так позбавлені батьківського кохання, тому вона просто не сміє на них сваритися.
Ось і вмовляла вона Славка, пояснювала, що поганий шлях він вибрав, що йому, напевно, колись захочеться сім’ю, і він має стати прикладом для своїх дітей.
Але п’ятнадцятирічного хлопця слова матері не надто вразили. Слухав він її наполовину.
А ось сестра не церемонялася. Насварилася на нього, сказала, якщо за розум не візьметься, то сам себе забезпечуватиме. І взагалі, вилетить із цієї квартири, щоб не тріпати мамі нерви.
Звичайно, до Олесі Славко теж не дуже прислухався, але зрозумів, що сестричка не жартує. Вона знайде спосіб його провчити. Тому все ж таки трохи взявся за розум, закінчив коледж і пішов працювати.
Так, були і гулянки, і постійні вечірки. Але Славко хоч би працював, у будь-якому разі це вже було непогано.
Олеся закінчила інститут, і їй запропонували престижну роботу в іншому місті. Вона спромоглася виділитися з купи студентів, помітив її один із роботодавців.
Звісно, мамі не хотілося відпускати свою дочку. Все ж таки це було дуже далеко, та й переживала, як вона одна, у великому місті. А ось Славко був щасливий, що сестра поїде, що перестане йому читати нотації.
Подумавши, Олеся все ж таки погодилася. Зрозуміла, що це її шанс, і не можна його упускати. Тому незабаром вона зібрала речі і поїхала, пообіцявши, що часто приїжджатиме.
Але це виявилося не так вже й просто. Робота захопила її, треба було облаштовуватись на новому місці. Тому вперше після від’їзду Олеся з’явилася вдома лише за півроку. І з подивом дізналася, що в брата з’явилася дівчина. Вона тоді ще подумала, що Славко дорослішає, що незабаром остаточно візьметься за розум.
А за кілька місяців після того, як Олеся повернулася до себе, мама приголомшила її новиною: дівчина Славка вагітна!
Звичайно, вони були зовсім молоді. І, мабуть, були не готові до такого повороту подій. Але брат здивував Олесю, сказав, що одружується, що виховуватиме цього малюка.
Розписалися по-тихому, Олеся навіть не стала приїздити додому. Поїздка вийшла б надто дорогою, а з братом вони не були настільки близькі, щоби переживати пропустити його весілля. Та й весілля толком не було, простий розпис.
А після того самого розпису, молоді переїхали до мами Славка. Олеся дізналася про це випадково, мама не говорила. Мабуть, не хотіла хвилювати свою дочку.
– Мамо, навіщо ти дозволила? Хай би орендували щось, – обурилася Олеся.
– Ну як же? Дорого це, а їм до появи дитини треба готуватись. Та й допоможу їм.
– Ох, мамо, не подобається мені все це, – зітхнула дівчина. – Ти тільки не дозволяй їм до себе на шию сідати. Нехай Славко тепер за двох працює, нехай купує продукти і оплачує комуналку. Хоча б частину.
– Та він старається, – промовила мама, але якось квапливо. І Олеся занепокоїлася ще більше.
Поки не народилося маля, мама завжди стверджувала, що у них все гаразд. Що вони ладнають, готуються до появи дитини. Що Славко у всьому допомагає, і що його дружина дуже хороша дівчинка.
І Олеся намагалася вірити мамі. Дуже їй хотілося думати, що брат взявся за розум. Ось і не турбувалася вона дуже.
Але коли народилася дитина, Олеся все ж таки захотіла відвідати рідних. Звісно, не одразу, за три місяці. Щоб малюк зміцнів, щоб Таня, братова дружина, теж відновилася.
Олеся накупила подарунків та сюрпризом вирушила додому. Вона відразу вирішила, що зупиниться в готелі, все ж таки в їхньому рідному будинку місця зараз зовсім мало.
Нікому нічого вона наперед не казала. Просто одного дня з’явилася на порозі свого будинку з пакетами в руках.
– Всім привіт! – з усмішкою промовила Олеся.
– Доню! – зраділа мама. Вона обійняла Олесю, а дівчина помітила, що її мама якось дуже стомлена виглядає. Але вона списала це на те, що тепер у її квартирі мешкає малюк.
Брат не дуже зрадів сестрі, його дружині ніби було однаково. Олеся познайомилась із племінником, подарувала подарунки, а потім сіла з мамою пити чай.
– Ну, як ви живете? – Запитала вона.
– Та все гаразд.
Олеся помітила, що мама поглядає на годинник.
– Ти кудись поспішаєш? Чи мені вже час йти?
– Що ти! – Махнула на неї мама рукою. – Просто… Я тут невеликий підробіток знайшла, збираюся якраз.
– Мамо, який підробіток? – здивувалася Олеся. – Ти й так багато працюєш. Мабуть, ще й з онуком сидиш, і по дому допомагаєш.
– Та мені не складно.
Олеся почала розуміти, що щось тут нечисте.
– Я тобі гроші щомісяця відправляю, невже не вистачає? Ти б сказала, я додала б. Та й Славко, що мало заробляє?
– Та річ у тому, що його скоротили, – зізналася мама. – Він поки що роботу шукає.
– І давно?
– Та ось, як Денис народився…
– Три місяці? Мамо, ти їх утримуєш три місяці?
– Ну, так вийшло, не сварися. Я ж повинна допомагати…
Обурення Олесі перервала Таня, котра зайшла на кухню.
– Тітка Тамара, а коли вечеря буде готова? Ви встигнете все зробити до того, як підете? І Денису підгузки купити треба.
Олесі захотілося влаштувати невістці сварку. За час, що Олеся перебуває тут, її племінник жодного разу не заплакав. Невже Таня сама не може вечерю приготувати, враховуючи, що вони й так сидять на шиї у мами Олесі.
– Звісно, все зроблю.
– І про підгузки не забудьте.
– Куплю, ти скажи, які.
– А чому твій чоловік не може сходити по підгузки? Чим він так зайнятий? – обурилася Олеся.
– Ми кіно дивимося…
Чи Таня була не розумна, чи нехитра через вік, але вона навіть нормальну причину не могла придумати.
– А скажи мені, чому моя мати готує вам їжу? Вона на роботу збирається, щоб вас утримувати, а ти просту вечерю не можеш приготувати?
– Олеся, – обсмикнула її мама.
– Ні, нехай відповість, мені дуже цікаво.
– Я взагалі-то нещодавно народила, – скривилася Таня.
– І це не означає, що хтось має біля тебе танцювати. Точніше, якщо й повинен, то твій чоловік. Ти тут на пташиних правах, сподіваюсь, пам’ятаєш?
Таня щось пирхнула і пішла. А мама докірливо подивилася на свою дочку.
– Ну навіщо ти так?
– Та я тільки почала.
Олеся влаштувала прочухана братові. Сказала, що якщо він не знайде роботу найближчого тижня, то нехай котиться зі своєю родиною з цієї квартири. Відтепер мама (та й Олеся, яка надсилала їй гроші) їх утримувати не буде. А Тані вона сказала, щоб та сама готувала їжу і прибирала, якщо хоче й надалі тут жити. Тому що хатньої робітниці у цьому домі немає.
Не поїхала Олеся до готелю. Залишилася вдома, щоби всіх і всіх проконтролювати.
Славко боявся сестру, знав, що з нею жарти погані. І вже за два дні знайшов роботу.
З Танею було складніше, але коли Олеся на весь день повела маму з дому, щоб розважити її, і заборонила їй готувати, довелося й Тані підключитися.
Коли Олеся виїжджала, її брат та дружина видихнули. Але це вони дарма.
– Тепер мама мені говоритиме тільки правду, я з неї слово взяла. Комуналку оплачуєш ти, – вказала Олеся до брата, – І я за цим стежитиму. А ще половина продуктів теж на тобі, скидатимеш мені чеки.
– Чого б це? – обурився він.
– А з того, що ця квартира на нас трьох. Не влаштують мої умови, я приїду та продам її. Отримаєш лише третину, на яку навіть кімнату купити не зможеш. А я мамі візьму квартиру на гроші, що залишилися, та від себе додам, і вона вас навіть на поріг не пустить, ясно?
– Ясно, – буркнув Слава.
– Ну а ти, – сказала Олеся до Тані, – тепер нарівні з мамою прибираєш і готуєш, якщо хочеш, щоб вона допомагала тобі з сином. Зверни увагу, я і про це дізнаюся.
Тепер Олеся все дізнавалася у мами досконало. Звичайно, брат не все дотримувався, але все ж таки допомагав. І Таня стала нарівні зі свекрухою займатися домашніми справами.
А Олеся знала, що вона не дасть маму образити. І, якщо буде потрібно, вона покине хорошу роботу і повернеться до рідного міста, щоб за неї заступитися. Але дуже сподівалася, що це не знадобиться.