– Його ціна – три копійки! – невдоволено пробурчав Олексій, розглядаючи подарунок тещі на день народження.
– Ну сходи й купи за три копійки такий же ж набір для гоління! – вигукнула у відповідь Людмила.
Пара одружилася тільки три роки тому. Із самого початку їхнього сімейного життя стосунки між Олексієм та тещею Галиною Вікторівною були натягнутими.
Жінка вважала зятя жадібним, а той, у свою чергу, вважав, що теща надто економна.
Їхнє взаємне невдоволення один одним особливо посилювалося під час свят.
Напередодні дня народження Олексій за вечерею почав бурчати з приводу того, що теща нічого хорошого йому не подарує.
– Ти знову? – сердито насупила брови Людмила. – Яка різниця, що дарує мама? У неї пенсія – копійки…
– Ой, знову починаєш її виправдовувати, – пирхнув у відповідь чоловік. – Закінчуйте вже…
Дружина замовкла і в засмучена пішла у вітальню, щоб не розмовляти з Олексієм.
Наступного ранку Галина Вікторівна прийшла зранку і подарувала зятю набір для гоління.
Вона знала, що зять цінував якісні речі, і сподівалася, що такий подарунок згладить їхні розбіжності.
– Дякую, – коротко подякував тещі Олексій, не знаючи, як відреагувати.
Проте, як тільки Галина Вікторівна пішла, чоловік поліз в інтернет, щоб подивитися ціну набору.
Його обличчя швидко стало розчарованим, коли він побачив, що подарунок обійшовся шонайбільше в 300 гривень.
– Я навіть користуватися ним не стану! – Олексій при дружині викинув набір у відро для сміття.
– Ось навіщо ти так, га?! – обурилася Людмила. – Мені здається, що тобі приносить задоволення виставляти мою матір у такому світлі!
– Тобі тільки здається, – сухо відповів чоловік. – Однак я осторонь не залишуся…
Тоді дружина не зрозуміла, про що саме казав Олексій. Остаточно його слова розкрилися тільки 8 березня.
Святкового ранку чоловік пішов в магазин і купив чотири тюльпани для тещі – рівно на ту суму, яку коштував набір для гоління, і три трояндочки і парфуми – для дружини.
Людмила була настільки рада подарунку від чоловіка, що не звернула жодної уваги на тюльпани та їхню кількість.
Ближче до обіду прийшла Галина Вікторівна. Щоб не роззуватися, вона витерла підошву черевиків і зайшла у вітальню.
Людмила кинулася до матері і простягла їй коробку цукерок і набір косметики.
Жінка подякувала доньці за подарунок, витягла з кишені пом’яту пʼятсотку і, простягнувши Люді, запитливо подивилася на зятя.
– Що ти мені приготував?
– А, точно! – Олексій вдав, ніби забув про подарунок для тещі. – Зараз! – додав він і вийшов з вітальні.
Через кілька хвилин чоловік повернувся назад і простягнув Галині Вікторівні букет тюльпанів.
Жінка запитливо подивилася спочатку на квіти, а потім – на зятя, який посміхався.
– Це що таке?! – вигукнула Галина Вікторівна. – Чотири тюльпани?! Ти серйозно?!
– А чому б і ні? Що не так? – спокійно відповів Олексій. – Я вважав, що це справедлива ціна за наш обмін подарунками.
– Чотири тюльпани? – ще раз перепитала теща.
У вітальні запала тиша. Людмила, стоячи осторонь, відчула себе ніяково.
Зрозумівши, що зараз може початися буря, дівчина спробувала заспокоїти обох:
– Мамо, ну навіщо ти так реагуєш? Олексій старався…
Проте Галина Вікторівна була невблаганна. Вона відчула велику образу:
– Ти знаєш, скільки коштує гарний букет? А тут… Чотири жалюгідні квіточки! Ще й кількість штук яка… на що це натяк? П’ятої квіточки я не заслужила?
– Думаєте, що мені приємно отримувати дешевий мотлох? Я ваш набір викинув у відро для сміття.
– Твої квіти полетять туди ж! – заявила Галина Вікторівна і з тюльпанами вирушила на кухню.
З кам’яним обличчям вона кинула їх у відро для сміття і попрямувала у коридор.
– Матусю, почекай! Ми ж маємо тортик. Давай поп’ємо чай…
– Обійдусь! – Галина Вікторівна хмикнула і вийшла з квартири, залишивши Людмилу й Олексія вдвох
Подивившись у бік дверей, дівчина розплакалася. Їй не сподобалося, як повівся чоловік.
– Олексію, ну навіщо ти так вчинив? – з образою схлипнула Людмила. – Мама хотіла зробити тобі приємне, а ти… Чотири тюльпани… Навіщо?
– Людо, Галина Вікторівно завжди намагається мене зачепити, – відповів Олексій. – Якщо вона вважає, що може купити мою любов подарунками, то нехай вкладається.
Дівчина здивовано закліпала віями. Поведінка, як і слова чоловіка, їй не сподобалася.
– Може, варто спробувати налагодити стосунки? Чому ти вимірюєш подарунки грошима? Мама як змогла, так і показала свою турботу… Так не можна! – сумно сказала Людмила і пішла у спальню.
Святкувати 8 березня їй розхотілося. Увечері чоловік запропонував сходити в ресторан, але вона відмовилася.
Олексій замислився. Можливо, дружина має рацію. Але змінити свою думку щодо тещі йому було складно.
Він вважав Галину Вікторівну нерозумною та недалекою жінкою і не міг інакше.
Залишок вечора чоловік думав над словами дружини. Наступного дня Олексій таки вирішив спробувати виправити ситуацію.
Він купив невеликий букет квітів і приїхав до Галині Вікторівни, щоб перепросити.
Теща хоч і прийняла зятя прохолодно, але в душі була рада тому, що Олексій схаменувся.
Вибачившись перед Галиною Вікторівною за вчорашнє, пославшись на поганий настрій, чоловік подався додому.
Поступово стосунки зятя і тещі стали покращуватись. Олексій робив над собою зусилля та намагався не рахувати вкладення жінки у подарунки, а також мовчав, коли йому хотілося щось єхидне відповісти Галині Вікторівні.
Людмила була дуже рада тому, що нарешті між чоловіком і матір’ю настав “поганий мир”.