Ця дівчина в родині Ольги з’явилася несподівано…
Субота вихідний. Сімнадцятирічний син Павлик у п’ятницю ввечері поїхав із класом на екскурсію в сусідню область.
Повернеться тільки у неділю ввечері. Тому Ольга з чоловіком Максимом вирішили влаштувати собі романтичні вихідні – провалятися в ліжку до обіду, погуляти в парку, вечеря в ресторані.
Ще хотілося б на кінну прогулянку і покататися на човні.
Планів було багато, але ближче до обіду у двері подзвонили.
Ольга відкрила двері й побачила якусь гарну дівчину.
– Здрастуйте, – дівчина скромно опустила очі. – Мене звуть Вероніка.
– Доброго дня, а що ви хотіли? – роздратовано запитала Ольга.
Вона чомусь відчула, що нічого хорошого від цього візиту чекати не варто…
– Я вагітна від вашого сина, – заявила Вероніка.
– Максиме, йди сюди! – гукнула Ольга. – А ви, Вероніко, зайдіть у квартиру. Не вистачало ще, щоб усі сусіди чули цю розмову.
– Ну, що ще, – Максим неохоче вийшов у коридор.
– Вітаю, ти скоро станеш дідусем, – хитро сказала Ольга.
Чоловік застиг від почутого.
– Це жарт? Дякую, я не хочу, – засміявся Максим.
– Не смішно, – сумно відповіла Ольга. – Проходьте, Вероніко, розкажіть про себе. Чесно кажучи, ми ще не снідали, але на голодний шлунок розуміється важко.
За сніданком Вероніка розповіла, що їй двадцять років працює адміністраторкою в спортивному клубі. Там і познайомилася з Павлом. Вона з багатодітної сім’ї, батьки, коли довідалися про вагітність, сказали, що їм ще один рот не потрібен. Практично виставили з дому.
– Стривайте, – зупинила Вероніку Ольга. – Але наш син має дівчину, ми її знаємо. Про вас він нам нічого не казав. Як це?
– Я й не була його дівчиною. Це сталося випадково. Три місяці тому був день народження у тренера, святкували на турбазі. Павло також там був. Коротше кажучи, прокинулися ми з ним в одному ліжку… – Вероніка опустила погляд.
Ользі хотілося сваритися: «Прокинулася вона, бачте!»
– А від нас ви чого хочете? – запитала Ольга.
– Допоможіть мені, – заплакала Вероніка. – Мені нікуди йти.
– Ну що ти почала до дівчинки? – Максим осудливо глянув на Ольгу. – Треба допомогти.
– Допоможемо, тільки ось із сином спочатку поговоримо, – різко сказала Ольга.
Вероніка зазбиралася йти, залишивши номер телефону.
Романтичний настрій Ольги випарувався.
Замість розваг вона влаштувала вдома генеральне прибирання, під час якого міркувала, що робити.
Звичайно, тест розставить все на свої місця, але псувати життя синові не хотілося. З іншого боку, він повинен відповідати за свої вчинки. Але й кидати дівчину в біді не хотілося – а раптом це точно їхній онук…
Коли приїхав син, він категорично заявив, що між ними нічого не було.
Він сам здивувався, коли прокинувся поряд із цією дівчиною.
Він її знати не знає і знати не хоче. Виявилося, що вона вже понад місяць дістає сина своєю вагітністю.
На сімейній нараді вирішили, що поки що орендують для Вероніки квартиру і виділять якусь суму для неї. Далі буде видно…
Щиро кажучи, Ольга не хотіла бачити цю дівчину, тому всім, що пов’язано з цією історією, займався Максим.
Ольга з нетерпінням чекала на тест на батьківство, від якого залежало їхнє подальше життя.
Але варто було визнати, що з того дня, коли Вероніка з’явилася на порозі їхньої квартири, стосунки Ольги та Максима збайдужіли.
Вони намагалися не згадувати про Вероніку, але вона невидимо завжди була присутня в їхніх розмовах і справах…
Увечері Максим посадив Ольгу у крісло, сам сів на диван.
– Я забрав результат тесту. У мене для тебе дві новини. Як у тому анекдоті – одна хороша, а друга погана, – Максим усміхнувся куточками губ.
– Не тягни, розповідай! – душа Ольги пішла в п’яти.
– Гарна для тебе новина – не ти бабуся тієї дитини, – радісно сказав Максим.
– Чудово! Тепер кажи будь-яку погану новину, вона мене не засмутить! – засміялася Ольга.
– Точно не засмутить? – запитав Максим.
– Говори, – відмахнулася Ольга.
– Я подаю на розлучення, – сказав Максим.
Ольгу наче обдали крижаною водою.
– Ти так пожартував?
– Ні. Ми вирішили з Веронікою жити разом. Розумієш, ми кохаємо один одного.
– Ще скажи, що ця дитина твоя! – ахнула Ольга.
– Не фантазуй. Це не моя дитина, але я маю намір її виховати, як свою. Ти ж не хотіла мені народжувати другу.
– Ось тільки не треба мені тут байки розказувати! – розізлилася Ольга. – Геть, але коли передумаєш, я тебе не прийму…
Максим того ж вечора пішов жити до Вероніки. Так Ольга залишилася жити удвох із сином.
Коли б знати, чим усе закінчиться, то виставила б тоді цю дівчину!
Адже було ж у неї погане передчуття…