Мама завжди казала Діані, що вона має бути незалежною.
– Це не означає, що чоловік не повинен за тебе платити. Повинен, звичайно. Але в тебе завжди мають бути свої гроші, якими ти зможеш скористатися, якщо щось станеться. Має бути рахунок, про який ніхто, крім тебе, не знає. Ти можеш втратити роботу, розлучитися з чоловіком, занедужати. І ти маєш мати гроші на чорний день.
Мама знала, що говорить. Вона хотіла, щоб дочка навчалася на її помилках, а не своїх. Адже сама мати залишилася з маленькою Діаною без копійки на руках. Колишній чоловік виставив їх зі своєї квартири, і мати Діани якийсь час навіть не знала, як їм вижити. Добре, що подруга прийняла.
А мама Діани всі гроші в сім’ю віддавала. Вкладалася в квартиру чоловіка, зробила там ремонт власним коштом. Постійно продукти купувала, ніколи в нього ні на що не просила грошей. І ось вона, подяка.
Діана цього не пам’ятала, батьки розлучилися, коли їй було лише три роки. Але мама часто про це розповідала, тож Діана розуміла, що маму в цьому питанні треба слухати.
Відкладати гроші Діана почала, щойно вийшла на роботу. Завела рахунок, з якого ніколи не знімала гроші. Навіть коли було важко, вона брала гроші із кредитної картки, а потім повертала. Але ці гроші не чіпала.
Потім Діана зустріла Семена. Через рік стосунків вони одружилися.
Семен був зразковим чоловіком. Жили вони у його квартирі, за яку він ще виплачував іпотеку. Майже все в будинок купував сам Семен, та й Діані грошей ще підкидав.
Природно, що у Діани побільшало вільних коштів, але вона їх не тринькала, відкладала на свій рахунок. Марнотратом вона ніколи не була, не розуміла, навіщо щомісяця купувати нові речі. За відпочинок платив Семен, як і за походи до ресторану.
Тому сума на рахунку Діани все зростала. Але чоловік був не в курсі цього окремого рахунку. Навіть мати Діани не знала, скільки в неї грошей. Діана лише кілька разів згадала, що на чорний день у неї гроші є, і мати заспокоїлася.
Відносини у Діани та Семена були добрими. Чоловік допомагав із домашніми справами, не просив звіту про витрати. Та й загалом, вони один одного поважали та дбали.
Діана та Семен навіть почали вже замислювалися про дітей. Вони кілька років були у шлюбі, все було чудово. За іпотеку Семен майже розрахувався, тож незабаром це обтяження мало піти.
Звичайно, Діана розуміла, що в декреті не зможе відкладати стільки ж, скільки відкладала до цього, але не хвилювалася. Сума на її рахунку була більш, ніж значною, навіть якщо щось піде не так, вона не опиниться в такому становищі, як мама. Та й знала Діана, що Семен візьме на себе всі фінансові зобов’язання, щойно його дружина з дитиною засяде вдома. Тож не буде потреби витрачати накопичені гроші.
Вони навіть встигли пройти огляд, хотіли обстежитись перед тим, як планувати вагітність. Зі здоров’ям все виявилося чудово, вони були готові стати батьками.
Але все змінилося в одну мить. Їхні плани довелося посунути.
Одного дня Семен повернувся з роботи похмурим. Діана з порога зрозуміла, що щось сталося.
– Мама занедужала, їй потрібна процедура, – промовив він.
– Господи, все серйозно?
Семен лише кивнув.
Зі свекрухою у Діани були нормальні стосунки. Не сказати, що вони дружили, скоріше, просто чемно спілкувалися один з одним. А ось сам Семен із мамою був дуже близький. Ні, чоловікові не був маминим синочком, швидше він був вдячним сином. Який і допоможе, і кинеться посеред ночі, якщо щось сталося. Але, до речі, свекруха ніколи не користувалася хорошим ставленням своєї дитини, зверталася лише в екстрених випадках за допомогою. І ось зараз якраз був такий випадок.
– У нас хороша медицина, все буде гаразд, – намагалася заспокоїти Діана чоловіка.
– Справа в тому, що процедура потрібна терміново, потрібно робити платно. А це величезні гроші.
Діана застигла. А потім запитала, про яку суму йдеться. Семен достеменно не знав, але назвав приблизну суму. І це було трохи менше, ніж у Діани зараз було на особистому рахунку.
Зрозуміло, що в неї промайнула думка про те, що в неї ці гроші є. Але вона полетіла так само швидко, як і з’явилася в голові Діана. Ці гроші недоторканні, і вони – її безпека та незалежність. Може статися всяке, і вона залишиться без них.
Та й Семен не знає про ці гроші, як вона повідомить йому, що приховувала від нього таку суму? Та навіть якщо він це сприйме нормально, навряд чи Діані ці гроші хтось поверне. Як тільки вона це озвучить, ці гроші одразу стануть спільними та просто підуть на добру справу. А Діана була до цього не готова. Адже вона стільки років їх збирала, ні копійки звідти не витратила, хоча часом було зовсім непросто.
Тому вона промовчала. Семен сказав, що спробує взяти кредит у банку. Але з огляду на те, що в нього ще поки що є платіж за іпотеку, не факт, що схвалять таку суму.
Діана поспівчувала, сказала, що допомагатиме виплачувати кредит. Вона справді була якийсь час готова не поповнювати свій особистий рахунок, а пустити зайві гроші на допомогу свекрусі. Але розлучатися із накопиченнями вона була не готова.
Наступного дня Семен повернувся ще сумнішим. На ньому просто обличчя не було.
– Не схвалили, – промовив він. – Жоден банк… Я не знаю, що робити. Квартиру продавати, чи…
– Давай ще пошукаємо варіанти, – запропонувала Діана. – Може, по друзях позичимо.
Квартира ця їй подобалася. Але вона і справді належала Семену, і Діана не могла заперечувати його рішення.
– Так, питав. Вибач, що і на тебе це впало. Якщо що, переїдемо поки що до орендованої, а потім я заново візьму іпотеку.
Діана лише кивнула. Знову виникла думка у голові про відкладені гроші, але вона її прогнала. Так Семен позбудеться квартири (не її проблема, загалом), а якщо Діана віддасть свої гроші, це вже стане її проблемою.
Але наступного дня Семен повернувся щасливим.
– Ти знайшов гроші? – Запитала вона.
– Так, Михайло дав, уявляєш?
– Твій друг? – Запитала дружина.
– Ага. Я йому розповів, думав, хоч трохи зайняти. А виявилося, вони з дружиною на машину збирали. І він мені всю заначку віддав. Сказав, щоб я повернув, коли вийде. Адже йдеться про здоров’я та життя. Я йому такий вдячний, намагатимуся повернути, якнайшвидше.
– Здорово, – промовила Діана, відчуваючи себе вкрай незручно. Але Семен про це не дізнається, тому нічого страшного. Головне, що проблема вирішилася.
Але даремно Діана думала, що завжди все вдасться приховувати.
Процедуру мамі зробили, Семен почав повертати борг. Питання з дитиною поки що відклали, бо зайвих грошей тепер не було.
Діана теж допомагала, взяла частину фінансових зобов’язань на себе. Щоправда, відкладати все одно не забувала, це вже стало певною звичкою.
І коли все вгамувалося, коли Семен виплатив останній платіж за іпотекою і зосередився на тому, щоб віддати другу борг, правда все ж таки розкрилася. Причому так безглуздо, що навіть неможливо було передбачити.
Семен та Діана дивилися телевізор. Жінка пішла на кухню за чаєм, а Семен захотів дізнатися, котра година. Йому потрібно було в певний час зробити дзвінок по роботі.
Свій телефон він поблизу не знайшов, взяв мобільний дружину. Він був заблокований, але час все одно показував.
І в той момент, коли Семен глянув на екран, надійшло повідомлення від банківської програми. Повідомлення про те, яку суму було нараховано за відсоток від вкладу. І нижче було написано залишок на тому самому вкладі.
Семен навіть подумав, що то не сума, а якийсь код. Число було занадто великим. Але все ж таки ще раз глянув на повідомлення, благо навіть на заблокованому екрані його можна було прочитати.
– Діано, що це за рахунок? – Запитав він, показуючи екран телефону.
Діана застигла. Намагалася придумати щось, але в голову нічого путнього не йшло. Тому довелося зізнаватись.
– Це мої гроші на чорний день. Я почала їх накопичувати, як тільки вийшла на роботу. У всіх має бути подушка безпеки.
– Почекай, тобто, у тебе були гроші, коли мамі була потрібна процедура?
Діана почервоніла. Вона сподівалася, що це ніколи не спливе.
– Так, були. Але зрозумій, я ці гроші не чіпаю. Вони на чорний день!
– А тобі не здається, що це був той самий чорний день? – вкрадливо спитав чоловік.
– Ти не зрозумів, що це на мій чорний день. А раптом з тобою щось трапиться, раптом ми розлучимося? Я не маю залишитися без засобів для існування.
Семен мовчав, але Діана зрозуміла, що він страшенно злий. Або засмучений. А може, й те, й інше.
– А якби з твоєю мамою щось трапилося? – тихо спитав він. – І в мене були б гроші, щоб допомогти, але я їх приховав би?
– Я б зрозуміла, – обманула Діана.
– Ну звичайно. Цілком стороння для нашої родини людина віддала всі накопичення. Ти знаєш, Михайло хотів купити машину вже наступного місяця, він дуже чекав цього моменту. Але відклав його, щоб допомогти моїй мамі. А ти, маючи на рахунку необхідну суму, була згодна, щоб я продав квартиру. Ти знаєш, я можу зрозуміти, що ти переживаєш залишитися без грошей. І я зрозумів би, якби ти сказала, що даєш ці гроші в борг. І віддав би все до копійки. Але ти знала, що без цієї процедури моєї мами може не стати і все одно продовжувала мовчати. Це ж твої гроші.
– Семен…
Чоловік підвівся.
– Я поїду до готелю. Збери, будь ласка, свої речі та з’їжджай. На розлучення подам сам.
– Семене, – кинулась за ним Діана. – Ну, вибач! Я справді переживаю залишитися без грошей! Я була не права! Давай допоможу тобі з боргом.
– Я не можу цього пробачити, – похитав чоловік головою. – Я готовий зробити все для тебе. Але я тепер розумію, що якщо зі мною щось трапиться, ти будеш не готова навіть витратити відкладені гроші. Скоріше даси мені піти. Адже вони для тебе, а не для когось. А у сім’ї так не буває.
Діана сподівалася, що вони помиряться. Але Семен не зміг її пробачити. Розумом він розумів, чому вона так вчинила, але прийняти цього не зміг. Він знав, якби Діані була потрібна допомога, він і квартиру продав би, і зробив все, що треба. Не кажучи вже про те, щоби просто зняти гроші з рахунку.
Але вона думала інакше, а цього Семен не приймав.
Діана залишилася сама. Навіть вирішилася скористатися коштами з рахунку, щоб винайняти квартиру. Але її це вже не турбувало. Після того, як Семен із нею розлучився, ці гроші чарівним чином перестали гріти їй душу.