До того, як Лариса вийшла заміж, вона чула багато історій про набридливих, а іноді й зовсім підступних свекрух.
Усі знайомі та подруги, які вже мали сім’ї, твердили, що мати чоловіка – це чи не найгірша людина у світі.
На їхню думку, більшість шлюбів розпадається саме через дії свекрухи.
Сама того не розуміючи, Лариса стала свято в це вірити. Тому, коли вона познайомилася з Сергієм, і їхні стосунки почали рухатися у бік весілля, жінка одразу почала розпитувати коханого про маму.
– Як часто ви бачитеся? Чи допомагаєш ти матері? Вона якось впливає на твої рішення?
Чоловік не завжди розумів, до чого його кохана дівчина ставить усі ці запитання. Матір він справді любив і шанував. Вона його народила, добре виховала та підтримувала у будь-яких починаннях.
Але коли Сергій про це сказав Ларисі, то та замислилась. Якби не сумний досвід подруг і не їхні «настанови» щодо майбутньої свекрухи, жінка відреагувала б на слова чоловіка цілком нормально.
Але тепер усе було інакше.
Лариса хоч ще й не знала Сергієву матір, але вже заздалегідь з недовірою до неї ставилася.
Коли наречений таки познайомив маму та наречену, то дівчина трохи здивувалася.
Марина Вікторівна виявилася звичайною та непоганою жінкою. Вона була така рада, що у сина з’явилася кохана, що цілий вечір обдаровувала її компліментами:
– Ларисо, ти просто красуня! У вас із Сергієм будуть чудові діти! Ой, як же ж я мрію вже побавити внуків…
Таке ставлення з боку майбутньої свекрухи імпонувало Ларисі. Вона вирішила, що не так все і погано, як їй розповідали подруги. І все ж у глибині душі вона чекала підступу…
…Після весілля Марина Вікторівна майже не лізла у стосунки молодят. Так, іноді вона просила Сергія про допомогу. Батька чоловіка не стало кілька років тому, і тепер матері було важко справлятися зі справами самій.
Лариса спілкувалася зі свекрухою нейтрально. Вона не була надто відвертою з нею, але і не ставилася строго.
Це було доти, доки подруги молодої жінки знову не переконували її, що абсолютно всі свекрухи однакові.
– Кажу тобі, це вона зараз вдає із себе таку собі милу й пухнасту, – весь час повторювала Олена, – а от коли прийде час, то покаже кігтики. У мене було те саме! Тож не вір жодному слову цієї Марини Вікторівни. Вона вам навіть на весілля нічого не подарувала! Не сприймає вона тебе серйозно, люба. А ти й вуха розвісила. Віриш їй!
– На сто відсотків згодна! – підтверджувала Марійка, яка також була на межі розлучення. – Моя свекруха так само мені співала. Яка я прекрасна і чудова дружина для її сина.
А потім вона взяла і попросила нас оформити кредит на себе. І що ви думаєте? Гроші вона забрала, а з боргом розплачуємося ми!
Я сказала Роману, що якщо його мама не закриє кредит самостійно, то ми з ним розлучимося!
– Ой, не знаю, дівчатка… Марина Вікторівна начебто гарна жінка. Вона і Сергія непогано виховала. Люди ж усі різні. Вам жахливі свекрухи трапилися, а мені, може, нормальна.
– Так, може люди й справді різні, – Марія глянула на Олену. – Але не плекай ілюзій, подруго! Твоя Марина Вікторівна скоро покаже свої зубки.
Незважаючи на те, що подруги намагалися переконати Ларису, що її свекруха – лицемірна і брехлива, дружина Сергія все-таки дотримувалася своєї думки. Однак вона змінилася в той момент, коли чоловік підійшов до Лариси і вирішив порадитися з нею з одного делікатного питання:
– Ларисо, у мене до тебе є справа.
– Що трапилося?
– Мамі терміново знадобилися гроші. Ти не проти, якщо ми дамо їй наші заощадження? У нас є заначка для майбутнього кредиту на квартиру. Ми поки що все одно збираємо.
– А навіщо їй такі великі гроші? – здивувалася Лариса.
У цей момент вона згадала всі розмови із подругами.
– Вона хоче купити невелику земельну ділянку з будиночком, щоб влітку проводити там час.
– Сергію, на мою думку, це дуже погана ідея, – насупилась жінка. – А потім вона віддасть нам таку суму?
– Так. Вона сказала, що точно поверне. У батька начебто якісь акції були. Продасть їх і виплатить борг до копійки.
– Не знаю, якось це все сумнівно, – Лариса дуже не хотіла розлучатися з грошима через якусь забаганку свекрухи.
Однак Сергій був налаштований по-іншому. Він стверджував, що це його мама, він довіряє їй і потрібно обов’язково допомогти.
У результаті чоловік переконав дружину, і вони віддали свої заощадження Марині Вікторівні.
– Ось! А ми тобі казали! – як тільки подруги дізналися про цю ситуацію, вони одразу почали дзижчати про те, що турбувало найбільше. – Так це все й починається! Думаєш, свекруха віддасть вам гроші? Та вже ж!
– Сергій сказав, що вона завжди все повертає. Не думаю, що він мені брехатиме. До того ж, він теж хоче мати власну квартиру, – з кожним наступним словом Лариса вірила у свої слова дедалі менше.
Вона боялася, що подруги мають рацію, і вже шкодувала про те, що погодилася віддати гроші свекрусі.
Ішов час. Зрештою, жінка так сильно накрутила себе, що вирішила сама поговорити з Мариною Вікторівною і з’ясувати, чи збирається та повертати гроші.
Коли свекруха приїхала в гості до сина і невістки, Лариса була налаштована серйозно. Вона вийшла на кухню, де сидів чоловік із матір’ю, і строго на них глянула:
– Я хочу поговорити з вами.
– Ми теж хочемо з тобою поговорити, Ларисочко, – дружелюбно відповіла жінка і якось хитро подивилась на невістку.
– Правда? І про що ж? – Лариса здивувалася і сіла поряд.
Їй стало дуже тривожно від припущення, що до її приходу чоловік про щось шепотівся з матір’ю.
– Коли у вас із Сергієм було весілля, я вам подарувала дуже скромний подарунок. Тоді я мала фінансові труднощі. Я знала, що подарую вам його пізніше, – говорячи це, свекруха прямо засяяла.
Вона вийняла маленьку коробочку з сумки і поставила її на стіл.
– Ось, тримайте. Це вам подарунок від мене!
– Що це? – не зрозуміла Лариса.
Вона глянула на чоловіка. За хитрою посмішкою Сергія жінка зрозуміла, що той знав про вміст коробочки.
– Бери, люба. Це тепер наше, – чоловік усміхнувся і підморгнув дружині.
– Добре, – Лариса взяла коробочку і відкрила її.
Наступної миті жінка здивувалася ще більше. На дні лежала зв’язка ключів.
– Це що?
– Це ключі від нашої нової квартири, – раптом заявив чоловік.
– Ти взяв кредит? – Лариса округлила очі.
– Ні, люба. Кредит ніхто не брав. Це мати нам квартиру подарувала.
– Мама?! – жінка перевела погляд на свекруху.
– Так, дочко, – Марина Вікторівна радісно посміхнулася. – Я хотіла зробити вам сюрприз. Коли батька Сергія не стало, я продала наші спільні з ним акції і поклала гроші у банк під відсоток. У минулому місяці я зняла гроші з депозиту і вирішила купити квартиру.
– Як… Як це? – Лариса не розуміла, як реагувати на ці слова.
З одного боку, їй було радісно від такого подарунка, а з іншого – вона не вірила, що свекруха могла так легко розлучитися з величезними коштами.
– Сергій казав, що ви хочете купити садову ділянку з маленьким будиночком?
– То була наша з ним легенда. Тих грошей, що я зняла із вкладу, було недостатньо для покупки квартири, і тоді Сергій сказав, що у вас є невеликі заощадження.
Ось ми й вирішили вкласти всі кошти, щоб узяти ту нерухомість, про яку ви мріяли, і зробити сюрприз.
– Про яку ми мріяли? – здивовано повторила Лариса.
– Так, – кивнув Сергій. – Пам’ятаєш ту квартиру, яка нам сподобалася? Тепер вона наша!
– Це у новому районі? – серце жінки стрепенулося.
– Саме так! – вигукнув Сергій.
Лариса більше не могла стримувати емоцій. Вона радісно закричала і кинулася обіймати чоловіка.
– Я така рада! Дякую! Дякую!
– А мені за що? Це мамі треба дякувати.
Лариса глянула на свекруху, а потім підійшла до неї, взяла її за руку і сказала:
– Марино Вікторівно, ви навіть не уявляєте, як ми вам вдячні! Ми з Сергієм вже багато років поневіряємося по орендованих квартирах. Ми були так одержимі покупкою нерухомості, що вона нам щодня снилася.
Дякую вам величезне, що нам допомогли. Ми цього ніколи не забудемо!
Після цих слів Лариса потяглася до свекрухи і ніжно обійняла її.
Від таких щирих емоцій очі Марини Вікторівни заблищали. Їй було дуже приємно чути подяку від невістки.
– Я знаю, що вам було складно, тож і вирішила полегшити вам життя. Живіть там довго і щасливо. Ну, і про мене не забувайте.
Коли Лариса розповіла подругам, що її свекруха не просто хороша, але ще й щедра людина, ті просто позеленіли від заздрості.
– А ти впевнена, що вона потім не забере у вас цю нерухомість? Квартирку вона на себе оформила? Чи дарчу підписала на синочка? – запитувала Олена.
– Резонне питання, – підтримала подругу Марійка. – Однією рукою дала, а іншою – забрала. Це так типово для свекрухи. При розлученні тобі не дістанеться нічого! Прощайся з грошима.
– Ох, дівчатка, – зітхнула Лариса. – Нещасні ви. Може, справа не у ваших свекрухах, а у вас? Ви так їх не любите, а чекаєте, що вас любитимуть.
Марійка й Олена не стали сперечатися з подругою. Вони тільки недовірливо пирхнули, розуміючи, що Лариса – нерозумна і її довірливість вийде їй боком.
Лариса ж подумала про те, що її подруги злі і заздрісні.
Вона стала рідше з ними бачитися. Їй більше не хотілося потрапляти під їхній негативний вплив.
Вона вважала Марину Вікторівну чудовою жінкою, і ніхто не міг переконати Ларису у протилежному.
І квартира таки оформлена на них з чоловіком…