Марина йшла парком. Тихий шелест осіннього листя під ногами був єдиним супроводжуючим звуком у її роздумах. Парк, усіяний золотим і червоним листям, нагадував про те, як швидко минають дні, як непомітно пролітає час. Не встигаєш озирнутися, і вже кілька десятків років залишилося позаду. Адже стільки всього ще хотілося встигнути зробити у своєму житті.
Жінка зупинилася біля ставка, згадала про нещодавні розмови з чоловіком, про зниклу легкість у їхніх стосунках. Сонячне проміння пробивалося крізь гілки дерев, і в цей момент Марина задумалася: що буде далі?
Повернувшись додому, жінка стала біля плити. Готувати зовсім не хотілося, але цей процес допомагав розвіяти тривоги та заспокоїти потік шалених думок. Як усе тепер складеться? Марина дізналася більше, ніж мала. А може, це на краще, адже тепер буде підготовлена до будь-якого повороту? Вже готова. Якщо все підтвердиться, вона знала, як правильно вести себе.
– Чим це у нас так смачним пахне? – запитав Ігор, повернувшись з роботи.
– Нічим… – холодно викарбувала Марина. – Пересолила, тож сьогодні обійдемося без вечері.
– Пересолила? Чи закохалася?
– А якщо так? – Марина глянула на чоловіка серйозно. Вона намагалася знайти в його погляді хоч якусь соломинку, хотіла зачепитися за ніжні почуття, яких уже давно не бачила.
Ні… Все правда. Чоловік знайшов собі іншу жінку, тому й охолонув до неї, до дружини, яку присягався любити до кінця своїх днів, і в горі, і в радості. Ось тільки всі ці обіцянки були порожніми, коли він так швидко зумів розлюбити.
– Ну і добре, якщо так. Знаєш, я планував поговорити з тобою сьогодні…
Марина чудово знала це, і вона готувалася до розмови. Якби колега не підслухала розмову Ігора з коханкою, то зараз слова чоловіка здивували її, але тепер можна було б прийняти все спокійно. Прийняти з гідністю, без жодних спроб виправдати і звести все до жарту.
– Ми з тобою останнім часом віддалилися один від одного. Розумію, що частково сам винен, але ти припинила мене приваблювати як жінка. Давай вчинимо, як дорослі люди? Розійдемося мирно та спокійно. Га? Звільни квартиру, я житиму тут із коханою.
Марина лише посміхнулася у відповідь на прохання чоловіка, глянувши на нього крижаним поглядом. Ігор, здавалося, здивувався. Ймовірно, він очікував на іншу реакцію. Напевно, розраховував на сварку з боку дружини, спроби виправити щось, але жінка поводилася занадто холодно.
– Я сказав щось смішне? Ти поводиться так, ніби була готова до такого повороту.
– А як була? Що ж тоді? – губи жінки розтягнулися в посмішці.
Хоч на душі шкрябалися кішки, але слід тримати обличчя і не показувати, як сильно зачепила її поведінка чоловіка. Марина любила Ігора. Коли відчула холодок із його боку, намагалася згладжувати гострі кути, шукати будь-які можливості налагодити стосунки. Жаль було, що це робила одна вона. Якби ще раніше розплющила очі і зрозуміла справжні наміри чоловіка, то до такого діло б не дійшло. Однак зараз нічого не виправити та не змінити. Ігор знайшов собі «кохану». Як ласкаво називав її.
– Ну тоді тобі тим більше не важко буде прийняти все, як є, і звільнити квартиру. Ми з Лідою хочемо жити разом. Набридло вже по готелях зустрічатися і таємно ховатись від усіх на роботі.
Усі працювали в одній компанії. Комічна ситуація, у якій був лише один вихід. Марина вже встигла продумати його.
– Ти сильно не радій. Квартира ця куплена у шлюбі, отже, половина належить мені. Я теж житиму тут. І не одна. Ти ж не думав, що тільки ти весь цей час міг гуляти ліворуч і праворуч від мене?
Ігор змінився в обличчі: він різко зблід, а потім шкіра вкрилася багряними плямами. Невдоволення захлеснула його, незважаючи на те, що він нічого не чекав і ні на що не розраховував.
– Ну от! Здивувався… Навіть шкода тебе. До розлучення та поділу майна доведеться пожити разом, а потім продамо квартиру і розійдемося як у морі кораблі.
– Що значить, ти житимеш не одна? У тебе є інший? Та як ти могла так вчинити зі мною? – розлютився Ігор. Він стиснув руки, почуваючи себе ображеним і зрадженим. Ось що трапилося справді несподіване.
– Ти давно охолонув до мене, а я жінка. І я потребувала ласки. Якщо чоловік не може дати її, мимоволі звертаєшся до іншого чоловіка. Чи тобі не знати?
Далі розмовляти із чоловіком Марина не стала. Вона пішла до кімнати, щоб зібрати речі та переселитися до вітальні. Собі жінка вирішила забрати кімнату якомога більше і зумовила це тим, що її меблів та побутової техніки в квартирі більше, якщо чоловік хоче користуватися всім, то має йти хоча б на такі поступки.
За кілька днів Ігор привів у квартиру Ліду. Молоденьку дівчинку з відділу якості. Трималася Ліда на роботі на чесному слові. На неї багато хто скаржився, вже навіть планував звільняти, але варто їй пофліртувати з начальником, поскаржитися на долю, і він пом’якшав, даючи ще один шанс. Крім миловидного обличчя у Ліди не було нічого – ні розуму, ні манер. Ймовірно, Ігора зачепила саме зовнішність, і поки що він не розумів, наскільки приреченими були їхні стосунки. Але це лише його проблеми, переживати за колишнього чоловіка Марина навіть не думала. Навіщо їй дбати про того, хто зрадив? Треба було думати своєю головою, коли вибирав коханку.
До Марини переїхав її старий друг Олексій. Дізнавшись про зраду чоловіка та його рішення з’їхатися з коханкою, жінка одразу вирішила звернутися за допомогою до того, хто завжди виручав її та був поруч у скрутну хвилину. Спочатку Олексій зніяковів, але потім вирішив, що це добрий спосіб провчити невірного.
Так подружня пара розділилася на дві сусідні один з одним пари. Марина та Олексій розділили ліжко, домовилися, як поводитимуться. Хоч це й не викликало захоплення, але дуже хотілося провчити Ігора, переконати його переживати, щоб життя не здавалося казкою. Бачити його разом із коханкою, яка претендувала тепер на роль дружини, було неприємно, але нічого з цим не вдієш. Марина проковтнула образу і вирішила, що стійко витримає всі випробування, поводитиметься так, ніби вона насправді щаслива.
На розлучення подружжя подали практично відразу, але без суду обійтися не могли, адже поділ майна – справа непроста, а ніхто не хотів поступатися іншому. Кожен намагався перетягнути ковдру.
– Ну, що тобі вартує? Залиш мені квартиру! Адже в тебе новий чоловік, нехай він і забезпечує, а я повинен забезпечити свою принцесу! – намагався умовити дружину підписати мирну угоду Ігор. Марина тільки посміювалася. А чи не надто багато він хотів?
– Так якщо ти повинен, ти й забезпечуй. Не за мій рахунок, ясна річ.
Судове засідання призначили за місяць. Цілий місяць жити під одним дахом!.. А потім чекати на продаж квартири. Марина не знала, що впорається, але Олексій підтримував її. Майже щодня він повертався з роботи із приємними сюрпризами: то букет подарує подрузі, то шоколадку.
– Чому ти не приносиш мені квіти? – скаржилася Ліда у кімнаті. – Он як Олексій за твоєю колишньої доглядає. А я красивіша за неї. Невже я недостойна квітів? Я теж хочу подарунки!
Ліда постійно скаржилася, хникала і висловлювала Ігору, що став він зовсім неуважним до своєї коханої, адже такими темпами вона могла почати придивлятися до когось іншого. Ігор дратувався. Він кілька разів навіть висловлював Олексію, що поводе той себе надто награно, намагався вивести його на сварку, але нічого не виходило. Олексій завжди був спокійною людиною: навіть у ті моменти, коли хотілося з кимось посваритися, він спокійно стримувався і лише посміхався. Олексій знав, що бумеранг долі існує. Значить, настане час, коли Ігора накриє, і він гірко пошкодує зраду. До Марини Олексій завжди відчував теплі почуття: вона займала особливе місце у душі чоловіка, хоч той ніколи і не визнавав цього. Його влаштовувало те, що міг бути поруч із нею і підтримувати. Страшно було зіткнутися з відмовою, якщо зізнається у своїх почуттях. Не словами, а вчинками Олексій показував, що жінка йому дорога. Він не хотів нав’язуватися, тим більше зараз, коли їй і так було непросто.
Щоразу, повертаючись з роботи, Марина готувала для себе та Олексія смачну вечерю. Радісний Ігор, відчувши такий смачний запах, залишався розчарованим, адже його обраниця нічого не робила окрім косметичних масок, постійної зміни манікюру, від якого в кімнаті не було чим дихати, і ниття…
— Ти мені знову нічого не приніс. Чому ти такий? – хникала Ліда.
Вона була набагато молодша за Ігора, і чоловік виправдовував таку поведінку юним віком. Думав, що згодом Ліда зміниться. Однак тепер уже сумнівався – чи вистачить йому нервів? Чи вдасться змінити її і не посивівши раніше?
– А ти чому вечерю навіть не приготувала? Марина он як Олексія балує, а ти навіть звичайні пельмені лінуєшся зварити.
– Я тобі в куховарки не наймалася. Ти хотів, щоб у тебе з’явилася така красуня, як я. Ось вона я… Будь ласкавий сам про мене піклуватися. І взагалі міг би відразу зрозуміти, що домашня рутина не для мене.
Коли Ліда бігла в нічний клуб із подружками, а Марина та Олексій дивилися разом фільми в кімнаті і завзято сміялися, Ігорові хотілося залетіти до кімнати та розігнати їх. Тепер чоловік дуже відчув, наскільки велика його втрата. Він упустив жінку, яка насправді була дорога йому. Марина дбала про свого чоловіка. Помітив це він лише втративши її. І невдовзі Ігор, захотів, будь-що-будь, повернути дружину.
Милуючись нею, коли вона виходила з кімнати, Ігор ловив себе на думці, що Ліда нітрохи не красивіша. Проста вона… тьмяна на тлі його Марини. І чому не зрозумів цього раніше? Чоловік намагався розібратися, як так вийшло, що молоденька дівчинка звела його з розуму і підвела до краю.
– Марино, я хочу поговорити з тобою з приводу розлучення, – почав Ігор, спіймавши дружину на роботі на самоті.
– Невже вирішив мирно залишити мені квартиру і вирушити у вільне плавання зі своєю коханою? – здивувалася Марина.
– Ні. Я був не розумним. Сам не знаю, як все вийшло, але тепер дивлюся на тебе і розумію, що припустився найбільшої помилки у своєму житті. Поки не стало запізно, я хотів би все виправити. Давай закінчимо цю виставу і повернемося один до одного? Нудно мені на неї дивитися, а тебе з іншим взагалі не можу бачити… Повернися до мене, дай другий шанс, і я присягаюсь, що більше ніколи не підведу тебе.
Марина замислилась. Своїм проханням до Олексія перебратися до неї, вона хотіла провчити чоловіка. Вона ніяк не очікувала, що Ігор раптом усвідомить втрату і захоче повернутися, а тепер… розуміла, що вона не зможе пробачити. Та й урок чоловік засвоїв на «відмінно». Залишатися з ним довше під одним дахом не хотілося. Який у цьому сенс? Тільки нерви собі тріпати зайвий раз.
– Що ж ти скажеш своїй молодій коханій? Вона засмутиться, якщо назвеш її своєю помилкою, – хмикнула Марина
– Та яке мені до неї діло? Вона мені неприємна! Я тебе люблю одну! Сумую за твоєю турботою, за нашими розмовами та спільним проведенням часу. Я її прямо сьогодні виставлю. І ти відправ свого дружка подалі, щоб очі не мозолив. Помиримося прямо сьогодні?
Чоловік виглядав жалісливо. Марина дивилася на нього і не відчувала нічого, крім неприязні. Не думав раніше, але як заспівав тепер, коли вже нічого не можна було повернути на свої місця. Можливо, в іншій ситуації Марина і змогла б пробачити зраду… але не в цій. Тепер її душа належала іншій людині. Непомітно навіть для себе Марина полюбила Олексія, тільки переживала, що він не відповість взаємністю.
– Роби як знаєш, – єдине, що відповіла Марина чоловікові, чи то давши йому надію, чи то забравши остаточно.
Повернувшись додому, Марина посміхнулася, побачивши на тумбочці свіженький букет. Олексій купив піцу та запропонував сьогодні не готувати, просто провести час разом.
– Олексію, думаю, що мені більше не потрібна твоя допомога, – чесно зізналася Марина. Вона розповіла другові про слова чоловіка.
– І ти пробачиш його? Повернешся до нього? Тож не потребуєш моєї допомоги? – розчаровано спитав Олексій.
– Справа в іншому… Я покохала тебе і не можу більше заперечувати це почуття. Я нічого не прошу від тебе, але ми не можемо просто жити разом і вдавати, що…
Договорити Марина не встигла, бо Олексій притис її до себе і поцілував. Він зізнався, що дуже давно чекав таких слів і тепер неймовірно щасливий. Закохані перебралися до Олексія на час розлучення та продажу квартири Марини. Вони планували одружитися через кілька місяців і переїхати в невеликий будиночок, а поки що просто насолоджувалися один одним і ні про що не замислювалися.
Ігор дуже сердився. Він розраховував, що дружина повернеться до нього, але сильно прорахувався. Терпіти Ліду поряд із собою він не зміг і вигнав дівчину. Тепер він залишився зовсім один…