Вже на весіллі Аліна зрозуміла, що попалася. Погляд новоспеченої свекрухи не обіцяв нічого доброго…
Раніше Аліна всіляко уникала часті зустрічей з нею, але тепер стало очевидно, що просто ігнорувати Раїсу Захарівну більше не вийде. Аліна з самого початку знала, що не припала матері нареченого до душі, але її це мало хвилювало.
На першому плані були її стосунки з Романом, а решта, включаючи неприязнь свекрухи, відступало на другий.
Аліна розуміла, чому свекруха її незлюбила. Все почалося того дня, коли Роман сказав матері:
– Моя наречена кличе тебе в гості, прийдеш?
Мати здивувалася:
– Наречена?! Ти навіть не згадував, що в тебе хтось є!
Роман не раз казав їй про Аліну, але мати просто не помічала присутності жінки у житті сина.
Раїса Захарівна усвідомлювала, що це мало статися, але її материнське серце не приймало, що хтось подбає про сина краще, аніж вона сама.
У гості до Аліни вона погодилася піти, хоча спочатку не хотіла, але її пересилила цікавість.
Вона старанно готувалася, сподіваючись показати себе у всій красі, але Аліна на її зусилля уваги не звернула і навіть компліменту не сказала.
– Та вона невихована, – подумала жінка, і вирішила більше не намагатися бути чемною.
Раїса Захарівна, можливо, і передумала б, але зайшовши в квартиру Аліни, ахнула від побаченого.
– Безлад скрізь! – вражено подумала вона.
Письмовий стіл завалений паперами, на стільці купа одягу, підвіконня і телевізор покриті пилом.
Провівши пальцем по пилу, мати нареченого показала це Аліні.
– Люба, ви вважаєте нормальним жити в таких умовах і запрошувати сюди гостей? Романе, а тобі не неприємно?
Син знизав плечима, а Аліна з усмішкою відповіла:
– Із задоволенням прибрала б до вашого приходу, якби дозволила робота. Але, на жаль, часу ледь вистачило на прибирання кухні і приготування вечері.
Майбутня свекруха невдоволено скривилася, зрозумівши, що Аліна анітрохи не зніяковіла. Вечеряли на кухні. Раїса Захарівна їла без апетиту і все шукала до чого б ще причепитися.
– Скільки часу ви живете разом і чому вирішили одружитися?
Аліна здивовано глянула на неї і сказала:
– Ми разом уже півтора роки, от вирішили оформити стосунки. Роман сам наполягав на шлюбі.
– Так, мамо, ти сама вчила мене до всього підходити відповідально. Я люблю Аліну і хочу, щоб вона стала моєю дружиною.
– Ну, я так говорила, доки ти був маленьким. Зараз навіщо поспішати? Ви молоді, поживіть трохи для себе.
– Ми не поспішаємо, просто ми перевірили наші почуття і готові одружитися, – Роман витав у хмарах і не розумів своєї матері.
– Але ж у тебе немає ні стабільної роботи, ні житла! – намагалася переконати сина Раїса Захарівна.
– Мамо, це квартира Аліни, ми плануємо її продати і купити нову. Її цінують на роботі, і наступного року на неї очікує підвищення. Я теж непогано заробляю.
– Це поки ти один, тобі здається, що непогано. Коли удвох, витрати зростають, – не здавалася мати, поглядаючи на Аліну і чекаючи на підтримку, але та мовчала.
– І ще. Мамо, щодо весілля не варто тобі турбуватися. Все вже залагоджено. Ми запросили тебе, щоб особисто вручити запрошення.
Син поклав на стіл витончений конверт з листівкою, де золотими літерами було вказано дату свята й імена молодят і запрошеної.
– Та як вам не соромно! Чому мені нічого не сказали, – не стрималася Раїса Захарівна.
На це Аліна, щиро не розуміючи невдоволення майбутньої свекрухи, відповіла, що для решти гостей листівки скромніші, а ця зроблена спеціально для матері Романа.
До самого весілля Раїса Захарівна злилася через цю шпильку від майбутньої невістки і продовжувала спроби відмовити сина, але весілля все ж таки відбулося.
Їй би змиритися, але ні, вона вирішила вчинити інакше.
Вона завжди знала – ніколи не пізно все повернути назад, головне – діяти мудро.
Жінка терпляче дочекалася, коли молодята повернуться з весільної подорожі, і навіть з усмішкою прийняла їхній скромний подарунок.
Вона не помічала безлад у квартирі невістки, готуючись до свого сольного виступу…
Роман на той час знайшов гарний будиночок у приватному секторі міста. Аліна почала збирати речі і шукати покупця на квартиру.
Це не зайняло багато часу, житло Аліни було з гарним ремонтом і зручно розташоване.
Ціна була розумною, тому угода пройшла швидко. Незабаром вони переїхали на нове місце.
Роман навіть почав невелике будівництво у дворі, бажаючи одразу облаштувати територію.
Він викопав фундамент для альтанки, про яку давно мріяв, але раніше не міг зробити.
Аліна посадила на маленькій ділянці квіти, прикрасивши їх ліхтариками на сонячних батареях та садовими фігурками.
Вони раділи таким змінам, як діти. Зрештою, вирішили влаштувати новосілля.
Свекруха відмовилася від запрошення, в’їдливо сказавши:
– Пробач, Аліно, але в мене серце не не місці, бачачи, в яких умовах живе мій син. Житло ви змінили, а безлад ти притягла і сюди.
Аліні було неприємно чути такі слова від матері чоловіка, адже вона багато працювала, щоб їхня мрія про власний будинок стала реальністю.
Їй і самій безлад у домі не подобався, але не завжди у них з Романом були сили що-небудь робити після важкого дня. У новому будинку Аліна намагалася не запускати господарство, як у квартирі.
Вона щодня робила прибирання, протирала пилюку і просила чоловіка допомогти.
Але як могла вона довести щось свекрусі, яка з упередженням ставилася до невістки?
На жаль, це було безглуздо.
Черговий тиждень видався важким, Аліну знову завалили роботою. Роман продовжував по цеглинці будувати альтанку.
На вихідних вони вирішили відпочити поза домом, і коли друзі запросили їх в гості, вони погодилися.
У домі був легкий безлад, але молоді вирішили залишити його до неділі.
Вони вже збиралися йти і взувалися в коридорі, коли біля дверей з’явилася свекруха.
– А куди ви зібралися? – спитала вона, зайшовши в дім і озирнувшись довкола.
– Мамо, а ти як тут опинилася? Ми на тебе не чекали, просто до друзів збиралися, – відповів Роман.
– Але ж ви кликали мене на новосілля, от я й приїхала, – відповіла Раїса Захарівна.
Запрошували її ще місяць тому.
– І що, хіба ви не раді бачити мене? – запитала вона.
– Вибач, мамо, ми дуже поспішаємо, – відповів Роман.
Аліна вже взялася за дверну ручку, але свекруха зупинила її.
– Ану стій, куди це ти вбралася? Нехай Роман іде, а тебе я зараз буду вчити бути гарною господинею. Переодягайся і бери ганчірку, будемо тут все відмивати! – заявила свекруха.
Роман, збентежено, подивився на дружину, готовий будь-якої миті стати на її захист, але Аліна кивнула.
– Романе, йди, я не проти. Ми тут із твоєю мамою поспілкуємось…
Тільки двері за ним зачинилися, як Аліна повернулася до свекрухи:
– Люба, Раїсо Захарівно, то ви кажете, що я погана господиня? А у вас вдома чисто? Я думаю, що це від того, що ми з Романом вам допомагаємо, і вам не доводиться працювати як нам.
Чи, може, думаєте, що я не знаю, що він вам гроші дає? Вирішили із себе поважну пані показувати? Не вийде. Якщо щось не подобається, ганчірку в руки і вперед. Для закріплення матеріалу пропоную почати зараз, інакше не випущу вас звідси.
Роман в гостях не міг заспокоїтися, думаючи про те, що діється вдома.
Повернувшись, він просто не повірив своїм очам!
Тільки він зайшов, як побачив свою матір із незадоволеним обличчям і шваброю в руках.
– Що дивишся? Тобі подобається, що твоя мати в похилому віці працює, як служниця? – буркнула вона. – Розлучись, постав її на місце, розділіть майно і нехай вона йде!
– Але цей будинок повністю куплений на її гроші, і я не претендую на нього. Та й записаний він на її матір, – сказав Роман. – І взагалі – яке розлучення, мамо?! Про що мова?
Тут зайшла Аліна.
– А що це ми тут відпочиваємо? – сказала вона. – Пил треба протерти.
Раїса Захарівна розгублено переводила погляд із сина на його дружину.
Роман не хотів сваритися з дружиною та мамою.
– Навіщо ти так? – спитав він дружину.
– А нема чого розпоряджатися в моєму будинку. Скільки я вже терпіла, – відповіла Аліна.
І чоловік в принципі був згоден із нею.
З того дня свекруха більше не приходила до них. Аліна піднялася кар’єрними сходами, і стала улюбленою невісткою у матері чоловіка.
Праця й характер створили справжнє диво, і Аліна була дуже рада цьому…