Замість тихого сімейного вечора в будинку Олени почалася неабияка сварка.
Вона довго намагалася триматися спокійно, але у відповідь на приступ необґрунтованих ревнощів Олега всередині в неї все закипіло.
– Як ти міг таке подумати? – обурилася Олена і не змогла стримати сліз. – Я ж казала, що це лише робота!
– Робота? – бурчав Олег, проходячи повз неї. – Він постійно в’ється навколо тебе, навіть не приховуючи своїх намірів!
Колеги так не поводяться. У нього в очах усе написано. Не роби з мене незрозуміло кого!
– Стоп! – вигукнула Олена. – Не продовжуй. Інакше ти перейдеш межу, після якої я вже не зможу залишитися з тобою.
Ми разом працюємо. Ще раз тобі кажу – це лише робота!
Ми маємо дружні робочі стосунки, і нічого іншого між нами немає.
– Дружать вони, – зневажливо відмахнувся той. – Знаю, чим ця дружба закінчується. Тобі дружити більше нема з ким?
І цей проект не можна було з кимось іншим робити? Навіщо тобі взагалі потрібна дружба із чоловіками, якщо я в тебе є?
Тобі мене мало? Чого ти хочеш? Я все зроблю тобі. Я живу для тебе з того часу, як ми разом.
– А мені здається, що ти живеш тільки для себе і хочеш, щоб я жила тільки для тебе. І чуєш лише себе!
– Олег, я втомилася від твоїх підозр. Я хочу, щоб ти довіряв мені, – сказала вона, намагаючись говорити рівно, але не могла приховати тремтіння в голосі. – По–справжньому довіряв!
– Довіра? – його голос підвищився. – Ти розумієш під довірою можливість крутити шашні на боці і називати це дружбою?
Я бачив, як ти посміхаєшся йому. Ця посмішка багато про що говорить. Це мене виводить із себе!
При спогаді про сцену, коли він несподівано прийшов до Олени на роботу і побачив, як вона та її колега, молодий інженер, разом схилилися над якимись кресленнями та захоплено щось обговорювали, він зблід.
Очі так блиснули, що Олена не на жарт злякалася і машинально схопилася за телефон.
Останнім часом Олег завжди так реагував на найменші натяки на спілкування з чоловіками. Його ревнощі нагадували недугу.
У Олени його поведінка у такі моменти викликала страх. Олег ставав грубим, сварився, не вибираючи виразів.
Олена не впізнавала свого друга, в якого так шалено закохалася близько року тому. Вона не розуміла, коли в ньому сталася ця метаморфоза, яка перетворила його на некерованого ревнивця.
Вони познайомилися у спільних друзів, яких Олена зайшла у справі. Олег приходив до чоловіка подруги і вже збирався йти, але, зацікавившись красивою дівчиною, залишився.
На нього важко було не звернути увагу – високий симпатичний чоловік, товариський, ввічливий. Господарі одразу організували чаювання, після якого Олег зголосився провести Олену.
Той вечір і започаткував їхні стосунки. Незважаючи на привабливу зовнішність у Олени до Олега не було серйозних стосунків.
Вона з юності мріяла про велике справжнє кохання і не розмінювалася на флірт і швидкоплинні романи. Олег здався їй тим самим ідеалом, з яким їй хотілося б здобути своє щастя.
Олег був уважний, випереджав усі її бажання, завжди був на зв’язку, підтримував Олену у всьому, хоч би що вона задумала. Вони мали багато спільного.
Він був начитаний, освічений. Їй було з ним цікаво та спокійно. Ніколи вона ще не відчувала такої турботи та уваги.
Дівчина з кожним днем все більше переконувалася, що нарешті зустріла свою людину.
Щовечора вони довго гуляли, і щовечора їй не хотілося з ним розлучатися.
Одного разу, одного з таких вечорів, Олег зробив їй пропозицію. Вона погодилася.
Із весіллям вирішили почекати, свято було відкладено через те що занедужав батько Олени.
Олег, не чекаючи на офіційне оформлення стосунків, переїхав до неї.
Проте за кілька місяців Олена почала помічати, що Олег іноді виявляє риси, які її насторожують.
Він не хотів зустрічатися з друзями, висловлював невдоволення, коли Олена спілкувалася без нього з подругами, докладно розпитував, хто дзвонив, постійно переглядав її телефон, розпитав про всіх колег Олени чоловічої статі, уважно вивчив усі фотографії в альбомах.
Затримки Олени на роботі викликали його занепокоєння та невдоволення.
– Олеже, іноді мені незрозуміло твоє ставлення до деяких речей, – сказала якось Олена і попросила пояснити причину всіх цих дивацтв.
– Все пояснюється просто – я дуже люблю тебе і боюся втратити, – сказав Олег. – Боюся, що ти розлюбиш мене.
На роботі ти завжди оточена найцікавішими чоловіками. Замість спілкування з друзями я волію побути з тобою вдвох. Лише ти і я.
Його слова здалися Олені дуже щирими. Тільки потім вона зрозуміла, що це були перші дзвіночки його ревнощів.
Невдовзі Олег став прискіпливо у всьому шукати ознаки невірності коханої, хоча вона не давала жодних приводів для цього.
Олена боролася з його підозрілістю, намагаючись бути ласкавою, оберігала його «тендітну» нервову систему.
Але чим більше Олена намагалася переконати його у своїй любові та вірності, тим більше він висував до неї вимог.
Тепер уже не можна було одній відвідувати слабого батька. Зі списку контактів він видалив усі чоловічі імена, серед яких у потенційні коханці потрапили двоюрідний брат, стоматолог і сантехнік.
Неможливо було передбачити, що стане приводом для сварки: надто привітно привіталася з сусідом, сміялася під час розмови зі знайомим, відповіла на дзвінок із незнайомого номера, затрималася на роботі.
“Я живу в постійному остраху викликати чимось невдоволення Олега”, – думала Олена.
Іноді його підозрілість була настільки абсурдною, що Олена почала сумніватися не тільки в його коханні, а й у самих ревнощах.
Їй спала на думку, що все це було маскою, за якою ховалося бажання повністю підкорити її, залишити без можливості зустрічатися з близькими та друзями, обмежити її спілкування із зовнішнім світом до мінімуму.
Його почуття, про які він говорить, це лише інструмент маніпуляції близькою людиною.
Якось Олена випадково спостерігала за сваркою двох малюків. Примхливий хлопчик почав відбирати в іншого свою іграшку, яка була йому не потрібна, поки той не зацікавився.
– Не дам, це моє, – галасував малюк і так потягнув ведмедика, що шов розійшовся, і з нього посипався наповнювач.
У Олени миттєво виникла яскрава асоціація:
– Які схожі почуття Олега на любов до іграшки цього балуваного малюка.
Чи не чекає і мене доля цього плюшевого ведмедика в момент, коли він розпалить себе підозрою до найвищої точки.
Почуття захищеності, надійності та щастя, які Олена відчувала перші місяці життя з Олегом перетворилися на напружене очікування сварок та з’ясування стосунків, постійне відчуття, що вона перебуває у полоні чужої волі та бажань.
Олена зважилася на серйозну розмову з Олегом.
– Олеже, – сказала вона спокійно, – давай поговоримо відкрито. Це найкращий вихід розставити всі крапки над «і».
Останнім часом я живу в постійному остраху від гойдалок твого настрою – від ніжності до сварок.
Я втомилася доводити безпідставність твого контролю. Справжнє кохання не засноване на підозрах.
Це не те, чого я хочу у стосунках. Скажи чесно, у чому причина твоєї такої недовіри до мене.
– Причина в тому, що вам, жінкам, не можна довіряти.
Усі ви прагнете використовувати чоловіків у своїх цілях, експлуатуєте наші почуття, а свої віддаєте іншим.
Ви брехливі. Я думав, що ти інша, але коли побачив тебе з твоїм колегою, – на слові «колега» його інтонація набула зневажливого відтінку, – зрозумів, що і ти не виняток із правил.
– Твоє уявлення про жінок ґрунтується на упередженості та стереотипах. Насправді кожна жінка має свої власні життєві цінності, не всі прагнуть маніпулювати чоловіками.
Можливо, твої переконання ґрунтуються на минулому невдалому досвіді або криються в якихось дитячих переживаннях. Але не я в них винна. Безглуздо переносити на мене свої минулі образи.
Олег не дав їй договорити і знову повернувся до викриття жінки:
– Ти винна не в минулих, а в справжніх образах. Я бачив твої очі, якими ти на нього дивилася!
Якщо, як ти кажеш, між вами нічого не було, це означає, що ви просто не встигли.
Я тобі заважаю своїм контролем. Яка причина, ти питаєш? Відповім – не хочу мати роги!
Олена втомлено подивилася на нього. Жаль про щасливі дні, прожиті поряд з Олегом, і сумніви в тому, чи варто залишатися поряд з такою людиною, остаточно розвіялися.
– Мені шкода, що так закінчуються наші стосунки. Все могло бути інакше, і ми могли б бути щасливими.
Але я не повинна розплачуватись за зраду, яку ти, я впевнена, пережив у минулому.
Я зрозуміла, що сам ти не зможеш впоратися із цим вантажем. Тобі потрібна допомога хорошого фахівця або друга, краще за чоловіка.
Вибач за те, що я не змогла тобі допомогти. Збирай свої речі і прощавай…