Той день Олена не забуде ніколи.
Мама з батьком дуже посварилися, і він сказав, що більше не має наміру терпіти її витівки.
Того вечора тато зайшов у кімнату своєї п’ятирічної донечки і зі сльозами на очах подивився на неї.
Він сів поруч і з сумом усміхнувся, погладивши її по щоці. Олена обійняла тата і сказала, що дуже любить його.
Вона вже розуміла, що тато піде, але так не хотіла в це вірити…
Дівчинка дуже любила свого батька і переживала, що він і справді стримає слово, сказане матері, що піде від них.
– І я люблю тебе, люба! Я не можу нічого вдіяти. У житті так трапляється, коли у мами з татом не виходить жити разом. Я мушу поїхати від вас. Ти в жодному разі не смій думати, що я покинув тебе, бо якби була моя воля, я б ніколи… Просто мама.
Я переживаю, що наші сварки можуть стати серйознішими.
Я не хочу образити її чи тебе. Тому я піду…
Але я часто буду відвідувати тебе! Гаразд?
Олена заплакала і попросила тата не йти. Вона обіймала його і плакала, але зайшла мама і сказала, щоб вона перестала так поводитися, якщо не хоче залишитися без смаколиків і улюблених іграшок.
– Я все віддам сусідській дівчинці! Зрозуміла? – заявила мама. – Влаштувала тут. Плакати треба за гідними людьми, а не за такими, як твій тато!
Олена перестала плакати, але продовжила обіймати татуся, легенько здригаючись від сліз, які не припиняли текти по щоках.
Маленькій дитині важко було прийняти строгу реальність.
Вона не розуміла, як так виходить, що мама й тато, які любили один одного раптом забули про це.
Щоб не посилювати ситуацію та не злити дружину, Геннадій забрав рученята дочки і встав. Серце стрепенулося.
Чоловік останній раз подивився на дівчинку, яка підібгала губки і хмурилася, щоб знову не розплакатися.
Сльози текли по дитячих щічках, і Геннадію хотілося забрати малу з собою, але він знав, що документи не на його боці.
У найкращому разі, дитину просто заберуть і віддадуть матері…
І чоловік пішов.
Він рухався до зупинки, а по щоках текли сльози, і обличчя дитини не виходило з голови.
Олена вважатиме його зрадником… А якщо Рита обробить дочку, то та взагалі знати батька не захоче.
У цьому Геннадій навіть не сумнівався. Як би неприємно не було, він мав піти, тому що сварки з дружиною досягли критичної позначки.
Не хотілося, щоб усі ці розбірки відбувалися на очах дочки.
…На суді Рита вимагала, щоб Геннадію заборонили зустрічатись з донькою.
Геннадій не очікував побачити свою колишню дружину з іншим чоловіком уже за тиждень після розлучення.
У нього в голові з’явилася думка, що вона спеціально починала всі ці сварки, щоб виставити його винним, змусити піти з сім’ї і розпочати нові стосунки.
Можливо, вона вже давно зустрічалася із цим новим чоловіком.
Одна тільки думка не давала йому спокою – як донька прийняла нового «тата» і чи не ображає він її.
Геннадій переживав за дочку і вважав себе зрадником.
Він часто думав, як би все склалося, зумій він взяти себе в руки і залишитися в сім’ї, але перед очима з’являлися не райдужні картини.
Яким міцним не було б його терпіння, дружина вміла вивести із себе.
Олені новий чоловік, як мати називала мужика, який прийшов у дім, не подобався.
Дівчинка не говорила цього прямо, але вона мріяла про те, щоб тато повернувся і забрав її із собою.
З ним було набагато краще. Він любив її сильніше, аніж мама, і читав казки перед сном, а не просто вимикав світло і виходив з кімнати.
Якось мама заявила Олені, що тепер дочка має називати дядька Василя татом.
Ось тільки дівчинка не хотіла цього робити. У неї був свій тато. Геннадій. І вона його любила.
Вона сумувала за ним і сподівалася, що він прийде відвідати її, як і обіцяв.
Однак тато не приходив…
Олена часто дивилася у віконце, але тата не бачила. Вона почала думати, що він забув про неї і дуже сумувала.
Василь, новий чоловік Рити, був дуже емоційною та запальною людиною.
Коли вкотре дівчинка назвала його дядьком Василем, він гаркнув:
– Дядько Василь на паркані написано! А я батько! Зрозуміла? Батько!
– Ти мені не батько! – вигукнула дівчинка і побігла в кімнату.
Рита подивилася на чоловіка і похитала головою. Вона спробувала пояснити йому, щоб не сварився з донькою, але він і слухати нічого не хотів.
– Ти мене кохаєш? – запитав він. – Тоді віддай доньку батьку і давай жити без неї?! Нервує вона мене так, що сил ніяких немає!
– Васильку, як я зможу віддати її… Вона ж моя дочка, – зітхнула Рита.
– Дочка… Дочка… Вибирай тоді – дочка чи я?
Рита підібгала губи.
Вона зайшла в кімнату дочки, яка сиділа на ліжечку, обхопивши коліна руками.
Олена давно не дивилася мультики, тому що мама лінувалася вмикати і налаштовувати їх, а тато завжди це робив.
І свій телефон пограти не давала. Іграшки набридли. Вони постійно нагадували про час, проведений із батьком.
– Матусю, вистав його! Поверни тата! – попросила Олена. – Наш татко дуже хороший!
Рита спохмуріла. Вона не знала, як пояснити дитині, що тепер кохає іншого чоловіка. Вона тяжко зітхнула і похитала головою.
– У тебе тепер новий тато! Змирися вже, а інакше, я тебе залишу! – сказала Рита. – Відправлю до бабусі і забуду про тебе.
– Хочу до бабусі! – відповіла Олена.
І мати виконала свою обіцянку…
Вона зібрала речі доньки і привезла її до своєї матері, яка жила в іншому районі.
Бабуся була дуже рада внучці, але щиро не розуміла свою дочку, не впізнавала ту, яку виховала.
Вона не схвалила вибір Рити, але не відмовилася забрати Олену до себе.
Про свою дочку Рита й не згадувала зовсім. Віддавши Олену матері, вона справді викреслила дівчинку зі свого життя, бо тепер була по-справжньому щасливою з Василем.
Більше ніхто не заважав їхнім стосункам, ніхто не мелькав перед очима.
Рита навіть пошкодувала спочатку, що забрала собі дочку. Могла б залишити її колишньому чоловікові…
Але потім вона думала, що Геннадій такого не вартий. Він не зумів зробити дружину щасливою. Хоч виходила за нього Рита з холодного розрахунку, а не від великого кохання, але він не зумів виправдати очікувань.
Перспектива кар’єрного зростання чоловіка не приваблювала, і він вважав за краще проводити час із сім’єю, а мав же ж робити тільки одне – нести до хати якомога більше грошей!
Рита вирішила, що її мати впорається і поставить внучку на ноги, а сама вона мала будувати щастя з чоловіком, якого полюбила.
…Якось на прогулянці Олена почула знайомий голос. Вона раптом побачила тата і кинулася до нього!
Обіймаючи його, вона беззвучно плакала. Сльози щастя текли по щоках і в неї, і в тата.
Геннадій подякував колишній тещі за те, що сказала йому, що Оленка тепер живе з нею. Він став часто приїжджати до дочки й привозити їй різні подарунки.
Коли Олені виповнилося десять, суд переглянув своє рішення і дозволив дівчинці жити з батьком. Рита нічого не мала проти, бо у них із Василем народилася своя дитина.
Олена росла з татом і часто бачилася з бабусею. Нова дружина тата дуже сподобалася дівчинці. Вона не просила називати її мамою, хоч часто хотілося зробити це, адже вона поводилася набагато краще, аніж рідна мати і дбала про дитину, як про свою.
Олена була щаслива з батьком.
З матір’ю Олена зустрічалася дуже рідко, і з молодшою сестрою була незнайома. Вона й не хотіла знайомитися з тією, іншою дівчинкою, яку мати любила, на відміну від Олени. Це було надто важко й сумно.
Олена навіть в університеті все намагалася розгадати таємницю – чому мама так ставилася до неї, чому так легко зробила свій вибір на користь іншого чоловіка.
Після закінчення університету Олена познайомилася з прекрасним хлопцем.
Вони з’їхалися, але дівчина часто відвідувала батька й бабусю. Вона дуже любила їх і була вдячна за ту любов, яку дарували їй вони.
Якось Олені зателефонувала мама. Дівчина була здивована, бо спілкувалася з нею нещодавно, а дзвонила вона не частіше разу на місяць.
– Оленко, люба, як у тебе справи? – якось награно запитала мати.
Олену всю аж затрусило від її слів. Їй стало неприємно і зрозуміло, що мати дзвонить не просто так.
Найімовірніше, їй потрібна була якась допомога.
– Все гаразд, – сухо відповіла дівчина.
Вона більше не потребувала материнської любові і піклування і не готова була прийняти і пробачити жінку, яка одного разу відмовилася від неї.
– Оленко, а ти ж працюєш зараз, так?
– Працюю, – відповіла дівчина. – А що?
– Тут така справа… Василя на роботі скоротили. Може, вам потрібен програміст? Адже ти в офісі працюєш, так?
– Я працюю в офісі, але у нас немає вільних вакансій!
Олена не хотіла бачити цього чоловіка. Їй була неприємна думка про те, щоб працювати з ним в одній компанії.
Крім того, вакансій справді не було.
– Так? Жаль… Оленко, а ти ж перекладачкою працюєш, так?
Мама була надто добре обізнана її життям, хоча Олена нічого намагалася не розповідати їй про свої захоплення та інтереси.
Мабуть, бабуся проговорилася, але дівчина не злилася на неї, бо надто любила.
Вона просто запамʼятала – треба обов’язково поговорити з бабусею й попросити більше нічого не розповідати матері.
– Ти все знаєш, навіщо тоді питаєш? – запитала Олена.
– Що б я знала! Адже ти нічого не розповідаєш! Зовсім забула про матір!
І тут Олена раптом засміялася. Мати застигла від здивування.
– А хіба мати хотіла, щоб я пам’ятала про неї? – запитала вона, починаючи нервувати.
Помітивши її стан, її хлопець підійшов і почав заспокійливо погладжувати Олену по спині.
– Давай тільки обійдемося без взаємних образ та докорів. Гаразд? Якщо працюєш перекладачкою, то тобі не важко буде займатися з Настею. Її треба трохи підтягнути англійську. Вона, зрештою, твоя сестра.
Олена перевела дух, щоб не випускати емоції назовні. Їй хотілося розсміятися і сказати матері, що Настя їй ніхто, і що вона знати її не знає.
– Якби ти була хорошою матір’ю, то знала б, що я перекладачка іспанської, а не англійської. І ні, я не стану нікого вчити. Настя мені ніхто, так само, як і ти. І будь ласка перестань дзвонити мені.
Олена не дала матері і слова сказати і поклала слухавку. Вона розвернулася до коханого чоловіка і обійняла його.
– Я погано вчинила, так?
– Ти вчинила правильно. Твоя справжня мама – твоя бабуся! – підтримав він. – І краще тобі змінити номер телефону, щоб припинити спілкування з жінкою, яка тебе не хотіла знати.
Олена посміхнулася і кивнула головою.
Раніше вона думала, що у них із матір’ю є шанс налагодити стосунки, але тепер зрозуміла, що його немає і не буде.
І вона вирішила, що обов’язково змінить номер телефону, а поки що приготує смачну вечерю, бо ж її тато скоро мав приїхати до них у гості…