– Кохана, чим тобі допомогти? Давай, я на стіл накрию? – Максим метушливо бігав квартирою.
– Так, можеш виносити прилади у вітальню, – Алла кивнула у бік столу, де стояли тарілки, чашки та ложки.
– От і чудово! А то сидиш, салати кришиш, а мені нічим зайнятися, – натхненний чоловік узяв посуд і, наспівуючи щось собі під ніс, вийшов із кухні.
– А все ж таки добре, що ми з тобою вирішили на Новий рік романтичну вечерю влаштувати! – гукнула жінка вслід чоловікові. – Скільки років ми з тобою не відзначали це свято на самоті?
– Наді шістнадцять, а Павлу чотирнадцять. От і рахуй! – голосно відповів Максим, а потім знову з’явився у дверях кухні. – Я теж радий, що нам вдалося усамітнитися, – чоловік підійшов до дружини і обійняв її ззаду.
– Діти вже виросли. Можемо, зрештою, приділити час один одному, – Алла повернулася до чоловіка. За ці роки в них були і проблеми, і радості… Але вона так само його любила. – Треба б ігристе на холод винести, бо несмачне буде.
– Зараз зроблю! – Максим підморгнув дружині, дістав дві пляшки з шафки та відніс їх на балкон.
Алла та Максим були одружені вже сімнадцять років. Вони познайомилися в інституті і практично відразу ж одружилися. Після весілля у подружжя народилася дочка, а ще через два роки – син.
Все життя батьки жили заради дітей. Вони обидва працювали, і всі свої сили вкладали у виховання Наді та Павла. Але тепер діти виросли, і подружжя перестало ними надмірно опікуватися.
Цього року підлітки вирішили, що не відзначатимуть новорічні свята у родинному колі. Надія виявила бажання поїхати до бабусі в село. Там вона мала багато друзів.
Дивлячись на сестру, Павло теж вирішив, що не хоче сидіти вдома з батьками. Він сказав, що теж вирушить до улюбленого діда та бабусі.
Максим та Алла не стали заперечувати. Вони були навіть раді, що залишаться вдвох удома. Цілих шістнадцять років подружжя не влаштовувало Новорічних вечорів одне для одного, але тепер у них з’явилася така можливість.
Приготувавши кілька салатів, закуски та запечену з яблуками качку, Алла привела себе в порядок і вийшла з кімнати.
– Ого! – глянувши на чепурну дружину, у чоловіка навіть очі заблищали. – Кохана, ти чудово виглядаєш! Тобі дуже личить ця сукня.
– Дякую, – засоромилася дружина. – Ну що, проводжатимемо старий рік? До півночі залишилося трохи менше трьох годин.
– Я не проти в спальні зустріти, – Максим оцінив виріз на сукні дружини.
Алла хихикнула. Їй лестила увага чоловіка, незважаючи на стільки років, прожитих разом. І все-таки їй хотілося трохи подразнити Максима. Вона приготувала йому особливий подарунок, а він мав бути презентований на фоні ялинки.
– Я не проти! Але може спочатку все ж таки за стіл? Ігристе вже охололо, а стіл ломиться від усіляких страв. А ти, мабуть, дуже голодний.
– Так! Не можу більше терпіти, чоловік дивився зовсім не на салати.
– Тоді сідай, – засміялася Алла і вмостилася навпроти чоловіка.
Поглядаючи на годинник, Максим спритно відкрив пляшку ігристого і розлив його по келихах.
Але тост він сказати не встиг: Алла включила повільну музику, і її вбрання перетворилося на дуже “цікавий” костюм снігуроньки.
– Оце так… – свиснув Максим, чекаючи на шоу, яке дружина готувала, відвідуючи уроки танців для жінок.
Коли сталася кульмінація танцю, Максим і думати забув про салати… Та раптом у двері подзвонили.
– Кого це там принесло за годину до Нового року? – здригнувся Максим. Алла теж не розуміла, хто міг приїхати до них у такий час. До її планів не входили гості. – Не відкриватимемо, я хочу продовження шоу!
Але Алла не змогла розслабитися, тому що не тільки у двері постійно дзвонили, а й дзвонили по телефону.
– Ось… – довелося зупинитися. – Гляну, хто там.
Вийшовши в коридор, Максим відчинив двері і застиг:
– Мамо? Тату? Ви що тут робите?
– З наступаючим вас! – почувся голосний голос Євгенії Володимирівни.
– І вас також… – простягнув син, невдоволено глянувши на матір. Батьки прийшли ну дуже не вчасно, як у студентські роки. – А чого це ви вирішили приїхати до нас у гості?
– Ну, що за питання?! – свекри безцеремонно ввалилися в квартиру. – Ми почули, що Надя та Павло поїхали до села і подумали: чого ви сидітимете удвох? Ось і вирішили скласти вам компанію.
Євгенія Володимирівна поспіхом зняла пальто і попрямувала відразу до вітальні. Де Аллі довелося швидко натягувати халат.
– Як добре ви стіл накрили. А я нічого не готувала. Думала, все одно поїдемо до вас, навіщо продукти переводити? – жінка підсунула стілець і сіла на місце, де хвилину тому сиділа Алла. Поруч вона посадила свого чоловіка. – Ну що, проводжатимемо старий рік? Чи ви ще не готові? Алло? Ти чого в халаті? Ану швидко, вбирайся! Негоже сидіти на свята в домашньому!
– Так вже… – пробурчала господиня квартири і невдоволено глянула на Максима. Чоловік теж не був радий гостям, але виставити батьків він не наважився.
Алла пішла на кухню та винесла звідти додаткові прилади. Жінка розраховувала, що свекри посидять трохи, а після півночі одразу поїдуть додому.
Розливши ігристе в порожні келихи, Максим сказав тост і почав жувати салат.
Дві години подружжя сиділо як у воду опущене. Вони мовчки дивилися телевізор і слухали нескінченні коментарі Євгенії Володимирівни, переглядаючись і думаючи, як би швидше вивести батьків із дому. Гучна і весела свекруха не замовкала ні на хвилину, а її чоловік завзято сміявся з кожного її жарту.
Після дванадцятої Алла почала натякати свекрусі, що їм із Максимом час спати.
– А ви йдіть-йдіть, – кивнула Євгенія Володимирівна у бік спальні. – Ми тут із Віктором самі розберемося. Подивимося передачу, а потім ляжемо на дивані, а стіл можна і завтра прибрати. До ранку нічого з салатиками не станеться.
– У сенсі? – Не зрозуміла Алла. – Ви хочете залишитись у нас?!
– Звісно, а ти як думала? – Євгенія Володимирівна витріщила очі на невістку. – Вітя ігристе пив. За кермо йому не можна. А таксі зараз нечуваних грошей коштує. Кажу ж, йдіть спати, а ми самі себе розважатимемо.
– Гаразд, добраніч, – сказав Максим і, насупившись, пішов з вітальні. Слідом за ним вирушила й Алла.
– Оце романтична вечеря… Ось так Новий рік… – лягаючи спати, невдоволено висловилася Алла.
– Так, – погодився чоловік. – Хто ж знав, що батькам спаде на думку скрасити нашу “самотність”? Але тепер уже нічого не вдієш. Нехай сидять, а завтра вранці я їх сам проведу. Максим поцілував дружину і обернувся на інший бік. Про продовження не могло бути й мови.
Змирившись із зіпсованим святом, Алла теж спробувала заснути. Але ні за годину, ні за дві жінки не вдалося зануритися в сон. Гучна Євгенія Володимирівна продовжувала сидіти у вітальні і сміятися над героями якоїсь передачі.
– Ні, це неможливо! – Алла не мовчала і висловила своє невдоволення. – Максиме, може, ти щось зробиш?
– Добре, – змучений Максим підвівся з ліжка і вийшов до матері. – Мамо, ти можеш бути тихіше? Ми з Аллою заснути не можемо через твої вигуки. В нас дуже погана звукоізоляція.
– Ой, які ви ніжні, – іронічно видала Євгенія Володимирівна. – Свято ж! Хто взагалі спить у цей час?
– Ми спимо! – у дверях вітальні з’явилася обурена господиня. – Але б ми не спали, якби ви не прийшли до нас без запрошення! А сидіти з вами до самого ранку жодного здоров’я не вистачить.
– Бач, як заговорила! – Образилася Євгенія Володимирівна і подивилася на сина. – Що, тепер батькам до вас у гості не можна приїжджати?
– Можна, мамо, але треба було попередити. Ми цей вечір з Аллою хотіли провести вдвох.
– Так, а ви нам усе зіпсували! – Невістка продовжила промову чоловіка.
– Ах, ось як? – ображено видала свекруху і штовхнула вбік майже сплячого чоловіка. – Чуєш, Вітю? Ми, виявляється, їм завадили! Цікаво чим? У вашому віці треба вже думати про сім’ю, а не про себе! Гаразд, нам тут не раді. Поїхали додому!
– Але ж я ігристого пригубив! – свекор стрепенувся і розгублено глянув на дружину. – Як я сяду за кермо?
– А це нашого сина не турбує, – демонстративно пирхнула жінка.
– Не хвилюйся, тату, я викличу таксі, і сам його оплачу, – відповів Максим.
– Ось бачиш? – Євгенія Володимирівна зиркнула на чоловіка. – Максим навіть нам таксі готовий сплатити, аби ми поїхали звідси.
– Мамо, не треба влаштовувати сварок! Я ж тобі сказав, наступного разу попереджайте.
– Гаразд, я все зрозуміла, – продовжила жінка. Після цього вона вийшла до коридору і вийняла з сумки контейнери. – Але вдома я нічого не готувала, тому заберу салати як гостинці.
Заповнивши пластикову тару їжею, Євгенія Володимирівна склала її в пакети.
– Ви що, вирішили все забрати? – Алла з подивом оглянула напівпорожній стіл.
– А що вам і їжі для нас шкода? – Накинувши куртку, жінка з чоловіком підійшли до дверей.
– А ви самі гостинці нам принесли? Я щось не пригадаю, – з докором підняла одну брову Алла. Вона знала, що її свекруха була досить простою жінкою, але з такою безцеремонністю невістка стикалася вперше.
– Ти нас виганяєш, а ми тобі гостинці повинні везти? – чекати на відповідь на своє запитання Євгенія Володимирівна не стала. Вона засунула повні пакети чоловікові в руки і вийшла з квартири. Вже спускаючись сходами вниз, жінка голосно гукнула синові, щоб той викликав таксі.
– І ти сплатиш їм поїздку? – Алла роздратовано глянула на чоловіка.
– Якщо я цього не зроблю, то вони повернуться, – зітхнув Максим. Чоловік узяв телефон та викликав для батьків машину.
Після довгих проводів бажання спати зовсім відпало, тому подружжя вирішило продовжити святкування Нового року. Максим дістав другу пляшку ігристого і розлив її по келихах. А Алла швидко зробила бутерброди з ікрою і сіла на диван поруч із чоловіком.
– Все-таки ми правильно вчинили, що їх випровадили, – сказала дружина, дивлячись на чоловіка.
– Так, треба було це зробити раніше, – винувато відповів Максим. – Наступного разу нікому двері відчиняти не будемо.
– Згодна, – посміхнулася Алла.
– Можна, на біс? – спитав Максим, включаючи повільну музику на телефоні.
– Можна… – відповіла Анжела.
Незважаючи на те, що подружжя не опинилося вдвох цього вечора, весь залишок ночі вони провели разом. Це був їхній найромантичніший час за останні сімнадцять років.