– І де мені тепер брати гроші? Це ж з вашої ласки бізнес закрився! – вигукнула Ілона у телефонну трубку.
– Ну, звичайно, – озвалася Марина, трохи відсунувши слухавку від вуха. – Твій коронний номер. Усі винні, а я – бідненька. Досить вже, Ілоно, дістало твоє лицемірство!
– Передай своєму чоловікові, що я цього так не залишу! – гаркнула в трубку Ілона і кинула телефон на ліжко, скинувши дзвінок.
Від батьків Ілоні та Андрієві дістався сімейний бізнес, нічого особливого, кілька точок роздрібної торгівлі, але на життя вистачало. Тато з мамою до пенсії купили собі будиночок біля моря та поїхали туди жити на відсотки із накопиченого капіталу. Свій великий бізнес вони продали, було ясно, що діти, які ніколи не цікавилися справами батьків, його не потягнуть.
Андрій з Ілоною одразу домовилися про поділ сфер впливу:
– Я готовий займатися розвозом товару, доставляти, забрати, відвезти, можу ремонтувати по дрібниці меблі в магазинах і взагалі підтримувати все в робочому стані, – заявив молодший брат. – А ось гроші рахувати – це краще ти. Та й в асортименті товарів ви, жінки краще розумієте.
– Згодна, ти такого накупуєш, – пирхнула Ілона. – Та й взагалі, простакуватий ти, братику. А для бізнесу треба мати хист.
– Та гаразд, ти теж скоріше хитра лисиця, – засміявся Андрій. – Але доходи ділитимемо навпіл?
– Звичайно, – пообіцяла Ілона, – хіба може бути інакше? Це ж спільний бізнес, і ми його готовий отримали, самі не вкладалися.
Вони почали працювати, і тут з’явилися перші складнощі. За батьків все було налагоджено, поставки, оплата оренди, місця для закупівлі товарів. І персонал у їхніх магазинах працював роками, власники не скупилися на премії та зарплати. Ілона ж з дитинства була жадібною, любила рахувати чужі гроші, тому вона відразу ж прибрала премії і зменшила зарплати продавців.
Зрозуміло, співробітники обурилися, вони прийшли скаржитися до Андрія, який щодня бував на точках, вирішуючи всілякі питання. А той приїхав до сестри роздратований.
– Ілоно, що за справи? Чому від нас люди масово збираються звільнятися? – вимовляв сестрі Андрій. – Хто працюватиме?
– Та гаразд, нікуди вони не підуть, всі залишаться, я впевнена, – посміхнулася Ілона. – Нехай знають, що ми не наші добрі мама з татом.
– Ілоно, люди не жартують, вони незадоволені, – намагався достукатися до сестри Андрій. – Просто поясни, навіщо ти це зробила?
– Щоб нам більше залишалося, – спокійно сказала Ілона. – А то виходить не прибуток, а сльози. Потрібно ще постачальників змінити, я наш асортимент знайшла на китайському сайті майже повністю. Замовлю партію товарів безпосередньо там, теж зможемо додатково виграти.
– А ти впевнена, що якість не постраждає? – недовірливо запитав Андрій. – Покупці від нас не розбіжаться?
– Та годі тобі, всі ці товари приблизно однакова, – розсміялася Ілона. – І покупці у нас далеко не Ейнштейни, щоби різницю помітити. Так що, братику, все пройде гладко, запевняю тебе. А продавці нехай взагалі спасибі скажуть, що робота є. І їм поки що гроші платять. А то я як не приїду, вони то губи фарбують, то розмовляють, то торговим центром блукають, а магазин закритий.
Але Ілона прорахувалася, одного дня від них пішли всі продавці, причому відразу влаштовуючись в інші магазини торгових центрів. Сестра влаштувала Андрію сварку, звинувачуючи брата в усьому.
– Це ти недодивився, я ж на точки їжджу лише раз на тиждень! І хто тепер працюватиме?! Нехай твоя Марина звільняється і стає продавцем.
– А ти сама не хочеш хоча б одну вакансію закрити? – здивовано спитав Андрій. – І чому моя дружина має кинути улюблену, високооплачувану роботу через твої рішення?
– Сімейний бізнес важливіший, – заявила Ілона. – І потім, ти ж розумієш, якщо швидко продавців не знайдемо, платити оренду і все інше не буде з чого.
Андрій після розмови з сестрою довго не міг прийти в себе. Він і сам не надто багато розумів у бізнесі, але дорожив людськими стосунками. А продавці у його батьків працювали роками, Ілона ж примудрилася посваритися з усіма за місяць.
Про все це він із сумом розповів своїй дружині Марині, а та дала чоловікові пораду:
– Спробуй запропонувати роботу жінкам на ринку, незабаром зима, вони будуть раді попрацювати в теплі. Асортименти у вас різні, не щось специфічне, а торгувати вони вже вміють.
– Слухай, геніальна ідея, – поцілував дружину у щоку Андрій. – Завтра ж із ранку поїду шукати нових співробітниць.
Він справді послухався поради дружини. Через пару днів на їхніх точках вже працювали нові продавці, причому Ілона одразу приписала всі заслуги щодо їх найму собі.
Наступним бізнес-провалом стала зміна постачальників, від старих, перевірених роками вони пішли. Нові товари, закуплені Ілоною в Китаї, застрягли на митниці, взагалі було незрозуміло, чи вдасться їх отримати. У хвилюванні розуміючи, що скоро торгувати не буде чим, вона кинулася до колишніх постачальників. Але ті одразу виставили умову – ціни на закупівлю будуть іншими, набагато вищими. Ілона влаштувала сварку, але нічого не досягла, довелося погоджуватися, зрозуміло, всі шишки знову дісталися брату.
– Андрію, це все ти винен! Сказав мені закуповуватись у Китаї, а тепер ми зазнаємо величезних збитків.
– Ти що таке говориш?! – обурився Андрій. – Сама ж вирішила відмовитись від старих постачальників. А тепер на мене валиш. Сестричко, а ти впевнена взагалі, що можеш керувати бізнесом? На мою думку, він нам точно під твоїм чуйним керівництвом прибутку не принесе.
– Та гаразд, продажі йдуть, що ти переживаєш? – відразу заюлила Ілона. – Ось і тато сумнівався у моїх здібностях до бізнесу. Ну а сам ти чого досяг до тридцяти років? На таксі працював та кур’єром. Теж мені бізнесмен, якщо нічого в цьому не розумієш, то й мовчи.
Андрій заспокоював себе тим, що торгівля справді йде, і навіть китайські товари їм таки вдалося отримати. Щоправда, якість була такою, що майже кожна покупка поверталася назад.
Через півроку Андрій помітив у сестри новий Айфон, він поцікавився:
– Звідки гроші? Щось я ще жодної виплати від тебе не побачив. Працюю як віл без зарплати та премії доводиться знову в таксі підробляти, щоб Марина не одна сім’ю тягла. А ти телефон дорогий купуєш.
– Маю право, ось якраз мені премія належить, – відповіла Ілона. – Весь бізнес на собі тягну.
– Тоді й мені плати, бо це несправедливо виходить! – обурився Андрій.
– Наступного разу гроші твої будуть, – пообіцяла Ілона. – А зараз ніяк не зможу їх з обороту вийняти. На носі оплата оренди, податків, постачальникам час гроші перераховувати. Прийшов би тиждень тому.
Андрій промовчав, але на сестру образився, увечері він поговорив про це з дружиною. Марину така ситуація давно не влаштовувала, але вона мирилася з нею, щоб не дратувати чоловіка ще більше. Взагалі, сама ідея спільного бізнесу з Ілоною здавалася їй дуже сумнівною, та просто не вміла нічим ділитися. І відсутність виплат за цей період наочно доводила, що й не збиралася.
– Скільки ти ще готовий їй дати часу? – Запитала Марина у чоловіка. – Звісно, це несерйозно. Ти працюєш безкоштовно, причому робиш найважчу частину роботи. А в результаті не бачиш взагалі нічого. При цьому Ілона купує собі дорогі телефони.
– Я не знаю, – похмуро опустив голову Андрій, – перед батьками жахливо соромно буде, якщо я кину сестру у складному становищі.
– Ну ось їй нормально, – знизала плечима Марина. – Андрію, мені здається, твоя сестра думає, що бізнес – це такий великий кондитерський магазин, з прилавка якого можна все брати без оплати. Дай їй три місяці і попередь, що наприкінці цього терміну я перевірятиму рахунки і робитиму повний аудит. Нехай повернеться, подумає, що вона робить.
– Добре, – зітхнув Андрій, – і дякую, що так довго тягнеш сім’ю практично на одну свою зарплату. Мені вже незручно, що пішов на цю авантюру. Хоча ти попереджала, що не варто робити бізнес із Ілоною. Але я повівся, як у дитинстві, а тепер шкодую.
Марина дала чоловікові час на те, щоб поговорити із сестрою. Минуло кілька місяців, але ситуація не змінилася, зате одного дня вдень Марина побачила Ілону, що сідає в салон нової іномарки. Машина була помітна, дуже яскрава, а головне коштувала величезних грошей.
Увечері Марина сказала чоловікові, що вони мають з’їздити до Ілон поговорити. Їй хотілося застати сестру чоловіка в ситуації, коли та не зможе просто відвернутися. Вони приїхали до Ілона досить пізно, та зустріла їх незадоволена, в халаті і без косметики. Вона висловила своє невдоволення.
– Що ви без дзвінка, телефони скасували? Я ж просила мене пізно не турбувати. Лягаю рано для красивого кольору обличчя. І взагалі, я могла поїхати на побачення. Та куди завгодно. І ви просто даремно витратили час.
– Та гаразд, машинка ж твоя нова біля будинку стоїть, значить, і господиня тут, – хитро відповіла Марина. – Що, Ілоно, скільки сьогодні авто з салону, га?
– Яка машина, ти мариш, чи що? – пробурмотіла Ілона, тихенько рухаючи убік помітні ключі з логотипом марки. – Звідки у мене такі гроші?
– Ось ця, ключі від якої так старанно зараз ховаєш, – посміхнулася Марина. – Я не полінувалася, подивилася на сайті салону, сума солідна. А Андрій за вісім місяців жодної копійки не побачив. То звідки гроші, Ілоно?
– З обороту взяла, – буркнула сестра Андрія. – Вкладу, коли мені кредит схвалять. Бо банк відмовився. А я вже машину забронювала, її під мене перефарбовували. Нерозумно було відмовлятися від покупки. І потім, я бізнесвумен, чому маю їздити на поганій машині? Та тому мотлоху, який мені тато залишив, тисяча років! У Андрія і то машина краща.
– Він її сам купив, а ти палець об палець не поворохнула, щоби свою отримати, – парирувала Марина. – І що означає з обігу? Така сума просто не виникає. Що ти не сплатила? Оренду, податки, постачання, зарплати?
– Все я не стала поки платити. Продавці потерплять кілька місяців, нікуди не подінуться. Постачальникам я і так за дві партії винна, у борг вони більше не відпускають. Орендодавці вже дзвонили, говорили, що скасують оренду. Андрію, у тебе є гроші, щоб їм заплатити?
– Ілоно, ти взагалі знахабніла? – запитала її Марина. – Мій чоловік горбатився на ваш загальний бізнес вісім місяців, не отримав жодної копійки. А ти собі весь цей час телефон купувала, то машину взяла. І це лише те, що ми знаємо.
– Ну то й що? Я більше Андрія працювала, з усіма домовлялася! – обурилася Ілона. – Ти мені ще будеш претензії висувати? Знаєш, що, я можу взагалі бізнес закрити.
– Ні, так легко ти не відбудешся, – похмуро сказала Марина. – Я завтра ж зв’яжуся з вашим батьком і все йому розповім. А там подивимося, як він відреагує на вчинки доньки, яка ганьбить добре ім’я сім’ї.
– Ти не посмієш! – зашипіла Ілона. – Батьки там насолоджуються життям. Не втручай їх, це наші з Андрієм розбірки. І сама не лізь.
– А це ми ще побачимо, – відповіла Марина. – До завтра скинь мені усі фінансові документи, що є. Витрачу день на аудит, але хоч знатиму, що ти наробила. І чи це можна виправити.
– Нічого я не скидатиму, ти в бізнесі взагалі ніхто! – вигукнула Ілона.
Андрій із дружиною поїхали ні з чим, і тоді Марина почала діяти. Вона не стала чекати, поки батько чоловіка Євген Анатолійович дізнається про все від інших. Просто зателефонувала та окреслила ситуацію, розповіла і про те, що аудит провести Ілона теж не дає, про покупку дорогої машини. Свекор засмутився, але пообіцяв все вирішити.
Наступного дня він уже приїхав до рідного міста і зненацька виник на порозі квартири доньки. У розпал робочого дня Ілона солодко спала вдома, приїзд батька став для неї громом у ясному небі.
– Тату, але що ти тут робиш? – схвильовано запитала Ілона. – Навіщо приїхав? Могли б і по телефону побалакати.
– Покажи мені бухгалтерські документи, платіжки, все, що є, – сказав Євген Анатолійович.
Дочка підкорилася, вона завжди була улюбленицею батька і жила у впевненості, що може безкарно творити все, що завгодно. Але цього разу Євген Анатолійович похмурнів з кожним переглянутим документом, потім подивився на дочку і сказав:
– Вітаю, ви банкрути. Продавай машину, віддавай борги та закривай бізнес.
– Але тату, я її тільки купила, – примхливо надула губи Ілона. – Така красуня. Може, так обійдемося?
– Не вийде, – похитав головою її батько. – Надто довго ти всіх навколо обманювала і користувалася наївністю свого брата та моєю діловою репутацією.
Батько переконав Ілону продати її нову машину, цих грошей вистачило, щоб виплатити зарплату, покрити борги з оренди та постачальникам, а також віддати Андрію його частку заробленого. Ці гроші сестра давно привласнила і витратила на свої забаганки.
Зрозуміло, у краху бізнесу Ілона звинуватила брата, Андрій повернувся на роботу у таксі. З сестрою вони більше не спілкуються, а та на кожному розі розповідає, як брат привів їхнє спільне підприємство в боргову яму. Але Марину з Андрієм це не турбує.