Збираючи темну білизну для прання, Мар’яна перевіряла кишені своїх речей та чоловіка. Раптом з кишені чоловіка витягла невеликий папірець, на якому було написано: «Мені дуже сподобалося, цілую». Спочатку не могла збагнути, але потім дійшло, значить чоловік їй зраджує.
У цей час свекруха увійшла до квартири з магазину та побачила у сльозах невістку. У Оксани Вікторівни відпустка добігала кінця, тому вона вирішила побалувати своїх і спекти яблучний пиріг. Вона швидко поставила пакети на підлогу і підсіла поруч із невісткою на диван, почала заспокоювати і побачила в її руках невеликий папірець, теж прочитала.
Цей маленький папірець дуже зачепив Мар’яну, лише кілька слів змінило життя.
– Так, перестань плакати, Мар’яно, – обняла її свекруха.
Але невістка намагалася уникнути обіймів свекрухи рухами плечей, даючи їй зрозуміти, що не треба цього робити. Їй треба виплакатися і торкатися до неї не треба цієї хвилини, вона повинна заспокоїтися сама.
Оксана Вікторівна вийшла на кухню, розібрала пакети з продуктами, та переодягнулась у домашнє. Дворічний Олежик спить, невістка поклала його, і незабаром він прокинеться, погодують його і піде вона з онуком гуляти. Коли вийде із відпустки, знову часу буде мало. Вечорами лише спілкуватися з улюбленим онуком.
Вона знову увійшла до кімнати і сіла на диван.
– Мар’яно, прошу тебе, не приймай поспішних рішень. Потрібно вірити чоловікові, а не цим словам.
Мар’яна мовчала. У ній боролися суперечливі почуття, недовіра та підозра. Вона згадувала, що чоловік завжди летів з роботи додому, як на крилах, ніколи не затримувався. Як любив сина, ні на крок не відходив від нього. Олежика купав сам, загортав у великий рушник, примовляючи:
– Мій чистенький синочок, гарненький синочку, схожий на маму, мій найулюбленіший. Витирав його рушником і цілував, а Олежик голосно сміявся.
– Невже Денис мені зраджує, ну не може він зрадити сім’ю, ну не сходиться, але в той же час підозри затьмарювали її думки.
Про це думала і мати Дениса, вона не вірила, що син зраджує дружину.
– Мар’яно, не роздувай кадило, може Денис навіть і не бачив цю записку, можливо це хтось спеціально підклав йому, щоб спровокувати між вами сварку. Ти сама знаєш, що твій чоловік красень, ти сама на нього дивишся, як на вітрину. А я бувало собі краще і дорожче купувала речі, ніж чоловікові, щоб він не впадав у вічі. А ти йому стільки краваток накупила, а сорочки дорогі, одне взуття коштує якихось грошей! А парфум! Так, зрозуміло, він начальник відділу і повинен виглядати належним чином, але ти і на себе зверни увагу. Я особисто своєму чоловікові гроші на обіди раніше видавала, а у Дениса гроші вільні в кишені водяться. Сама балуєш його.
Мар’яна мовчала і схлипувала носом.
– Мені хочеться, щоб чоловік мій виглядав впевнено і гідно, – тихо промовила невістка, смикаючи в руці записку.
– Дай сюди, – Оксана Вікторівна забрала папірець з її рук і розірвала на дрібні шматочки. – Ось так! І забудь. Займися собою. А як тільки Денис приходить з роботи, на якій важче ручки нічого не піднімає, ти відразу починаєш носитися з тарілками, подавати, прибирати. Поменше трясись над ним, іноді й сам може покласти собі в тарілку їжу. Раджу тобі цього разу промовчати і нічого не з’ясовувати. Ніби нічого й не сталося.
– Мамо, а навіщо ти порвала записку, як тепер довести йому? Це ж прямий доказ, і він би не викрутився. Я все одно не зможу промовчати і вдавати, що нічого не трапилося і що я нічого не знаю.
– А що ти знаєш? Я ж тобі щойно казала…
Мар’яна забарилася з відповіддю.
– Гаразд, мамо, я не подаму вигляду чоловікові, придивлюся, але якщо дізнаюся, що він зраджує мені, жити з ним не буду. Закривати очі на зради не зможу, будуть сварки, а я не хочу щоб Олежик ріс у такій обстановці.
– Ось це інша розмова, дочко. Придивися і побачиш, як чоловік тебе любить, не кажучи вже про сина. Давай забудемо про це, ніби не було жодних підозр, заспокойся, вона обійняла невістку.
Оксана Вікторівна молода і гарна свекруха, за складом характеру, була спокійна, розважлива, терпляча і доброзичлива. Мар’яні пощастило у цьому плані, Оксана Вікторівна ще й мудра свекруха. Вона ніколи не робила поспішних висновків, до всіх проблем підходила з розумом. Проживши з чоловіком недовге, але щасливе життя, вона і про чоловіків думала добре. Чоловіка не стало три роки тому. Мар’яна знала, що вони жили добре, тому й ділилася завжди зі свекрухою, знала, що вона мудра і не озлоблена на чоловіків, вона завжди підкаже, як вчинити правильно.
Натомість мати Мар’яни була зовсім іншою. Залишена своїм чоловіком у молоді роки, вона завжди робила поспішні висновки. У всіх бідах звинувачувала лише чоловіків, була розчарована у них. Тому й зробила висновок, що всі чоловіки зрадники, зрадники та ще багато невтішних слів могла наговорити про них.
Денис прийшов з роботи, як завжди вчасно, у дверях він сідав навпочіпки, а син летів до нього в обійми, а той підкидав його, Олежик сміявся від щастя. Потім він підходив до дружини, цілував її в щічку і казав:
– Я зараз вас усіх з’їм, голодний, неймовірно.
Всім було весело, Мар’яна посміхалася, але на душі шкрябали кішки, як би вона себе не налаштовувала. Всі разом повечеряли і пішли в кімнату, а вона прибирала зі столу посуд, мила, думаючи про те саме. Навела порядок на кухні і увійшла до кімнати, де на підлозі поважно сиділи Денис із сином і будували вежу. Вони так були захоплені вежею, що навіть не звернули на неї уваги, ніяк не відреагували, їй трохи здалося образливим. Іншим часом вона б і не звернула на це увагу.
Ніч не спала, крутилася, зітхала. Вранці чоловік пішов працювати. Вдень Оксана Вікторівна запропонувала невістці пройтися магазинами, заразом і прогулятися з Олежиком.
– Збирайся, йдемо пройдемося, скоро виходити на роботу, і ти маєш оновити гардероб. Мар’яно, я просто дивуюсь тобі, чому ти на себе не звертаєш уваги, і не прислухаєшся до зауважень чоловіка, та й до моїх теж. Я раніше теж так набрала після пологів, натягла на себе спортивний костюм, халат і раділа. А одного разу зрозуміла, що чоловікові це не подобається, чесно кажучи, запереживала, що він дивитиметься на інших.
Мар’яна подивилася на себе в дзеркало, відразу промайнула думка:
– А я теж набрала, за собою не стежу, і часто всі сумніви заїдаю булками і солодким. Свекруха мені м’яко натякає, робить зауваження щодо одягу та догляду за собою, переживає образити. Все-таки свекруха у мене найкраща. Потрібно прислухатись.
– Мар’яно, ти мене чуєш, – спитала свекруха, побачивши, що та задумалася, дивлячись на себе в дзеркало. – Після того, як до мене дійшло, що чоловікові не подобається, хоч він і мовчав делікатно, я вирішила для себе – хочу цього чи не хочу, а в руки треба брати. Виключила солодощі, мучне, почала займатися спортом. Скинула швидко все зайве, навіть сама здивувалася, поміняла одяг, причому купувала дорожчий та якісніший. А найголовніше зрозуміла, що чоловікові сподобалося мене одягати. Я звичайно не стала худою, але такою нормальною, можна сказати апетитною. І відчуваю, що мій чоловік із мене очей не зводить! Ох, якби ж він був живий, – проковтнула грудку в горлі Оксана Вікторівна. – А ти Мар’яно, у нас красуня, золотце, от і не занижуй собі планку.
Ходили магазинами, Олежик навіть виспався сидячи в колисці, купили нові речі невістці. Оксана Вікторівна була задоволена, що невістка прислухається до її порад.
У дитинстві Мар’яна бачила стосунки між батьками. Мати вічно сварилася з батьком, тижнями з ним не розмовляла, після сварки не готувала йому їсти. Дочка шкодувала батька, а ставши дорослішою вирішила, що якщо вона вийде заміж, то всю увагу приділятиме коханому чоловікові, щоб він не пішов, як батько від матері.
Так і вийшло у її житті. Мар’яна закохалася у Дениса. Гроші в них були, чоловік заробляв пристойно, вона не шкодувала йому нічого, купувала йому дорогі речі. Хоч він спочатку чинив опір і казав:
– Давай краще тобі щось купимо. Носиш якісь сірі речі, але їй подобалося вдягати чоловіка.
Минув час. Мар’яна змінилася. Знайшовши ту записку у чоловіка, вона йому нічого не сказала. Хвилювалася, що він звинуватить її у невдоволенні, вирішила прислухатися до слів свекрухи. Звичайно, не хотілося їй робити зарядку, але вона робила. Рука так і тяглася за солодким, але вона не дозволяла собі цього. Купувала собі нові костюми, взуття, і їй подобалися результати її зусиль над собою.
Раптом вона почула від Дениса компліменти, коли ходили в гості, йому подобалося, що на Мар’яну звертали увагу. А коли вона вийшла на роботу, її колеги майже не впізнали.
Якось у вихідний вони гуляли в парку із сином, Денис не витримав і поцілував її в щоку, а вона раптом запитала:
– Денисе, ти, як і раніше, мене любиш?
– Звичайно, люба моя дружина. Знаєш до нас якось улаштувалася нова колега, симпатична і струнка, а коли я дізнався, що вона мама трьох діточок, я був у шоці. Тоді я подумав про тебе. Мені дуже хотілося, щоб ти теж звернула на себе увагу. Відверто я тобі не міг сказати про це, ти б образилася. Я вигадав і написав записку, поклав у кишеню штанів. Думав, може ревнувати мене станеш і цим я підштовхну тебе до правильних дій.
Мар’яна була приголомшена, а чоловік продовжував:
– Не знаю, читала ти записку чи ні. Але ти молодець, ти сама змінилася і стала най-най, ну просто немає тобі рівних. Я дуже люблю тебе!
– Яка записка? Не читала я жодної записки, – сказала Мар’яна, і нахилилася до сина, щоб чоловік не помітив, як вона почервоніла. А в самої від щастя на душі було радісно, і ще раз переконалася, яка класна і мудра у неї свекруха.