– Ви не уявляєте, наскільки я задоволена, що наші діти одружилися, – обійнявши Тамару Ігорівну посміхалося сваха.
Поруч стояв батько невістки і теж радісно посміхався.
– Наша Уляна дуже хороша, ви її полюбите обов’язково.
– Ой, ну що ми все доньку нашу розхвалюємо, а ваш Денис який чудовий хлопець! Як же вони добре поряд виглядають, одразу видно, що вони пара, – тут же схаменулась Надія Борисівна.
“Ще б їм наш Денис не подобався! Такий хлопець і потрапив тенети цієї простачки Уляни! Без сліз не поглянеш, та ще ім’я простецьке – Уляна, вже хоч би Юліана була. Таку навіть і показати соромно! Але дружина, нічого не поробиш” – роздратовано думала Тамара Ігорівна.
Син вчинив наперекір батькові та матері. Одружився, незважаючи на те, що Уляна їм не дуже сподобалася. Та потім ще й жити до них привів. Молоді збираються на перший внесок на квартиру збирати, невідомо скільки часу.
Ну ось прямо для неї, для цієї Уляни, вона сина виховувала…
– Ми з Олегом Вікторовичем теж раді, – тон, яким ці слова промовила Тамара Ігорівна, був явно нещирим, але батьки Уляни ніби нічого не помічали.
Вони по-родинному зайшли подивитися, як молоді влаштувалися. Тортик до чаю принесли.
Добре не довго пробули, Тамара Ігорівна не збиралася з ними зближуватися.
Вони з чоловіком навіть синові Денису пообіцяли додати на перший внесок, але щоб вони швидше з’їхали.
Хоча в душі Тамара Ігорівна дуже сподівалася, що у сина вистачить розуму розглянути, хто з ним поруч, доки діти не пішли.
Але Денис та Уляна поводилися так, ніби збираються жити разом до кінця життя. Вони навіть не сварилися і дивилися одне на одного закохано. Син Тамару Ігорівну цим дуже здивував. Зазвичай він сперечався то з татом, то з нею за всякими дрібницями. Та й дівчини у нього постійної не було ніколи, ну залицявся трохи, і швидко розчаровувався.
А Уляна що не зробить, він все сприймає з радістю.
Навіть чоловік Тамари Ігорівни став до цієї Уляни нормально ставитися.
У вихідні до вчорашнього борщу Уляна бездумно нарізала сало домашнє, що її батьки від бабусі з села привезли.
Ось вже від кого-кого, але від чоловіка Тамара Ігорівна не чекала такої спритності. Поки вона це не бачила, Олег Вікторович з’їв величезну скибку чорного хліба зі шматочками сала, сьорбаючи борщик, і щось охаючи від задоволення.
– Ви що тут влаштували? – страшенно обурилася Тамара Ігорівна. -Уляна, адже Олегу Вікторовичу таке не можна, яке сало? У нього свого зібралося чимало, ми скидаємо зайве!
– Олег Вікторович при вас їсть вівсянку, а потім уночі ковбасу з холодильника тягає. На вівсянці не скинути, треба все їсти, але потроху, тоді й скинути вийде і для здоров’я буде користь, – незворушно відповіла Уляна.
“Ну треба ж, яка винахідлива і зухвала!” – подумала тоді Тамара Ігорівна.
Батькам Уляни дуже сподобалася, як їхня донька влаштувалася.
– Ми доньці на придане збирали, тож на перший внесок дітям теж допоможемо обов’язково. А поки навіть і добре, що спочатку вони будуть з мамою і татом жити, дякую вам, мої рідні! – розчулилася Надія Борисівна і йдучи обійняла господиню.
Тамара Ігорівна просто здивувалася від безцеремонності, та які ж вони рідні?
Але гості розкланялися, пообіцявши їх запросити, і пішли.
А Уляна продовжила раз у раз втручатись.
– Вам краще іншу сорочку одягти і без краватки, – заявила Уляна свекру, коли він на ділову зустріч збирався і одягав те, що звечора сама Тамара Ігорівна напрасувала.
Але вона сама була у ванній і не встигла, поки вийшла чоловік вже переодягнувся. Зрадів, не любить такі сорочки, а краватки взагалі не переносив.
Задоволений Олег Вікторович спішно втік.
Але дивно, ділова зустріч пройшла чудово. І важливий договір на постачання обладнання підписали на найвигідніших умовах.
Виявилося, що зовнішній вигляд Олега Вікторовича дуже сподобався діловому партнеру, довіру викликав. Вони потиснули руки, і той йому сказав: – Олег Вікторович, ти прямо вилитий мій старший брат, діловий і без випендрювання. З тобою приємно мати справу!
Потім якось Тамара Ігорівна на зустріч із подругами збиралася. Хотіла сукню та пальто одягнути та дорогі прикраси. Як завжди, щоб солідно виглядати.
А Уляна раптом порадила, хоча її ніхто й не питав:
-У вас така фігура чарівна, краще джинси одягніть і курточку з пояском, вона талію підкреслює. А волосся ось так підняти, а одне пасмо збоку залишити. Косметики поменше і ось цю модну біжутерію в мене візьміть. Та ви просто як старша сестра Дениса, так вам гарно.
Тамара Ігорівна пирхнула, але, глянувши на себе в дзеркало, зрозуміла, що давно так молодо не виглядала. І їй було приємно, хоч це й Уляна порадила.
Додому вона повернулася у чудовому настрої, подруги були в захваті. Вирішили, що вона відвідувала спеціальні процедури, не повірили, що вона просто так помолодшала.
Загалом, з появою Уляни в їхній квартирі життя потихеньку змінилося, причому явно на краще!
– Я ж казав, мамо, в Уляни дивовижна інтуїція чи не знаю, як це назвати. Але вона завжди знає, як краще зробити і від душі хоче добра. Вона класна, мамо, найкраще. І дуже гарна!
– Щодо інтуїції я мабуть з тобою тепер погоджуся, але ось гарна? Хоча пробач синку, це все моя прямота, а кажуть краса в очах того, хто дивиться, – посміхнулася Тамара Ігорівна.
– Час покаже, мамо, – у відповідь загадково посміхнувся Денис.
Тамара Ігорівна звикла бачити Уляну у домашній обстановці.
Та й на роботу дівчина ходила без макіяжу, не дуже любила штучно перетворювати свою зовнішність.
Їй імпонувало, що вона і так подобається, причому саме тим, хто їй симпатичний. А значить у ній бачили душу та особистість, а не лише зовнішність.
Але одного разу Уляну та Дениса запросили у гості до друзів. Дружина друга дуже хизувалась своєю зовнішністю. І Уляна вирішила показати, що вона може з макіяжем бути красунею.
Уляночка розцвіла, як прекрасна квітка
– Мамо, ми в гості зібралися, вже йдемо, – гукнув із коридору Денис.
Тамара Ігорівна вийшла і одразу навіть не впізнала Уляну, так вона перетворилася!
– Боже мій, наша Уляна розцвіла, як прекрасна квітка, я тобі зараз підвіску принесу підходящу, – Тамара Ігорівна метушливо вийшла і швидко повернулася з витонченою дорогою підвіскою на ланцюжку в руках. – Денис, я визнаю, тобі й справді пощастило з дружиною. Вона не тільки розумна та тонко відчуває те, що інші не помічають. Так ще й справжня красуня! Скажу чесно – Уляні дуже личить такий макіяж.
– Мамо, мені моя дружина більше без макіяжу подобається, я тобі завжди казав, що вона в мене найрозумніша і найкрасивіша, – син поблажливо посміхнувся, – Я вірив, що ти теж зрозумієш, яка моя Уляна.
– Скажи дякую, мій любий, що ми з татом тебе виховали гідним такої чудової дівчини. Інакше Уляна з її дивовижною інтуїцією за тебе могла б заміж не погодитись вийти! – сказала Тамара Ігорівна і обійняла сина та невістку
– І взагалі, діти мої, коли ще ви на квартиру назбираєте – невідомо, а ми з Олегом Вікторовичем давно вже хочемо онука чи онучку. І щоб був схожий на всіх нас одразу, а особливо на нашу прекрасну Уляну.
– А ми якраз хотіли сказати, мамо, та все ніякого випадку не було. Так вийшло, що з квартирою у нас поки що ніяк, а дитина вже… ну так вийшло. Тож ми квартиру поки що орендуємо, ти не переживай! – повідомив Денис, – Ну а ми постараємося якнайшвидше назбирати…
– Жодних орендованих квартир, місця у нас достатньо, – не дала договорити сину Тамара Ігорівна, – Та й як ми будемо без Уляни? Ні, синку, нам така невістка і самим потрібна. Вона всім нам щастя приносить!
P.S. Коли у них онук народився, Тамара Ігорівна одразу стала подруг обдзвонювати:
– Ну, дівчата, вчіться як невісток вибирати! Онука нам народила, очі як у Дениса, підборіддя вольове, ну точно як у мене, а волосся – ну вилитий мій Олег Вікторович! Андрійком назвали, Уляна так захотіла, і я не сумніваюся, що наш онук буде дуже розумною і доброю людиною!