Наталка вискочила із ЗАГСу, ледве стримуючи водночас і сльози, і злість. П’ять років стосунків, із них два в офіційному шлюбі так безславно закінчилися.
Адже ще зовсім недавно вони з Павлом стояли на порозі цього самого ЗАГСу і думали, що це на все життя.
– Маринко, ну як він міг так зі мною вчинити? – Наталка плакала на плечі найкращої подруги. – Проміняти мене на Ніну.
Це просто у голові не вкладається. Він же терпіти її не міг, пам’ятаєш?
– Ось тільки вона з першого курсу шаленіла від твого Павла, – зазначила подруга. – От і домоглася свого, молодець!
Наталка здивовано подивилася на Марину.
– Ну не в розумінні молодець, це я неправильно висловилася, – виправдалася подруга. – Годі тобі, не чіпляйся до слів. Ти ж зрозуміла, що я мала на увазі.
– Не звертай уваги. Це нерви, – Наталка сумно глянула на Марину.
– Що мені тепер робити, га?
– Що робити, що робити? – серйозно заявила дівчина. – По-перше, заспокоїтися і терміново з кимось закрутити новий романчик.
Наталка здивовано дивилася на подругу дитинства.
– Ти що? Я люблю Павла і дуже хочу все повернути, – по щоках дівчини знову потекли сльози. – Маринко, як шкода, що ми так і не наважилися народити малюка.
Може й Павло тоді не загуляв би з Ніною?
– Наївна ти жінка, – сказала подруга. – Радуйся, що дитина без батька не залишилася.
Ти не ображайся, звичайно, але твій Павлик завжди був ненадійним. Що ти в ньому знайшла?
Дівчата ще довго розмовляли про минуле та майбутнє. Раптом Марина зненацька вигукнула:
– Наталко, я все придумала. Пам’ятаєш, Ніна зустрічалася з Миколою? Він ще старший на два роки був?
Марина заперечливо похитала головою.
– Навчався на юридичному. Симпатичний, високий, блакитноокий, – не вгавалася дівчина. – Згадуй.
Павлик тоді сварився з ним після матчу, вони за різні футбольні команди грали.
– Ну, скажімо, згадала, – невпевнено відповіла Наталка. – І що далі?
– Отож Ніна його покинула тоді й образила чимось. Весь курс це обговорював, – швидко сказала дівчина. – Коротше, ми знайдемо Миколу, і ти з ним закрутиш стосунки.
Це буде відплата і Ніні, і твоєму колишньому чоловікові. Позлиш одразу обох.
Марина замислилась:
– От тільки треба дізнатися, чи не одружений Микола? Це я беру на себе. За кілька днів все з’ясую.
Наталці зовсім не сподобалася ідея подруги, але Марині вдалося переконати її, що це чудова думка. Зрештою вона махнула рукою.
У глибині душі Наталя сподівалася, що це допоможе повернути чоловіка назад.
Через місяць подруга з’ясувала, що Микола працює в юридичній фірмі і його серце вільне.
Марина розробила детальний план «несподіваної зустрічі» на вулиці Миколи і Наталки.
– Я почуваюся не дуже затишно, – жалібно подивилася та на Марину. – Може, поки не пізно, відмовимося від цієї витівки?
– Нізащо, – почулася тверда відповідь. – Стій тут, Микола незабаром має вийти. Я пішла. Увечері подзвоню, ти мені все розкажеш.
Марина швидко втекла за кут будинку.
Все пройшло, як і було сплановано. Наталя нібито випадково зустрілася з Миколою і нібито випадково випустила вміст жіночої сумочки.
Як ввічлива і вихована людина Микола нахилився, щоб допомогти все зібрати.
– Дякую вам велике, – усміхнувшись, сказала Наталка.
– Та що ви, нема за що, – привітно відповів Микола. – Вибачте, а ми з вами раніше ніде не зустрічалися? У вас дуже знайоме обличчя.
Наталя кокетливо знизала плечима.
– Я Наталка, – дівчина простягла руку.
– Я Микола, – відповів юнак. – А ви випадково не навчалися у нашому університеті на фінансах?
Він на секунду задумався, а потім сором’язливо посміхнувся.
– Точно. Наталко, це ти! Ти була на два роки молодшою і зустрічалася з Павликом.
Наталка впевнено зобразила подив:
– І справді, тепер я згадала. Ти на юридичному вчився, так?
Молодик закивав:
– Я давно нікого не бачив з нашого університету. Навіть спогади нахлинули.
Дівчина кивнула.
– Може, підемо кави вип’ємо? – спитав Микола. – Тут чудове кафе недалеко, ну якщо ти не проти, звичайно?
Цілу годину вони проговорили за чашкою кави. Микола виявився приємною й товариською людиною. Дуже ерудованим і ввічливим молодиком.
Наталя навіть не очікувала, що отримає позитивні емоції від розмови із малознайомим чоловіком.
Вони обмінялися номерами телефонів про всяк випадок, як наголосив Микола.
Наступного дня молодик зателефонував і запросив прогулятися. Все йшло за планом і Наталка, звісно погодилася.
Зустрічі стали регулярними. Наталці все менше подобалася ідея Маринки та її план відплати колишньому чоловікові.
Дівчині зовсім не хотілося використовувати Миколу. Він був щирий, добрий і просто не заслужив підлості.
Після чергової прогулянки Микола, прощаючись, раптом ніжно пригорнув до себе Наталку і спробував поцілувати.
Дівчина повільно відсунулася від хлопця.
– Вибач, будь ласка, я не хотів, – спробував виправдатись Микола. – Я кваплюся, ще раз вибач.
Наталці стало неприємно, але не від можливого поцілунку Миколи, а від власної брехні.
– Миколо, це мені треба вибачатися, – раптом сказала дівчина. – Я тобі зараз розповім одну таємницю… Тільки прошу не ображайся, а просто постарайся зрозуміти…
Микола здивовано застиг, гадки не маючи, до чого вона веде.
Наталя все розповіла Миколі. Про зраду й розлучення з чоловіком, про план Марини.
Наприкінці дівчина не стрималася і розплакалася:
– Я почуваюся дуже винуватою. Ти дуже добрий, просто… Я не хотіла, правда…
Сльози йшли, не даючи змоги договорити.
Микола сумно глянув на дівчину, а потім зворушливо обійняв за плечі:
– Те, що ви придумали, м’яко кажучи, підло, але дякую, що все розповіла… Хоч би зараз.
Наталка заплакала ще дужче:
– Вибач.
Микола мовчки обіймав дівчину і лагідно поплескував по плечу, намагаючись заспокоїти.
– Ну що ж, давай я підіграю вашому плану, – спокійно відповів Микола через кілька хвилин. – Тим більше, що Ніна серйозно зачепила мене тоді, та й Павлик твій мені ніколи не подобався.
Слизький він, завжди так і хотів якусь підлість зробити.
Наталка з вдячністю подивилася йому в очі і поцілувала в щоку.
– Оце справжній мужик, – захоплено сказала Марина, після розповіді подруги. – Погодився допомогти у такій справі. А він не закохався в тебе часом, га? Зізнавайся.
– Припини Маринко, – відповіла Наталка. – Досі соромно. Микола дуже милий… Якби я не любила Павла, то закохалася б у молодого і симпатичного юриста.
Дівчата засміялися.
– У понеділок приступаємо до виконання плану, – сказала Наталка.
Марина ствердно кивнула.
Через два дні Микола і Наталя нібито випадково пройшлися, тримаючись за руки і весело сміючись, прямо перед носом Павла та Ніни.
Жінка чудово знала розклад колишнього чоловіка і була впевнена, що в цей час той вийде зі спортзалу.
Боковим зором Наталка бачила, здивований погляд екс-чоловіка, але вдала, що не помітила його. Всередині все тріумфувало. Нехай тепер переживає, а може, й зрозуміє, кого він втратив.
Перше виконане завдання Микола й Наталя відзначили в ресторані, провівши прекрасний вечір за бесідою.
Наступного дня вони домовилися зустрітися в парку і зробити спільні фотографії. Розміщення фото в соціальних мережах також входило в план.
Так весело Наталі не було дуже давно. Вони веселилися, валялися на траві, а потім влаштували пікнік з канапками, дбайливо принесеними дівчиною.
Фотосесія була в самому розпалі, коли Наталка побачила, що на лавці сидить друг Павла і не зводить з них очей.
Дівчина нахилилася і прошепотіла Миколі на вухо:
– На нас дивиться друг мого чоловіка. Поцілуй мене.
Микола посміхнувся:
– Як скажеш.
У цей момент Микола і Наталя різко потяглися один до одного і несподівано зустрілися лобами. На їхній сміх обернулися всі люди, які гуляли поблизу.
А вони реготали так, що навіть не помітили, як друг Павла кудись пішов.
– Ну, що ж ця сцена з ганьбою провалена, – регочучи, сказав Микола.
– Навпаки, блискуче виконано, – відповіла дівчина, витираючи сльози, які виступили на очах від сміху. – Я давно так не сміялася.
Спільні фото в соцмережах зібрали безліч лайків та коментарів, найчастішим з них був, що вони «прекрасна пара».
Микола з Наталкою ще кілька разів спеціально з’являлися там, де їх нібито випадково бачили колишній чоловік із новою коханою.
Незабаром Наталя зловила себе на думці, що спокійно говорить і думає про колишнього чоловіка. Образа залишилася, але переживання від втрати коханого почали проходити.
Її думки дедалі більше займав Микола. Зустрічі з ним дівчина чекала з великим трепетом. Причиною цього був не той план, а щось інше.
– Привіт, – знайомий голос звернувся до Наталки, коли та підходила до під’їзду.
Дівчина обернулася і побачила Павла.
– Привіт, – відповіла вона. – Що ти тут робиш?
– Я тут знайшов твій гребінець, ти забула в шафці у ванній, – Павло простягнув їй маленький кольоровий пакет.
– Дякую, але я вже купила собі новий, – хмикнула Наталка. – Ти через це приїхав на другий кінець міста?
– Просто хотів тобі повернути твою річ, – зам’явся колишній чоловік. – А ти що кажуть із Миколою зустрічаєшся?
– Чому ж зустрічаюся? Я заміж за нього виходжу, – дівчина гордо попрямувала до під’їзду. – Ну, все одно дякую, що заїхав. Бувай, удачі.
Наталка пішла, залишивши Павла в повному здивуванні. Поки піднімалася в ліфті, то чітко усвідомила, що нічого не відчула при зустрічі з колишнім чоловіком.
Не було ні кохання, ні злості… Нічого… Повна байдужість.
Вона одразу зателефонувала Миколі й розповіла про зустріч.
– Ти б бачив його обличчя після слів про те, що я за тебе заміж виходжу. Я отримала справжнє задоволення, – Наталка засміялася. – Тож на цьому план офіційно вважається закінченим.
Всі цілі були досягнуті. Дякую тобі велике, колего.
Микола з Наталкою посміялися разом і домовилися зустрітися увечері в парку. Підійшовши до місця зустрічі, дівчина побачила Миколу, який стояв з величезним букетом білих троянд.
– Я вирішив, що настав час втілити твої слова в реальність, – Микола простягнув Наталці квіти і дістав з кишені обручку. – Наталко, виходь за мене заміж і це буде прекрасний початок нового плану побудови щасливого спільного життя.
На очах дівчини блиснули сльози. Вона простягла руку, дозволяючи Миколі вдягнути каблучку.
– Я буду щаслива бути частиною твого грандіозного плану!
Микола міцно пригорнув до себе Наталку і ніжно поцілував її…