— А ти чого чекала? Думала, що отак прямо на все готове прийдеш? – знизала плечима подруга.
Цей коментар Аллі дуже не сподобався. Вона чекала на співчуття, а Катя, виявляється, зовсім не на її боці. – Я все одно свого досягну, – підібгала губи Алла.
Вона приїхала у велике місто не стільки вчитися, скільки знайти собі багатого нареченого, благо зовнішністю Бог її не образив.
Перед від’їздом мати недвозначно дала зрозуміти дочці, що їй не варто повертатися.
Жінка знайшла собі молодого залицяльника і збиралася насолоджуватися життям, витрачаючи з ним на пару спадщину батьків.
— Ти, звичайно, завжди можеш повернутися до рідного дому, але краще б тобі влаштовувати життя подалі від цього міста, — заявила на прощання мати.
— Переживаєш, що Федіра твого відведу? Не хвилюйся, не потрібний він мені.
— Алло, ти б обережніше… Я тобі все сказала.
Спочатку дочка отримувала від матері фінансову підтримку (плюс та оплачувала навчання в інституті), але потім їй довелося знайти підробіток.
Диплом дівчина отримала важко, завдяки допомозі подруги Каті. Працювати за фахом, учителем початкових класів вона не збиралася.
І тут, Алла, як вона сама думала, витягла щасливий квиток.
— Візьми, — імпозантний, молодий чоловік простягнув візитівку офіціантці.
— Зателефонуй завтра, допоможу з нормальною роботою.
— Дякую, я зателефоную, — Алла вдала, що зніяковіла.
Насправді вона давно чекала, коли їх постійний клієнт Павло Андрійович зверне на неї більш пильну увагу.
До цього він лише милувався дівчиною і залишав щедрі чайові.
Вони зустрілися наступного дня в іншому ресторані. Чоловік не став ходити навкруги.
— Пропоную тобі кинути роботу офіціантки та стати моєю коханкою.
— Якось це несподівано, — розгублено промовила Алла. — Я взагалі зібралася до школи влаштуватися.
— Так, облиш. Нема чого там робити такій красуні. А я тебе не ображу, не хвилюйся.
Алла і не хвилювалася – вона всередині тріумфувала. Офіціанти багато знають про постійних клієнтів, от і про Павла Андрійовича їй колеги розповіли, що він володіє досить великим бізнесом, одружений, має дочку, трохи молодшу за Аллу.
“Дочка доросла, дружина стара – це мій шанс вийти заміж”, – думала дівчина.
Вона з’їхала з кімнати, яку винаймала з Катею, у чудово відремонтовану квартиру в новобудові. Поки що орендовану, але це поки що.
Стала проводити час у салонах краси та магазинах, благо коханець давав їй великі (як спочатку здалося дівчині) суми.
Двічі за півроку Павло Андрійович возив її на відпочинок за кордон. Нічого особливого – Туреччина, але раніше Алла такого й не бачила.
Все було чудово, якщо не вважати того, що коханцем він виявився вимогливим, а дівчина розраховувала, що їй не доведеться ділити ліжко зі старим.
— Він не те, щоб неприємний, — розповідала вона подрузі. — Я просто не розраховувала, що так часто доведеться з ним це робити.
– А ти хотіла, щоб він тобі просто гроші давав та ховався у тумані? – іронізувала Катя.
– Та ну тебе! Завжди ти все псуєш.
Минуло півроку, а коханець навіть не заїкався про розлучення. Більше того, м’яко, але твердо припиняв усі спроби дівчини підштовхнути його до весілля.
— Коханий, мені так погано без тебе… — лащилася до чоловіка Алла. — Коли ти вже залишишся зі мною зовсім? Напевно, ти мене не любиш…
— Алло, я тебе люблю, але ніяк не можу зараз розлучитися з дружиною. У мене будуть проблеми. Ти ж цього не хочеш?
Дівчина важко зітхала, обіймаючи чоловіка.
— Я не зрозумію, що йому треба? – обурювалася вона в розмові з Катею. — Я ж веду себе як ангел, у всьому йому потураю, а він не тільки заміж не кличе, та ще й крутитися почав.
— Нічого собі скнара — місяць тому він тобі подарував машину, — відповіла подруга.
– Ой! Машину, стареньку. «Як навчишся добре водити, подумаємо про нову», — зімітувала вона голос коханця.
— Та-а-а-к, — простягла Катя і видала про все готове, явно не підтримуючи подругу.
У відповідь та заявила, що не збирається відступати.
– Коротше, я вигадала. Народжу йому сина. Нікуди не дінеться тоді, доведеться одружитись, — видала Алла.
— Я б так впевнена не була, — сказала Катя, але подруга її вже не слухала.
Тоді Алла не знала, що буквально за місяць вона вирішить змінити свої плани. Виною тому став колишній однокласник Олексій, з яким у старших класах у неї сталося кохання. Він покинув її тоді заради іншої дівчини.
— Алло, це ти? — зрадів хлопець, коли вони зіткнулися в магазині.
— Хіба я так сильно змінилася? Постаріла? — кокетливо відреагувала дівчина.
— Та ні, стала ще прекраснішою, така вся модна.
– Я старалася.
Вони продовжили розмову у кафе. Алла якось вже призабула свої переживання після розлучення з Олексієм.
Їй навіть почало здаватися, що це вона його покинула. А хлопець, захоплено дивлячись на колишню однокласницю, не втомлювався обсипати її компліментами.
Молоді люди почали зустрічатись. Дівчина розповіла, що перебуває на утриманні у одруженого чоловіка. Хлопця це, здавалося, анітрохи не збентежило.
Олексій розповів про свою важку роботу установника вікон.
— Слухай, я тут машину придивився стареньку. Та тільки мені трохи грошей не вистачає. А автобусами не дуже зручно кататися за адресами. Даси в борг? – Запитав Олексій, через кілька днів після їх зустрічі.
— М-м-м, я спитаю у Павла. Щось вигадаю.
Наступного разу хлопцеві знадобилося 50 тисяч на якесь обладнання. Він же хотів свою фірму організувати, щоб вони з Аллою після весілля ні чого не потребували.
Так-так, Олексій не втомлювався освідчуватися дівчині в коханні. У відповідь окрилена Алла сама почала дарувати подарунки коханому — дорогий смартфон, дизайнерський светр.
І тут з’ясувалося, що вона вагітна. Судячи з терміну, дитина була від Павла Андрійовича. Тільки тепер малюк Аллі був не потрібен.
– Що робити, Олексію? — мало не плакала майбутня мати.
– Як що? Народжувати, — заспокоював кохану Олексій. — Нехай твій Павло на тобі тепер одружується.
— Я хочу бути з тобою.
— Ми зустрічатимемося. Що поробиш — дитині ж потрібний рідний батько, — зітхав Олексій. – А потім розберемося.
Павло Андрійович новині про дитину не зрадів.
— І що ти хочеш від мене? – Сказав він, вислухавши дівчину.
– Але, Павло, я думала, що зараз ми можемо одружитися.
— Забудь про це. Я вже казав тобі, що не можу розлучитися. Не залишу нездужу дружину. Загалом вирішуй питання. Грошей я дам.
Алла вже подумувала над тим, щоб наслідувати пораду, але тут втрутився Олексій. Він умовив кохану вирушити до дружини Павла Андрійовича і попросити, щоб та його відпустила.
Адресу Алла знала і поїхала туди наступного дня, переконавшись, що бізнесмен перебуває на роботі.
– Вам кого? — спитала приваблива, струнка брюнетка, відчинивши двері.
— Вас, якщо ви Людмила, — відповіла Алла, зазначивши про себе, що дружина Павла аж ніяк не виглядає нездужою.
— Так, я Людмила. А хто ви, дівчино? І що вам потрібне?
— Може, запросіть у квартиру?
— Чого б це? Ви ще навіть не представилися.
— Я — кохана жінка вашого поки що… чоловіка. Він надто благородний, не може сам покинути не любиму, нездужу дружину.
– Відпустіть його, – заявила Алла.
Людмила широко посміхнулася:
— Ти, значить, кохана, а я — ні, та ще й нездужа? – жінка легко перейшла на ти з гостею.
– Так. А ще у нас Павлом буде дитина. Йому потрібний батько, — заявила Алла.
Вона чомусь почала хвилюватися перед цією впевненою в собі жінкою, але намагалася цього не показувати.
— Тобто у тебе дитина, а наша з Павлом дочка — так, нічого? І їй батько не потрібний?
— Але…
– Послухай, дівчинко. Таких, як ти, у Павла десятки, але жодна дружиною його не стала. І ти не будеш.
Пішла геть, — неголосно, але твердо промовила Людмила, і зачинила двері перед носом гості.
Не встигла Алла розповісти Олексію про зустріч із дружиною Павла, як коханець зателефонував сам.
— Ти що собі придумала? — ледве стримуючи невдоволення запитав він. — Чому ти притяглася до мене додому?
— А що мені було робити? Я боролася за тебе.
— Ось ти… Я ж тобі сказав!
– Я не хочу на процедуру. Хочу, щоб у дитини був справжній батько, а в мене чоловік. До речі, твоя дружина не виглядає нездужою. Ти мене обманював?
– Не твоя справа. Ти вже зробила все, що могла, щоб я викинув тебе зі свого життя.
— Ну, ні! Дитину я залишу, а ти платитимеш аліменти, як миленький! — вигукнула Алла під схвальні кивання Олексія.
— Ти ще більше не розумніша, ніж я думав, — засміявся він. — Я просто найманий керуючий, у мене мінімальна зарплата офіційна.
Все майно записано на дружину, і компанія також. Саме тому я не зможу з нею розлучитися ніколи. Та й не хочу.
— Ти обманюєш! А я все одно доведу твоє батьківство!
— Успіхів, — завершив розмову Павло Андрійович.
Алла подивилася на Олексія:
— Що ж тепер робити?
— Ранок вечора мудріший. Ходімо спати.
Заснути жінці вдалося не одразу. Лише під ранок вона буквально провалилася в сон, а прокинувшись, виявила, що Олексія немає, як і його речей.
На кухонному столі на Аллу чекала записка:
«Вибач, не готовий виховувати чужу дитину, та ще й у злиднях».
На дзвінки та повідомлення Олексій не відповідав.
Пізніше з’ясувалося, що провести процедуру Аллі не можна — наслідки могли бути найгіршими.
Вона повернулася до рідного міста, незважаючи на явне невдоволення з боку матері. Про мрію стати забезпеченою, нічого не роблячи, Аллі довелося забути. На якийсь час точно.