– Сергію, треба до вихідних ще торт “Медовик” купити і фрукти, – нагадала чоловікові Віра.
– А навіщо? Хіба у нас якесь свято? – вигляд при цьому у Сергія був розгублений.
– Ну, ти що, забув? У суботу до нас мама приїжджає зі своїм новим чоловіком. Вони тепер тут житимуть, – вкотре нагадала Віра.
Чоловік у Віри був добрий, але часто слухав її неуважно.
– У сенсі тут житимуть? У нас же ж квартира невелика? – ахнув Сергій.
– Ну не буквально, Сергію! Просто мати вийшла на пенсію. Вона тепер не працює, вийшла заміж. І, як вільна людина, вирішила ближче до нас переїхати у наше місто.
– Віро, я все зрозумів і куплю торт і фрукти, – пообіцяв Сергій.
Але сам він був дуже здивований і насторожений.
І небезпідставно.
Його теща Маргарита Іванівна, на його думку, була не просто залізна леді, а навіть якась залізобетонна мадам.
Бачив її Сергій, дякувати Богу, не часто. Маргарита Іванівна жила у сусідньому місті і працювала на залізниці.
Була вона якоюсь начальницею і, крім роботи, її мало що цікавило.
Маргарита Іванівна при зустрічі зрідка розповідала, як вона керує працівниками.
Вигляд у неї при цьому був тріумфуючий, адже всі, хто завинив чимось, відповідали перед нею.
І Сергій, слухаючи її, думав тільки про одне – яке ж щастя, що він не підпорядкований своїй тещі!
Вона завжди знала, в чому винні недбайливі працівники і могла звільнити чи залишити без премії будь-кого з них!
І тепер звістка про її переїзд трохи налякала Сергія.
А раптом теща направить свою невгамовну енергію на їхню родину?
Адже їхній син, а її онук Дениска, цього року йде до першого класу.
А Віра приїзду своєї мами дуже зраділа. Маргарита Іванівна тоді зможе Дениса зі школи забирати, гуляти з ним, обідом його годувати й уроки з ним робити! І не треба буде після роботи бігти по сина до школи і забирати його додаткових занять.
Тобто теща тепер у них буде щодня, це очевидно!
Коротше кажучи, це не дуже приємна перспектива!
Вірі Сергій про свої побоювання нічого не сказав.
Хоча його Віра й м’яка і не така різка, як її мама, але також до певної межі. І коли справа її мами стосується, Віра може образитися!
І друге питання – а за кого це Маргарита Іванівна заміж вийшла?
Цікаво, що це за такий мужик, який любить ризик, з Маргаритою Іванівною одружився? Адже вона кому хочеш може сказати струнко.
А тоді все, якщо вони удвох у їхнє сімейне життя лізтимуть.
У Сергія є такі приклади. Його друг Микола через тещу і тестя з дружиною розлучився.
Зачастили вони до них, стали з онуками допомагати і доньці наспівувати. Що чоловік її Микола занадто часто на риболовлю їздить, а карасів привозить дрібних та й мало зовсім. Так що який сенс купувати човен і снасті, тільки час і гроші витрачати?
Гуляти ще він раз на тиждень ходить із друзями, по гриби їздить у сезон, та ще й з ночівлею, а це теж підозріло.
І взагалі, мовляв, краще б він на роботі себе проявляв, тоді міг би й більше для своєї сім’ї заробляти!
Ось до чого може дійти!
Сергій на риболовлю правда не їздить та й гуляти з друзями не ходить, а по гриби йти не любить. Ходиш, ходиш, а вони йому на зло не трапляються, а в інших уже повні кошики!
Та при бажанні привід знайти і внести розлад в сімʼю простіше простого.
Отже, коли в суботу вранці у їхній квартирі весело пролунав дзвінок у двері, Сергій просто з ввічливості змусив себе посміхнутися.
– Сергію, це мама приїхала! – радісно побігла відкривати Віра.
Віра відчинила двері і… Розгублено обернулася до Сергія, немов питаючи його очима – хто це?
Йому теж спочатку здалося, що на порозі, поряд із просто величезним мужиком, стоїть зовсім не Маргарита Іванівна!
Теща все життя укладала волосся на голові в пучок. Фарбувала у темний колір, а губи – яскравою помадою.
А поряд з величезним мужиком стояла невисока миловидна жінка з коротким русявим волоссям та приємною усмішкою.
Але чоловік, тримаючи в руці об’ємну сумку, несподівано дуже привабливо посміхнувся і простягнув йому руку:
– Ну, здоров, зятю! Ого, рука яка міцна, та ти молодець!
А жінка раптом голосом Маргарити Іванівни, але тільки з якимись новими і теплими інтонаціями радісно привіталася:
– Діти, Віро, Сергій, Денис, як же ж я скучила!
Віра з Сергієм розгублено перезирнулися.
Вони зайшли, Віктор Петрович потягнув свою важку сумку на кухню. А Маргарита обійняла по черзі дочку, здивованого зятя, і внука.
Віктор Петрович на кухні вже викладав із сумки банки з огірками та помідорами, копчене сало й інші домашні закуски. А потім дістав біленьку.
Він упіймав здивований погляд Сергія, і засміявся.
– А як же ж, ми ж тепер рідня, Сергію! Моя залізна леді теж спочатку відмовляла мене. А ти знаєш, як ми з нею познайомились?
– Ні, а як? – Сергій і справді важко міг таке уявити.
Віктор мужик простий, а Маргарита Іванівна, як не як начальницею була!
– Та дуже просто, я ж бригар, а тут об’їзд. Усі переполошилися, у нас мовляв травою все заросло, а нам фінансування зменшили!
Ну я взяв і висловив їм все!
Наш майстер переполошився, теща твоя почервоніла, вона ж фінансами в нас командувала.
А потім розібралися, знайшли причину, а мене викликали, догану дати хотіли. Вона мені запитання, а я їй відповідь, вона друге, а я знову відповідь.
Тут моя Маргарита й каже, що мовляв я за сміливець такий? А я їй – та хіба ж я можу такій чарівній жінці брехати? Ну, вона й зашарілася, що я в ній жінку побачив! Дочекався я її після роботи, вона спочатку фиркала, а я її ласкою взяв. Дуже вона мені, така норовиста, сподобалася!
Тож тепер Маргарита Іванівна – кохана дружина, мама, теща й бабуся. І це нове життя їй дуже довподоби. Онука Дениса вони після школи до себе забирають, а на вихідні часто з ним разом у село їздять.
З таким чоловіком Маргарита Іванівна не тільки коханою жінкою себе нарешті відчула. Вона ще й риболовлю полюбила, частенько зі своїм Віктором на озеро їздять. А про те, як вони гриби збирали і кошик білих і маслюків знайшли розповідає з захопленням.
Нещодавно Маргарита Іванівна щось заклопотано із онуком шукали в інтернеті. Виявилося човен для риболовлі!
– Ви б, Сергію, теж до нас якось у село приїхали, всіх грошей не заробиш, нічого по суботах працювати, – одного разу заявила теща. – Треба вміти радіти життю і все в ньому спробувати, приїжджайте!
– Ну і пощастило тобі, Сергію, – дізнавшись, як змінилася теща, сказав друг Микола. – Про таку можна тільки мріяти.
І Сергій з ним повністю згоден. Він вдячний долі за те, що зустрівся Маргариті Іванівні Віктор Петрович. І вона із залізної леді, стала просто чудовою тещею!
Оце так щастя їм усім дісталося!