Виїжджаючи у відрядження на чотири дні Олег обіцяв дружині, що обов’язково приїде до її дня народження.
– Дарино, я впораюся зі своїм проєктом і повернуся саме на твоє свято, а ввечері підемо в ресторан і відзначимо. Домовились? Ну я ж не можу нічого поміняти, мене в головному офісі чекають з моїм проєктом, має бути презентація, тож пробач, поїду на машині, так швидше та зручніше для мене.
– Добре, сподіваюся все так і буде, – трохи невдоволено відповіла дружина, хоча їй подобалося, коли чоловік іноді їхав у відрядження.
Олег зібрався та поїхав. Дарина написала повідомлення Андрію: «Мій поїхав у відрядження на чотири дні. Тож ми з тобою встигнемо відзначити вдвох»
Андрій із Дариною зустрічалися близько року, причому обидва були одружені. Якщо у Дарини поки не було дитини, живуть із Олегом майже п’ять років, але не вдається завагітніти, то у Андрія була дружина та маленька донька.
Познайомились вони на одному міському заході, обидва були журналістами, спільні теми, спільні інтереси, спільні розмови. Дарина першою звернула увагу на колегу, якось уважно спостерігала за ним, а потім уже Андрій, відчувши на собі погляд гарної журналістки, теж напружився.
– Десь я вже бачив цю красуню, – промайнуло в нього в голові. – Цікаво в якій редакції працює?
Ну а далі була справа техніки, познайомилися, розмовляли і швидко все закрутилося. Зустрічалися в готелі, заздалегідь домовившись, або у Дарини вдома, коли чоловік їхав у відрядження. Дарину зовсім не хвилювала совість, Олег теж був захоплений своєю роботою та й дружині вірив, як самому собі. Тому навіть у думках не було підозрювати Дарину, і тим більше зраджувати їй.
Любив він свою дружину, був справжнім сім’янином, дбайливим, тільки затьмарювало, що поки немає в них дітей. Але вони вже говорили на цю тему, і якщо не завагітніє Дарина у найближчий рік, то звернуться до клініки та спробують вирішити це питання за допомогою відомої процедури. Життя не стоїть на місці, і зараз все можна зробити, якщо захотіти.
Андрій зателефонував Дарині та повідомив, що зустрітися вони зможуть лише напередодні її дня народження, бо він перебуває у батьків у селі та повернеться за два дні.
– Ой, Андрійку, як шкода, що ти теж поїхав. У нас було б три дні вільних, – говорила вона, навіть не думаючи, що в нього сім’я та свої плани, але вона так звикла, про інших ніколи не думала, аби було у неї все гаразд і крапка.
– Я повернуся напередодні твого дня народження і приїду прямо до тебе вдень о третій, влаштовує тебе?
– Так, звичайно, чекатиму з нетерпінням. Відпрошусь у шефа. Чоловік приїде наступного дня ближче до вечора… – радісно щебетала Дарина.
Того дня Дарина наводила лад у себе на робочому столі, нервово поглядаючи на годинник, вона відпросилася у головного редактора, поспішала, Андрій повинен приїхати з села і дзвонитиме. Задзвонив телефон, вона думала, що вже Андрій, але на екрані висвітлилося – “Ілля Сергійович”.
– Так, Ілля Сергійовичу! Ні, Ілля Сергійович, – Дарина слухала голос свого шефа невдоволено закотивши очі до стелі, і скорчивши гримасу. – Я завтра дороблю, Ілля Сергійович, точно, обіцяю. Точно зроблю, ну справи у мене сьогодні, я вам сказала. Так-так завтра закінчу, обіцяю. Клянуся… Ну, добре клястись не буду… Уфффф, – відключила вона телефон і зітхнула.
Колеги, які були з нею в кабінеті, весело посміхалися:
– Що, Дарина, ледь-ледь відпросилася у шефа, він такий, якщо вже приклеїться, не відірвеш …
– Це точно, адже відпустив мене, так ні, ще треба докопатися, – вона ніяк не могла знайти ключі від машини, перебираючи папери на столі, потім, відкривши сумочку, копалася там.
Нарешті знайшла ключі в кишені сумочки і, помахавши рукою колегам, вискочила з кабінету. У свої тридцять років Дарина була у чудовій формі, струнка, гарна брюнетка, енергійна та цілеспрямована. Завжди досягала свого, тому її цінувало керівництво редакції.
Дарина їхала в машині і поглядала на годинник, по-перше, вона замовила їжу в ресторані, щоб удома не морочитися, та й часу не було. По-друге, незабаром повинен приїхати Андрій, вона мала зустріти його вдома у повній готовності, встигнути прийняти ванну, зробити макіяж і переодягнутися.
– Дивно, чомусь цього разу Андрій вирішив прямо до мене, а не в готель… Ну та гаразд, часу у нас ціла доба, чоловік сказав, що презентація у нього завтра прямо з ранку, так що до обіду він буде зайнятий, потім дорога три з гаком години, надвечір приїде.
Встигла Дарина все. І їжу привезли з ресторану, і ванну прийняла, і одяглася у гарне плаття. І вже зустрічала Андрія у дверях із величезним букетом троянд.
– Привіт, сонечко, – цмокнув Андрій її в щоку, – нарешті побачив тебе, я дуже скучив.
Дарина чекала на подарунок, але його не було.
– Дарино, пробач сонечко, з подарунком не встиг, не хотілося ще й по магазинах бігати, поспішав до тебе. Мати занедужала в селі, допоміг їй з дровами та так по господарству.
Андрій закохався у Дарину з першого погляду тоді на заході. А коли почали спілкуватися близько, то ще більше переконався, що вона незвичайна жінка, енергійна, пристрасна. Його дружина не така, набагато спокійніша і стриманіша, тим більше дочка постійно нездужала, багато уваги приділяла їй.
Але найголовніше з дружиною розлучатись і думок не було, його все влаштовувало, тим більше у Дарини теж чоловік. Вони ніколи не розмовляли на цю тему. Так і зустрічалися, і кожного все влаштовувало. Дарина теж не хотіла розлучатися з чоловіком. Олег талановитий, заробляє дуже пристойно, любить її, і якщо народиться дитина, буде прекрасним батьком. Вона й сама не розуміла, навіщо зраджує чоловіка з Андрієм. Олег високий та симпатичний чоловік, одягається стильно зі смаком, доброчесний. Чи то хочеться їй гострих відчуттів, ходити по вістрі леза. А вона й не ставила собі таких питань, жила на втіху і раділа.
Дарина з Андрієм проводили час у дуже приємній обстановці, він як ніколи був велелюбний, вона теж скучила. Приглушено звучала музика, стіл накритий, дороге ігристе, фрукти, цукерки…
Олег працював архітектором. В офісі його цінували та поважали. Завжди був дуже акуратний, надійний і уважний, у найскладніших ситуаціях завжди розраховували на нього.
У головному офісі погодив свій проєкт із фахівцями, нарешті через день презентація його проєкту, до якої він готувався кілька місяців.
Він розмовляв із дружиною та обіцяв у її день народження приїхати. Але раптом йому повідомили, що презентація буде на день раніше, так вирішило вище начальство. Тим більше все вже готове і Олегу немає сенсу сидіти там.
– Олег, шеф вирішив, що ти завтра можеш представити презентацію і їхати додому, якщо все пройде вдало, – сказав йому куратор. – Правда не зранку, а одразу по обіді, ти згоден?
– Та я не те, що згоден, я просто радий. У мене через день у дружини день народження. Обіцяв приїхати у її день, але приїду напередодні.
– Ну і домовилися, готуйся завтра о чотирнадцятій нуль-нуль.
У невеликому залі зібралися важливі обличчя в дорогих костюмах, весь їхній вигляд показував силу та владу. Олег теж виглядав презентабельно, почав упевнено, він знав проєкт, як свої п’ять пальців до кожної дрібниці. Важливі люди уважно слухали, кивали головами та дивилися з непідробним інтересом. Проєкт їм подобався. Все пройшло чудово, Олега вітали, тиснули руку і поплескували по плечу.
– Я й не сумнівався Олег, все чудово, – привітав його вищий начальник, потиснув руку. – Ну, чекай премію, – підняв він вказівний палець вгору, – пристойну премію.
Поки зібрав усі креслення та документацію, потім поїхав у готель, зібрав речі, закинув сумку в машину і глянувши на годинник зрадів.
– Години до десятої вечора буду вдома. Потрібно ще Дарині подарунок купити, заїду до торгового центру, – роздумував Олег.
Олег вийшов із торгового центру, тримаючи в одній руці дороге ігристе і коробку цукерок, в іншій квіти. Подарунок дружині – золота брошка з трьома маленькими діамантами лежала в коробочці у кишені. Подивився на годинник, похитав головою, дістав ключі з кишені від машини. Вже сів у машину, мало не забувши про букет на капоті, але швидко вискочив за ним, знову застрибнув у машину, поїхав. Грала музика, заморостів дощ, але ніякий дощ йому не зіпсує настрою.
– Дарина і не думає, що я сьогодні заявлюся, прямо напередодні її дня народження, – радів Олег. – Дзвонити не буду, нехай буде сюрприз.
Припарковавшись біля під’їзду, вийшов із машини. Вікна їхньої квартири виходили на інший бік, жили на одинадцятому поверсі, увійшов у під’їзд і натиснув на кнопку ліфта. Підійшовши до квартири, подумав:
– Цікаво спить чи ні Дарина? Відкрию своїм ключем. Відчинив у квартиру двері, увімкнув у коридорі світло і здивувався, з кімнати чулася тиха музика, – мабуть телевізор дивиться.
Коли опустив очі вниз, знімаючи взуття, побачив чужі чоловічі кросівки. Швидко увійшов до кімнати, двері до спальні були відчинені. На ліжку лежала Дарина та чужий чоловік, щось розглядали в телефоні та посміхалися.
Так з ігристим, цукерками та квітами в руках стояв Олег розгублено, але швидко прийшов в себе:
– Привіт, не чекали? Ну треба ж який класичний сценарій – приїжджає чоловік з відрядження, а там…
– Олег, я все поясню, – почала дружина, але він розвернувся і вийшов з квартири.
– Що там пояснювати, і так усе зрозуміло. Отак виявляється все просто, так відбуваються зради. Ну, як мені погано, неприємно. Добре, що я пішов, інакше не ручаюся за себе, – поки їхав у ліфті, його трясло, так і вийшов із ліфта з квітами та ігристим.
Квіти кинув на підвіконня на першому поверсі і, застрибнувши в машину, поїхав до матері на інший кінець міста.
Від ледве стримувався від образи, від невдоволення, від злості.
– Цікаво давно вона цим займається, а я вірив, ех Дарино!
Олег розлучився з Дариною, вона сама з’їхала з помешкання, розуміла, що тут їй нічого не світить, помешкання його, ще до зустрічі з нею він купив його. Після цього випадку Андрій теж поступово відійшов від неї.
Олег шкодував, що втрачено стільки часу, міг би вже виховувати дітей, йому дуже хочеться нормальну сім’ю та двох дітей, а можна й трьох. Він сподівається, що так буде!