Михайло, прийшовши з роботи, буденним тоном повідомив, що у племінниці Світлани у неділю день народження. Його запросили. Одного.
– Підеш? – намагаючись не показати образи, спитала Таня.
– Ще чого – хмикнув чоловік, – Я вже їм раз сто сказав, що без дружини нікуди не йду. Гроші на подарунок передам. Але від нас двох. Нехай, як хочуть, пояснюють.
…Адже нічого не віщувало розладу. З ріднею Михайла Таня і до весілля ладнала. Нормально спілкувалася зі старшою сестрою нареченого. Інну підтримала, коли та вирішила залишити звичну роботу, де зарплату затримували по кілька місяців.
Раділа, що та знайшла для себе підходящі курси, майстром манікюру стала. Серед її перших клієнтів була. Навіть дозволяла під час навчання тієї на собі навички напрацьовувати.
Сама Тетяна як працювала у місцевій кондитерській, так і продовжувала працювати там. Управляючою стала давно. Єдина зміна – сама торти робила для свят. Документи оформила на таку діяльність. Все, як належить.
Нехай не одразу, але замовлення пішли. Тетяна підходила до справи відповідально, з вигадкою. Такі шедеври видавала, що їсти їх шкода було. Та й роботи було чимало. Тому коштували тортики від Тані дуже дорого.
І в Інни справи вгору пішли. Таня тільки до неї ходить. Не єдина клієнтка давно вже. Але знижку не просить. Хоча зовиця жодного разу і не пропонувала такий варіант. Одразу вартість озвучила – і ні копійки менше. Таня не заперечує: звикла, що кожна робота оплачуватись повинна гідно.
Дорогувато, щоправда, тим паче, як своїм. Але ж інші не дешевше беруть. Та згодом Інна і уподобання Тані досконально з’ясувала, і робила все на совість. Без зайвих питань усі огріхи виправляла.
Але ось зовиця торт вирішила синові на день народження замовити. І звернулася до Тані. Та підрахувала звично вартість роботи та назвала зовиці. Не очікувала, що така сварка виникне. Виявляється, треба було по-родинному вчинити! А хто знав, що поняття «по-родинному» кожен розуміє по-своєму?
Випічкою Тетяна завжди цікавилася. Подобалося їй це заняття. І виходило завжди смачно та красиво. Тільки своєю професією вибирати таке заняття свого часу не стала вона, іншу спеціальність здобула.
А коли в декреті сиділа, бабусі з дитиною допомагали. Час вільний зʼявився. От і вирішила Таня, сидячи в декреті, повторити хоча б найпростіші роботи, що бачила в інтернеті. Заради задоволення, про прибуток не замислювалася.
Спершу безкоштовно родичам роздавала і знайомим. А як набила руку, замовники з’явилися. Рідним вже рідше виходило солодкі подарунки робити: часу не вистачало. Денис і запропонував дружині талант у землю не закопувати, а пустити на користь: справу свою розпочати.
Інна від випічки дружини чоловіка в захваті була. Але сама замовляти не поспішала. У гості прийде – скуштує, хвалить. І раптом зателефонувала, щоб замовити торт. За власним ескізом:
– Таню, Денису ось такий тортик треба зробити. Візьмешся?
Глянула Тетяна: непроста робота. Чесно зізналася, що точно так може і не вийти. Будуть невеликі відмінності.
– Та нічого. Йому головне – загалом щоб так було. Це подарунок від мами, тобто від мене. Встигнеш до кінця тижня?
Тетяна прикинула: замовлень поки що небагато, можна і взятися. Вирішила не брати передоплату з родички: своя ж людина! А заплатить повністю одразу, коли забиратиме торт. Ну, а продукти для виготовлення та оформлення за свої купити поки що можна.
Провозилася Таня з тортиком майже добу. Оформлення виявилося дуже складним. Там і суфле, і варення, і зефір, і желе. Сама майстриня задоволена залишилася. Інна так і взагалі руками сплеснула:
– Боже, як гарно! – Тільки й змогла вимовити зовиця. – Це навіть краще, ніж я уявляла. Дякую від щирого серця.
Таня скромно посміхнулася і назвала ціну. Замовниця застигла на місці:
– Що? Яка ціна? За що стільки?
А потім шок пройшов, і зовиця витріщилася на дружину брата так, ніби вперше побачила:
– Не смішні в тебе жарти. Ми ж рідня забула, чи що?
Тепер черга Тані прийшла дивуватися. Вона навпростець поцікавилася, чому тоді манікюр оплачує повністю, без будь-яких знижок?
– То ти порівняла… Там матеріали, там робота…
– А це?
– Торт звичайний, таких повно…
– Ну, тоді гаразд. Іди й купи дешевше, – спокійно зауважила Таня і прибрала випічку в холодильник. – Я добу над ним працювала, продуктів купу витратила, а декору скільки накупила… Просто так? Це взагалі мій бізнес. І безкоштовно не віддам, якщо одразу не обумовлено. У всього своя ціна є.
Зовиця вийшла з себе, сварку влаштувала:
– Та якби я знала, що ти така! Треба ж гроші з рідні просити… Даремно просила! Ось я наївна, думала ти і справді жінка нормальна! Тьху!
Тетяна лише плечима знизала: як хочеш. Вона думала, що все і так ясно. Одна справа – в гості запросити та пригостити, а зовсім інше робити на замовлення. Інна сильно образилась і пішла, гримнувши дверима. А Таня продала роботу того ж дня: не втратила грошей.
Зовиця поскаржилася матері. Тільки свекруха на бік невістки встала. Заявила дочці, що будь-яка праця оплачуватись повинна. А біля плити стояти та прикрашати годинами потім виріб – хіба це не робота? Але Інна на своєму стоїть. По-родинному – і все тут!
Коли зібралися на день народження сина її гості, цю історію розповіла. Попросила розсудити, хто винен, а хто має рацію. І знову думки розділилися. Хтось засуджує Таню, хтось заступається за неї. Але зрештою все свято дитині зіпсувала мати: тільки й робили дорослі, що сперечалися.
Розійшлися по домівках, до єдиної думки так і не прийшовши. Але потім щось дивне почалося. Ті, хто за Інну, бойкот оголосили Тані. На свята її кликати перестали.
Михайло запрошення на одну персону отримує. Чоловік у курсі тієї історії був, повністю дружину підтримував. Тож навіть роздумувати не став: відмовився від спілкування. Подарунки інколи робив. Якщо відмовити не можна було. Гроші передає, напише, що від обох і все.
Сестра його намагалася співчуття до себе викликати збоку, навіть розповіла про цю історію на своїй сторінці у соцмережах. І знову прорахувалася. Чимало її підписників обурилися, чому торти робити на замовлення – не робота?
Інна намагалася викрутитися, порівнювала свою працю і Тетяни, наводила приклад дизайну, тривалість, складність… Словом, все робила, щоб себе виставити безневинною. Але втратила і багатьох підписників, незадоволених такими думками, і клієнтів, яким зовсім не сподобалося ставлення.
Виходить, Інна вища за всіх, чи що? Так вони пошукають майстра, який на рівних із ними… Якось незручно у небожительки обслуговуватись. Мало що… Раптом подивишся не так. Адже відразу до чорного списку відправить.
Тетяна спочатку засмучувалася, що через неї така сварка розпочалася. Ну, не зовсім через неї. Але і з її вини. Може, треба було віддати та й усе? А потім подумала: а навіщо власну працю знецінювати? У Інни вистачить розуму подругам заявити, що вона і їм домовиться, щоб зовиця безкоштовно торти для них зробить. По-родинному. І Таня для них перетвориться на безкоштовну робочу силу?
Ну, вже ні. На таке вона не підписувалася. Не подобається – і не треба. Ніколи стосунки із зовицею дружніми не були, і добре. Обійдеться вона. Інна не одна у місті манікюр робить. Можна до іншого майстра перейти. Є ж інші, ті, хто розуміють: всі роботи повинні оплачуватись.
Схоже, одна Інна не погоджується з таким постулатом. Вона одна працює, інші так, вдають. То це її позиція. Вона вже бачила, до чого привів її виступ. Хоче й надалі продовжувати – нехай. А Таня їй у цьому не помічник. У неї своїх справ вистачає…