Світлана з Денисом самі продумували концепцію свого весілля. Вони обрали ідеальний заклад, гарну дату та запросили велику кількість гостей та родичів. Світлана була ідеалісткою і хотіла отримати найкраще свято, а наречений із нею не сперечався.
– Знаючи твою матір та її імпульсивний характер, я не хочу, щоб вона брала участь у підготовці нашого весілля, – міркувала Світлана. – Вона обов’язково щось викине, і нам така допомога тільки дорожче обійдеться.
Денису було трохи прикро чути такі слова від своєї нареченої, хоча багато в чому вона мала рацію. Любов Петрівна справді була жінкою яскравою та активною, тому постійно зі своїми ідеями до молоді лізла. Вона пропонувала Світлані купити коротку сукню з відкритими плечима, але дівчина віддавала перевагу класиці. Потім Любов Петрівна вважала за нормальне влаштувати святкування на заміській дачі, від чого Світлана неабияк розхвилювалася. Денис вже чудово розумів, що між дружиною та матір’ю особливої дружби не вийде, тож навіть не намагався нічого змінити.
– Гаразд, нехай наше весілля буде таким, як ти хочеш, – погоджувався Денис. – За словами батьків я знаю, що у них на святі збиралося все село, в якому вони тоді жили.
– Раніше так було заведено: збирати низку гостей, гуляти тиждень і влаштовувати масові вистави, – говорила Світлана. – У нас буде свято в європейському стилі. Я хочу, щоб все було гідно, інтелігентно та красиво.
Денис такого великого значення самому весіллю не надавав і взагалі більше думав про нагальні проблеми. Вони мали на увазі необхідність ремонту в нещодавно купленій квартирі та бажання найближчим часом вирушити на море. Особливого значення знакам, прикметам та іншим дрібницям чоловік теж не надавав.
– Я так розумію, мати готує на весілля якийсь сюрприз, але не знаю подробиць, – розповідав він нареченій. – Вона якось натякала дивно, що я нічого не зрозумів.
– Мені здається, вже можна починати хвилюватися, – одразу насторожилася Світлана. – Треба самій у неї дізнатися про деталі можливої проблеми.
Дівчина намагалася розпитати свекруху, тільки та не зізнавалася та інтригувала майбутню невістку.
– Ви обрали чудову дату для весілля, це прямо точне влучення в ціль, – загадково казала вона. – Ех, були часи, тридцять років тому я теж була нареченою.
У Світлани було безліч турбот і проблем, які потребували вирішення, тому особливого бажання вникати в ребуси майбутньої свекрухи не було. Вона припускала, що Любов Петрівна спробує виконати пісню чи промовити пафосний тост, тож попередньо обговорила цей момент із ведучим весілля. У разі виникнення явно неприємної сцени, він мав перехопити ініціативу до своїх рук і переключити увагу присутніх на інші моменти. Про всяк випадок Світлана навіть прорахувала варіанти з можливим запрошенням свекрухою гостей, про яких вони з Денисом не знали. За такого розкладу персонал мав доставити стільці та столові прилади. Тільки на етапі підготовки Світлана не змогла оцінити весь масштаб проблеми, придуманої свекрухою як сюрприз.
– Що це таке? – намагалася не заплакати Світлана, побачивши майбутню свекруху у весільній сукні з відкритими плечима і фатою до самої землі.
– Це наш сюрприз, – гордо крутилася Любов Петрівна, яка щойно випорхнула із салону автомобіля. – Так співпало, що саме цього дня тридцять років тому ми з Олексієм одружилися. У нас сьогодні річниця!
– І це чудово, тільки до чого ваше вбрання і ця явна провокація? – не розуміла дівчина.
– Виходить, що сьогодні ми відзначаємо не лише ваше весілля, а й нашу річницю, тому я вирішила ще раз приміряти образ нареченої, – задоволено розповідала Любов Петрівна.
Світлана ледве стримувала сльози, і вона в принципі забула про причину збору гостей та плани на сьогоднішній день. Поки Любов Петрівна крутилася перед гостями, а мовчазний Олексій Іванович незграбно тупцював біля неї, батьки та подруги Світлани намагалися привести її в себе.
– Я не збираюся миритися з цим і переживати цей сором, – висловлювала вона Денису. – Твоя мати влаштувала справжній концерт, лише заради привернення уваги до себе.
– Що ти пропонуєш мені зробити? – не розумів Денис. – Я справді не знав про таку витівку батьків і зовсім забув про річницю їхнього весілля.
– Тут поки що присутня лише частина гостей, і поки цей сором не заповнив собою весь простір, нехай Любов Петрівна просто одягнеться нормально, – через зуби висловлювалася Світлана.
– Я вже намагався з нею поговорити і батькові висловив невдоволення, – висловлювався Денис. – Тільки мати вважає, що сьогодні і її свято теж, тому вона теж «наречена».
Те, що відбувалося далі, нагадувало вертеп, з якого Світлана мріяла втекти, якнайдалі. Усі присутні на святі мимохідь кидали пару слів молодятам і намагалися дізнатися історію батьків нареченого. Любов Петрівна охоче розповідала, жартувала, танцювала та всіляко перетягувала на себе увагу. Навіть після оголошеного ведучим першого танцю молодят Любов Петрівна потягла чоловіка в центр зали.
– У вас ще все життя попереду і буде багато спільних танців, а ми сьогодні граємо друге весілля, а третього може вже й не бути, – висловилася вона у відповідь на невдоволення Світлани.
– Якщо колись ти запитаєш, чому я вважаю твою рідню дивною, просто згадай сьогоднішній день, – шепотіла Світлана своєму нареченому на вухо. – Ми стільки часу та грошей витратили на організацію свого ідеального весілля, не для того, щоб твоя матуся нам усе зіпсувала.
– Стався до цього з гумором, – намагався якось згладити ситуацію Денис. – Не сприймай все настільки серйозно.
– Всі наші друзі та колеги косо дивляться, а за спиною явно обговорюватимуть поведінку твоїх батьків, – не могла заспокоїтись Світлана. – Навіть на весільних фотографіях більше буде видно твою матір, а не нас з тобою.
Денис розумів невдоволення Світлани, тільки нічого зробити не міг. Він намагався надоумити матір, але та ще більше захоплювалася і вважала себе головною зіркою свята.
– Значить так, з мене вистачить цього концерту, – говорила Світлана свекрусі, відводячи її в іншу кімнату. – Більшість свята ви вже зіпсували, сценарій весь накрився, і гості всі вважають нас дивною.
– Я не винна, що у ваших занудних друзів немає почуття гумору, – парирувала Любов Петрівна. – Мені здається, все йде добре, і якби на цьому весіллі не було другої нареченої, воно було б прісним.
– Або ви зараз приводите себе в порядок і ведете себе нормально до кінця вечора, або вигадуєте причини, з яких вам терміново настав час додому, – рішуче говорила Світлана.
– Значить, виставляєш батьків свого чоловіка зі свята? – явно була налаштована на сварку Любов Петрівна.
– Я все сказала, далі вирішуйте самі, – заявила Світлана і поспішно пішла до банкетної зали.
Любов Петрівна спочатку планувала образитися і навіть голосно гримнути дверима на прощання, а потім передумала і залишилася. Міняти образ вона теж не стала, чим остаточно довела невістку до сліз. Світлана попросила ведучого раніше часу винести торт, потім вони сказали з Денисом подяки, даючи зрозуміти, що свято закінчено. Тільки Любов Петрівна мала інші плани, і вона запросила всіх родичів переміститися до них для подальшого святкування річниці. Частина погодилася, і вони на таксі вирушили до Олексія та Любові для продовження банкету.
Світлана була не в собі від образи, заборонила свекрусі навіть з’являтися на порозі їхнього будинку і попередила чоловіка, що його рідня не матиме доступу до їхніх дітей у майбутньому. Денис мовчав, бо не особливо розумів, як поводитися і що сказати в такій ситуації. Номінально Світлана мала рацію, і він не знав, як би сам вчинив на її місці.
Але з іншого боку, навіть з усіма дивацтвами та непередбачуваними витівками, але Любов Петрівна залишалася його матір’ю, тому чоловікові треба було лавірувати між дружиною та ріднею, не зводячи їх на одній території заради загального блага.