Настя відчайдушно мріяла про народження дитини, тільки за п’ять років подружнього життя нічого не вийшло. Вона переживала, Максим нервував, а його мати сварилася з невісткою.
– Це все твоя вина, а я внуків мрію побачити! – обурювалася Надія. – Швидше за все, ти гульбанила, і тепер ми розуміємо наслідки такої безвідповідальності.
– Це не правда, і я теж мрію про малюка, – плакала Настя. – Для цього я обійшла всіх фахівців, але от тільки моїх дій мало, а Максим відмовляється проходити обстеження.
– Тому що він точно впевнений у собі! – обурювалася Надія. – Ти на мого сина провину не перекладай, раз сама не здатна нормальну сім’ю створити.
Настя не втрачала надію й продовжувала лікуватися, виконувала всі рекомендації лікарів. Проблеми були, але вони були не критичними, і надія відчути радість материнства була.
Тільки чоловіка не вдавалося затягнути на перевірки. Останнім часом він став особливо нервовим, був усім незадоволений і з будь якого приводу влаштовував сварки. Насті й так було нудно, оскільки надій на виконання мрії залишалося мало, так ще й сварки з чоловіком ці.
– Набридла ти своїми проблемами і взагалі у мене на роботі повно турбот, а тут ще це! – репетував Максим.
– Але ж ми сім’я, і повинні всі труднощі проходити разом, тоді з усім і впораємося, – намагалася достукатися до нього Настя.
– Та яка ми сім’я, якщо зі спільного тільки квартира, куплена в кредит?! – галасував він і йшов, голосно гримаючи дверима.
Настя залишалася наодинці з переживаннями, помічала відчуженість чоловіка, але навіть у такій ситуації не втрачала надію на порятунок шлюбу завдяки появі малюка.
А потім вона дізналася, що в Максима щодо цього є інші плани, і до того ж уже давно…
…У той день Настя сходила у магазин, накупила продуктів і взялася готувати вечерю. Вона наварила зеленого борщику і насмажила пиріжків з капустою і картопелькою.
А як же ж? Коханого чоловіка треба балувати різними смаколиками і свіженькою їжею.
– Щось довго Максима немає з роботи, – подумала Настя, глянувши на годинник на кухні. – Може справи якісь має…
За пів години почувся звук ключа в замку і за хвилину на кухню зайшов Максим.
– Що це ти тут все порозкидала, – не вітаючись буркнув він, дивлячись на гору посуду, який Настя не встигла помити.
– Та я тут тобі приготувала… – почала Настя, але той її зупинив.
– Це вже все неважливо, – сказав Максим. – Зараз я тобі розповім одну таємницю, сідай.
Настя не розуміла, що це робиться.
– Не виходить у нас нічого, так що не бачу сенсу далі нервуватися, – продовжив той. – Права моя мати, що немає сенсу щось змінювати, потрібно прийняти те, що відбувається, і просто навчитися жити далі.
– Я поки не розумію, що ти маєш на увазі, – здивувалася Настя.
– Не буду далі тягнути: у мене давно вже є інша жінка, у нас справжнє кохання і я подаю на розлучення, – видав він.
– А як же ж наші плани й надії?! – не зрозуміла Настя. – Ми ж так мріяли про спільну дитину і взагалі розраховували все життя разом провести.
– Ну, дитина не виходить, а плани в мене тепер інші, – відповів Максим. – Я не відмовляюся від сподівань на появу спадкоємця, тільки тепер з іншою жінкою.
І чоловік пішов з квартири…
…Потім було розлучення, поділ спільного майна та нескінченні звинувачення на адресу Насті з боку рідного чоловіка.
Вони вважали її винною у розпаді сім’ї через неможливість народити дитину. З цього приводу свекруха навіть вважала за потрібне залишити Настю без половини квартири, як відшкодування для її ідеального сина.
При цьому моральний стан самої Насті особливо нікого не хвилював. А їй було так недобре, що в принципі нічого не хотілося. Жінка опустила руки, занепала духом і більше не хотіла бігати по медичних центрах. Тільки мати не давала зневіритися.
– Тобі всього тридцять років, ще все життя попереду, і на твоєму колишньому чоловікові світ клином не зійшовся, – звітувала її Тетяна.
– Тільки я після першого шлюбу більше не хочу переживати подібне і проходити через такі випробування, – схлипувала Настя. – Максим від мене втік через те, що я не змогла народити дитину, тож більше я й сама не хочу нікому життя псувати.
– Багато ти розумієш, – бурчала Тетяна. – Якщо треба, то за руку тебе буду по лікарнях водити, тільки не дам хрест поставити.
По суті, батьки справді водили Настю по спеціалістах і вмовляли пройти повний курс процедур після обстеження.
Вона погодилася лише заради їхнього спокою, хоча особливо в успіх цього всього не вірила.
Просто після розлучення у неї в житті залишалася тільки робота, ходіння по спеціалістах і рідкісне спілкування з подругами. Спочатку було справді складно, але потім Настя навчилася жити в існуючих умовах. Вона все прийняла, змирилася і не наважувалась будувати стосунки з чоловіками через небажання комусь зіпсувати життя своїми труднощами. І лише після знайомства з Іваном Настя змінила думку.
– Мені все одно на те, що було в минулому, я розраховую на спільне майбутнє, – сказав він, пропонуючи Насті спільне проживання.
– Але ти молодий і здоровий чоловік, а я не впевнена, що зможу подарувати тобі дитину для створення справжньої родини, – одразу зізналася Настя.
– Ну і гаразд, не вийде завести дітей, купимо собачку, і взагалі, зараз у світі мільйони пар чудово живуть без дітей, – наполягав Іван.
Через п’ять місяців спільного проживання закохані розписалися, завели кота й купили у кредит квартиру. Обоє працювали, час разом проводили багато і домовилися не концентруватися на труднощах, а в усьому шукати тільки позитив. Для цього здавалося правильним не згадувати минуле, що вони й робили. Лише за п’ять років після весілля з Іваном Настя мимоволі згадала про давні події, випадково зустрівши в місті першу свекруху.
– Добре виглядаєш, напевно, багатого чоловіка собі знайшла, – невдоволено посміхнулася Надія.
– Ви теж нормально виглядаєте, – пропустила повз вуха її єхидство Настя. – Сподіваюся, у вас все гаразд і проблем немає.
– Моя основна проблема – Максим, – несподівано зважилася на одкровення жінка.
– А що ж так? – з не дуже великим інтересом запитала Настя, шукаючи можливість скоріше піти у своїх справах. – Внуків вам підкидає неслухняних чи знову з невісткою не догодив?
– Невістка зараз у мене вже третя і я так розумію не остання, – зітхала жінка. – Тільки всі наступні гірші за попередні, і взагалі виходить, що ти була найкращою.
– Ну що ви, все буде добре, а тепер вибачте, але я справді поспішаю, – сказала Настя.
– Та годі тобі, ще скажи, що на тебе чекає велика родина з трьома дітьми, котом і собакою, – відверто посміхалася Надія.
– Ну, що ви, собаки у нас немає, – чесно зізналася Настя. – А ось кіт є, на вулиці підібрали!
– Бачу сама – не хочеш нічого говорити, тож спитаю прямо: діти є? – не могла далі вгамувати цікавість Надія.
– Вибачте, але ми не в таких близьких стосунках, щоб обговорювати моє особисте життя і всього вам доброго, – сказала Настя.
– Просто у Максима так і не вийшло дітей, от я й подумала, може вам знову зійтися? – гукнула вслід Надія.
– Дякую, мені не актуальна ваша пропозиція, – віддаляючись, відповіла Настя.
Насправді, жінка була вражена пропозицією колишньої свекрухи, але не показала вигляду.
Вона справді поспішала, до того ж особливого бажання спілкуватися з цією людиною в неї не було. Свого часу вона зіпсувала Насті багато нервів. Добре, що з другою свекрухою їй пощастило набагато більше. Вона дуже допомагала при народженні Марійки, а зараз сиділа з Мишком, поки батьки старшу доньку оформляли у садок. Антоніна з Тетяною чергували у нагляді за онуками, бо обидві бабусі ще й на роботу бігали.
Та й Настя з Іваном намагалися батьків особливо не навантажувати і самі вихованням дітей займалися.
Вони їх так трепетно чекали і тепер у коханні й турботі купали.
Але не стала Настя про це Надії розповідати, бо зловтішатися не хотіла.
Під час розлучення саме її вона вважала винною у проблемах та неприємностях, а зараз навіть вдячна колишній свекрусі була.
Якби вона тоді активно не втручалася у їхні стосунки, може й не трапилося б у житті це щастя у вигляді Івана та двох дітей, народжених у великому коханні…