Ольга приготувала вечерю та завалилася на диван. За годину чоловік прийде додому з роботи, можна й повалятися.
Взяла телефон, почала гортати стрічку у соціальній мережі. Читала новини, дивилася відео кумедні, шукала цікаві рецепти. Раптом натрапила на картинку з текстом «Як пожартувати з чоловіка». Цікаво. Вона любить усілякі приколи та розіграші.
Прочитала і відразу приступила до дії. Цікаво, як чоловік відреагує?
Надіслала йому у повідомленні з текстом: «Я все знаю! Як ти міг?!
Друге повідомлення з текстом: “Ти не віриш у Миколая” потрібно було відправити через десять хвилин. Зараз почне запитувати, напевно, що я там дізналася такого. Адже приховувати йому нічого.
Одружені три роки, щасливі, мріють про дитину. Чоловік Роман люблячий, дбайливий, будинок повна чаша. Пощастило дуже. Рідко зустрінеш таке єднання душ.
О, щось відповів… Цікаво… Відкрила повідомлення. «Олю, скоро буду вдома і все поясню. Мені дуже соромно. Вибач».
Ользі стало недобре. Кинуло в жар. Соромно йому, вибач, пише. Що, власне, він має на увазі? Є чого соромитись? Боже… Він щось приховував від мене всі ці роки… Але що?
Невже зраджував? Чи зараз у нього інша жінка? Чи може він не може мати дітей і переживав сказати? Або … Не дай Боже, у нього важка недуга?
Голова була важка від думок та припущень. Так, треба взяти себе в руки і мислити логічно. Після роботи він їде одразу додому. Отже, нікого немає. А раптом він у робочий час промишляє? З колегою, наприклад. Саме недавно прийшла до них молоденька практикантка. Ну, справді, це воно…
Не зміг встояти перед юністю та красою. Хоча Ольга і сама ще молода і приваблива, але мало що. Адже дружина. А тут нові відчуття та емоції. Мільйони чоловіків зраджують дружинам. А ті не знають нічого, звісно. Ось тепер і вона у такій ситуації.
Він вирішив, що вона дізналася правду і подітися нікуди тепер. Почне зараз виправдовуватися, перепрошувати, говорити, що оступився, з ким не буває. Але Ольга кремінь. Її не розжалувати. Обману вона не вибачить.
Як він міг… Зрадник! А вона йому котлеток напарила, пюре приготувала, компот із яблук та малини зварила. Все як він любить. Старалася, готувала. І тут таке…
Ні хвилини вона не житиме з зрадником! Розлучення однозначно. Повернеться до батьків, нічого, проживе.
Ольга пішла на кухню і з невдоволенням викинула котлети та пюре у відро для сміття. Ось тобі котлетки, отримуй!
Потім вирушила до спальні і почала діставати його сорочки, штани. Взяла ножиці і почала шматувати одяг. Знатиме, як дружині зраджувати! Випадково, виходить, зізнався, а вона й жила б далі у незнанні. Добре як, що картинка ця попалася. Вивела його на чисту воду. Хто б міг подумати… Її Роман…
Ольга опустилася на гору одягу і заридала.
– Оля… Ну пробач мені…
Вона здригнулася. Роман стояв у дверях спальні. Навіть не почула, як він зайшов у квартиру.
– Ні, Роман, немає тобі вибачення… Як ти міг так вчинити зі мною? Негідник! Ошуканець!
– Я думав, ти не дізнаєшся. Не хотів говорити, засмучувати. Обіцяю, що таке ніколи не повториться!
– Смієшся? Як таке можна пробачити? Не чекала від тебе… Скажи, добре там було? Чи не дарма обманював мене?
– Добре, звісно. Це моя мрія була. Але я знав, що ти будеш проти, звісно, тому й приховував. Не думав, що це так тебе зачепить, настільки… А одяг мій причому тут?
– Мрія, значить? Добре тобі було? Ні сорому, ні совісті, таке дружині говорити! Зараз же збираю речі та їду!
– Оль, та не гарячкуй ти так. Ну з’їздив разок, відвів душу, попросив друзів не говорити дружинам, видно, проговорився хтось …
– І друзі знали? Ну це вже взагалі …
Нема слів! Всі знали, крім мене!
– Стій… А хто ж тобі розповів про рибалку?
– Про яку рибалку? Ти так ЦЕ називаєш?
– Що це?! Рибалка, вона і є рибалка.
– Ага, такий шифр. Похід до коханки тепер називається рибалка! Знатиму! Відвів душу на рибалці! А дамочку хоч як звати?
– Яку ще дамочку? – здивувався Роман.
– Ну, до якої ти на рибалку їздив! Чого прикидаєшся тут?
– До чого тут дамочка? Я з Іллею та Ігором їздив. Рибу ловили… Так, почекай. Ти взагалі про що дізналася, повідомлення чим викликано?
– То це в тебе треба спитати, за що тобі соромно…
– Соромно за те, що рік тому поїхав із друзями на рибалку, а тобі сказав, що до батьків. Ти сама казала, що ніколи не відпустиш мене з друзями, що вони не надійні, багато гульбанять. І взагалі, ти проти того, щоб ловили рибу.
От я й подумав, що ти дізналася про це…
Ольга з подивом подивилася на чоловіка.
– То в тебе не було іншої жінки?
– Ні, звичайно. Я що, негідник якийсь? У мене така розумна та красива дружина, ніхто мені не потрібен. Я тебе дуже люблю!
– Правда, Романе? Ти не жартуєш?
– Які тут жарти… Я тобі про рибалку, а ти про якусь дівчину… До чого це повідомлення було тоді?
– Це жарт такий… Ось, дивись, в інтернеті знайшла картинку і вирішив тебе розіграти. І трохи чоловіка не втратила… Романе… Я така не розумна насправді… І одяг твій зіпсувала даремно, виходить …
Ольга почала знову плакати. Тепер від образи та каяття. Що вона наробила?
– Та Бог із ним, з одягом! Новий купимо, мені давно час змінити гардероб. Ходімо вечеряти!
– Ой… А я котлети з пюре викинула… Від образи…
– Ех, ти… Ну нічого. Одягайся, ходімо в кафе. Романтику влаштуємо. А як повернемося додому, покажу, як сильно люблю тебе! І більше не читай усілякі нісенітниці!
Ольга підскочила до чоловіка, міцно обійняла та почала одягатися для походу в кафе. Як добре, що вона помилилась! Як добре, що він був на рибалці! Більше ніколи не заборонятиме йому! Хай собі ловить цю рибу спокійно!
А за дев’ять місяців у них народився син, Олежиком назвали. Ось так жарт обернувся.