Олена купила на ринку свіжої ароматної полуниці, і вирішила пригостити сина та невістку. Вони мають бути вдома, вихідний день. Двері у квартиру були відчинені, і Олена зайшла без дзвінка.
Тільки-но зібралася запитати, хто вдома, як почула, що невістка Іра плаче в кімнаті. Вона розмовляла з кимось телефоном. Олена прислухалася, стоячи у коридорі.
– Дарино, ти розумієш, він зовсім не звертає уваги на мене останнім часом. Сукню нову купила, він буркнув щось і все. Мовчить постійно, завжди незадоволений чимось. Увечері уткнеться в свій телефон, а потім спати. Наче мене немає поряд.
Нікуди не ходить після роботи, одразу додому. Не думаю, що в нього хтось з’явився. Раніше про дитину мріяли, але переживаю тепер заїкнутись про це. Мені здається, він мене розлюбив, але переживає сказати. Дарино, це кінець. Адже я без нього не зможу. Мені ніхто не потрібен окрім Віті!
Гаразд, дякую, що підтримала і послухала мої проблеми. Адже мені й поскаржитися нікому. Мама зайнята своїм особистим життям, свекруха почне заступатися за синочка, тому мовчу.
Олена зрозуміла, що розмова по телефону припинилася і голосно промовила:
– Є хто вдома?
– Так є. Здрастуйте, Олено Андріївно, — вийшла з кімнати невістка.
– Іринко, я тут полуниці смачної купила, вирішила вам занести, пригостити.
– Дякую, я якраз хотіла купити. Проходьте, чай будете? У мене тістечка є.
– Буду, дякую.
Поки Іра ставила чайник, діставала тістечка з холодильника, Олена думала про підслухану розмову. Виявляється, не все гладко в сім’ї сина.
– Як у вас справи, як Вітя? Рідко щось дзвонить і в гості не приходьте. А я й не лізу, ніколи вам, мабуть…
– Ой, та він завжди на роботі своїй, потім приходить, їсть, серіали дивиться і спати. Навіть не ходимо нікуди, сидимо як старенькі вдома.
Олена засміялася. Їй подобалася невістка за щирість та прямоту.
Одружені були три роки, до цього зустрічалися. Краще невістки і не знайти. Розумниця та красуня! Олена одразу знайшла з нею спільну мову. Всупереч стереотипам, не було в Олени жодних ревнощів, прийняла Іру як доньку.
– Так, справді дивна поведінка у Віті… Молоді ж ще, дітей поки що немає, ходіть у гості, гуляйте, чого на дивані лежати…
– Ось і я про те. Мабуть, він мене розлюбив.
І Іра заплакала. Олена розгубилася і почала втішати її.
– Іра, ну чого ти так, звичайно ж любить! Може проблеми на роботі, чи втомлюється. Поговори з ним.
– Я питала, він каже все нормально, не вигадуй… А я дитинку хочу вже, а для цього треба докладати певних зусиль…
– Навіть не знаю, чим допомогти… Мене він слухати не буде, та й не буду тебе підставляти, образиться, скаже, навіщо матері скаржишся. Тут треба вигадати щось інше…
Знаєш, можна спробувати один метод. Пожвавити його почуття, так би мовити.
– Що за метод? Я на все готова, аби не втратити чоловіка.
– До моєї сусідки приїхав син у гості, Олег звуть. Високий красивий брюнет з блакитними очима. Він навіть моделлю підробляє. Дівчата аж задивляються, коли він йде.
Може треба, щоб Вітя приревнував тебе? Знаєш, у моєї подруги так було. Чоловік втратив інтерес до неї. Якось її підвіз колега, він побачив, почав ревнувати, і стосунки налагодилися. Поштовх потрібен був.
Давай я поговорю з Олегом, перевернем план з виклику ревнощів… Ти не дивися, що я свекруха. Я така ж жінка, як і ти, і дуже люблю тебе, і сина, і хочу, щоб все добре було у вас.
Іра з подивом подивилася на Олену.
– Та ну, я на таке не піду… Якось безглуздо все це. Може, налагодиться саме…
– Ну, дивись, тобі вирішувати, але якщо що, то я в ділі. Допоможу чим зможу. Поки що такий варіант тільки прийшов на думку.
– Дякую за підтримку. Сподіваюся, це не знадобиться. А ось і Вітя прийшов…
– О, мамо, привіт! Щось сталося? — у кухню зайшов син.
– Привіт, синку. Та ось полуницю принесла вам, чай п’ємо з Іринкою. Як справи на роботі?
– Все добре, мамо. Батько як?
– Батько на рибалку поїхав із другом на пару днів. А ви чому не їздите з Ірою нікуди? На природу чи в гості? Погода чудова така, а ви вдома…
– Не хочеться. Я вдома краще кіно гляну…
Іра подивилася на свекруху і знизала плечима. Все так, як вона й казала, нічого не хоче, сумний якийсь. Ну, ось що йому не так? Іра така гарна, добра дівчина.
За кілька днів Іра подзвонила Олені.
– Знаєте, я згодна на вашу пропозицію! Це неможливо просто! Я змінила зачіску, змінила колір волосся, всі говорять, як мені класно, що дуже личать зміни, а Вітя навіть слова не сказав! Повна байдужість до мене!
Може, справді, треба його струсити? От і перевіримо, чи потрібна я йому чи ні… Поговоріть з Олегом цим. Придумаємо легенду, що він звернувся до мене по роботі, адже я надаю юридичні послуги, і люди звертаються в приватному порядку. Декілька разів треба, щоб Вітя побачив нас, може, заревнує?
– Іро, я тільки за! Давай спробуємо, може, і заграє новими фарбами ваше кохання!
Олена того ж дня зайшла в гості до сусідки та поговорила з Олегом. Він посміявся з витівки, але погодився допомогти. Олена записала його номер телефону для невістки.
Наступного дня, увечері, Ірина зателефонувала свекрусі, голосно плачучи у слухавку телефону.
– І навіщо я вас послухала?! Вітя пішов від мене! Ваш план все зіпсував!
– Так, розкажи, як це було. Заспокойся та розкажи…
– Вітя був дома після роботи, я демонстративно робила свіжий макіяж при ньому, прасувала костюм. Він навіть не спитав, куди я збираюся. Потім зателефонував Олег. Я сказала, зараз вийду.
Тут Вітя поцікавився, куди це я збираюся. Я сказала, замовлення у мене хороше підвернулося, зустрічаюся в кафе з клієнтом, він дзвонив. Вітя нічого не сказав.
Олег під’їхав до під’їзду, вийшов, зустрів мене. Сіла у машину і ми поїхали. Впевнена, Вітя у вікно все бачив, на що й була надія, хоч і слабка. Олег висадив мене біля кав’ярні та поїхав.
За годину десь я прийшла додому. Весь цей час я сиділа в кав’ярні, чекала.
Віті вдома не було. І машини також. І його речей деяких немає. На дзвінки не відповідає… І що тепер робити? Даремно я погодилася, безглузда затія була …
– Я поговорю з Віктором, не хвилюйся. Я винна, я і відповідатиму.
Олена засмутилася. І навіщо вона тільки влізла… Самі б розібралися. Іра тепер приховає образу на неї.
– Мамо, ти вдома? — раптом пролунав голос сина. Він мав ключі від їхньої квартири, зайшов без дзвінка.
– Вдома, синку. Що сталося?
– Мамо, я у вас поки що поживу. Ти не проти?
– Проти, Вітю. Іди додому до дружини. Там твій дім.
– Не хочу. Не можу…
– Чому це не можеш? Іра любить тебе, що не так?
– Та і я її люблю. Дуже. Тому хочу відпустити… Нехай буде щасливою з іншим чоловіком, від якого народить дитину. А я… Коротше, мамо, у мене не може бути дітей! Я ходив до спеціаліста, перевірявся. Проблеми у мене із цим…
– А чому не сказав дружині?
– Не зміг. Вона ж так хоче дитину… Нехай знайде собі нормального чоловіка. Мені здається, що вона вже знайшла. Представила, як свого клієнта, я бачив його у вікно. Красень. Вона так дивилася на нього, що я зрозумів!
– Синку. Тільки не сварися. Але цього чоловіка знайшла їй я… Іра переживала від твоєї байдужості. Вона все бачить і зауважує, що ти змінився, не виявляєш до неї інтересу. Їй прикро дуже. І переживає. Що ти кинеш її. А вона тебе любить, і ніхто їй не потрібний!
Я порадила їй варіант, як викликати твої ревнощі. Цей хлопець — син моєї нової сусідки, він Іру бачив уперше тоді. І не було в них жодної зустрічі, вона сиділа в кав’ярні. Я не розумна, визнаю, лізу не в свою справу. Але тепер я знаю причину твоєї поведінки.
Скажи, чи ходив ти до іншого спеціаліста? Адже той міг помилитись. Так часто буває.
– Господи, мамо… Навіщо був весь цей концерт… Дякую, що розповіла, мені легше стало на душі. Я ж вигадував уже не зрозумій що…
– Іди до Іри і все розкажи їй. І завтра ж йди до іншого спеціаліста, і якщо є шанс — роби, що спеціаліст скаже. Ви ж сім’я, і таке питання маєте вирішувати разом…
– Я знаю. Але Михайло, мій друг, коли я сказав, що був у спеціаліста, одразу сказав — кине тебе Іра… От я й послухав. Дякую мамо. Поговорив з тобою і духом підбадьорився.
Олена обійняла сина. Начебто дорослий вже, а все одно дитина для неї.
Наступного дня приїхав чоловік із риболовлі. Олена все розповіла йому і отримала догану.
– Ну, чого ти влізла? Без тебе прямо б не розібралися. Провокаторка.
– Андрію, та все нормально вже. Вони помирилися, мені Іра дзвонила та дякувала за допомогу, нехай і своєрідну. Вони з Віктором разом ходили до спеціаліста сьогодні, він здав тести і йому сказали, що шанси є. Призначив процедури.
– Ну і слава Богу. Але більше не лізь до них з порадами, бо знаю я тебе…
Влітку Віктор з Іриною поїхали на місяць на морське узбережжя і повернулися з гарною новиною.
– Ви станете бабусею та дідусем!
– Вітаю вас, рідні мої! Які ми раді! — Олена розплакалася від такої приголомшливої новини.
У належний термін Іра народила дівчинку Настю.
Про ситуацію із викликанням ревнощів згадували зі сміхом. А Олена раділа за молодих, вони щасливі. А це – найголовніше для батьків…