Такого Лілія Вікторівна ніяк не очікувала!
Її єдиний син Віталій, у якого вона стільки вклала, можна сказати, навіть забувши про себе, привів додому дівчину!
Лілія Вікторівна і з чоловіком частково тому розлучилася, бо вважала, що Дмитро погано впливає на сина і подає йому поганий приклад.
І виховувала вона його, сподіваючись, що син не приведе в дім чи не першу зустрічну, навіть не порадившись із матір’ю.
– Здрастуйте, ой як у вас вдома гарно! – дівчина, ледь переступивши поріг їхнього будинку, одразу посміхнулася Лілії Вікторівні.
Жінка остовпіла.
Справа в тому, що село у них невелике, і більшість мешканців працює на місцевій аграрній фірмі.
А Лілія Вікторівна там головна бухгалтерка, її багато хто знає. І багато хто її непростий характер вже на собі випробував.
Бо ж Лілія Вікторівна хоч і строга, але справедлива, що вже говорити.
Квартира у них із сином дуже хороша, трикімнатна.
Свого часу ще тато Лілії Вікторівни її купив. І вона була дуже засмучена, коли зрозуміла, що її чоловік Дмитро зовсім не цінує все те, що отримав одружившись із нею.
А коли Дмитро захопився риболовлею, купив мопед і став намагатися звести сина зі шляху, Лілія Вікторівна зрозуміла, що треба вживати заходів.
Чоловік міняти свої пристрасті не захотів, незважаючи на те, що присягався їй у вічному коханні. І вони розійшлися, про що Лілія Вікторівна майже не жалкувала.
Зате тепер син був тільки її і вона його виховувала гідною людиною.
Жінка сподівалася, що нарешті прийде час і Віталій приведе в дім гідну наречену й невістку.
І раптом ця дівчина, яка незрозуміло звідки взялася, стоїть тут і посміхається.
Та вона явно не розуміє, з ким розмовляє!
– А я тортик до чаю приготувала! Дивіться, Ліліє Вікторівно, він повністю з натуральних продуктів і низькокалорійний! – дівчина ще привітніше усміхнулася і від цього Лілія Вікторівна не змогла взяти себе в руки!
Вона звикла, що всі її побоюються і цураються, але ця дівчина поводилася не за правилами.
Та сваритись із сином Лілії Вікторівні не хотілося, та й потрібних слів вона ніяк не могла підібрати.
Віталій після училища працював на тій же ж фірмі. І Лілію Вікторівну навіть влаштовувало, що син на очах. І що її строгість заважає дівчатам лізти до її сина.
Звичайно вони розуміли, що її Віталік так вихований, що не заводитиме стосунків без зобов’язань. А таку строгу потенційну свекруху мало хто захоче, і це навіть добре! Віталію поки що рано сім’ю заводити.
На жаль, син успадкував від свого батька певну боязкість. І такого хлюпика, як Віталій, Лілія Вікторівна не віддасть чужій дівчині, нехай він хоч трохи подорослішає. Хлопцю всього двадцять два.
Віталій мовчки начебто це приймав і дотримувався порад мами, намагався себе добре зарекомендувати на роботі.
І раптом син її збентежив, привівши в дім цю Риту.
Бо ж схоже, що ця дівчина надто молода для серйозних стосунків, а інших у Віталія і не повинно бути!
Тим часом Рита й Віталій уже пройшли на кухню.
– Віталіку, постав чайник, а я наріжу торт! Ліліє Вікторівно, ви який чай любите, чорний чи зелений? Ой, Віталіку, а нічого, що я тут хазяйную? Мені мама завжди каже, що я кваплива і мені більше за інших треба!
– Ні, Риточко, все добре! Мамо, йди з нами чай пити, Рита вже торт нарізає! – Віталій говорив зовсім чужим голосом і Лілія Вікторівна відчувала себе не у своїй тарілці.
А точніше – ніби не вона в домі господиня!
У сина ж вигляд був якийсь дивний, немов у кота, якому ось-ось дадуть сметану або шматок смачної ковбаски. І він це передчуває, треться об ноги і заглядає в очі, ніби запитуючи – ну коли ж, коли, ну скоро?
Лілія Вікторівна спробувала розсердитися на них, але не змогла придумати з чого почати.
– Ліліє Вікторівно, я вам з трояндочкою шматочок поклала. Це полуниця мамина, з городу, я її збила з вершками, а цукру зовсім небагато. Аромат неймовірний, відчуваєте? Ви тільки спробуйте, Ліліє Вікторівно, вам можна, у вас фігурка, як у зовсім молодої дівчини…
Коли син повернувся, провівши Риту, Лілія Вікторівна вже прийшла до тями від смачного торта, що танув у роті, і компліментів.
Вона налаштувалася на серйозну розмову.
– Віталію, де ти знайшов це диво?
– Мамо, Рита місяць тому прийшла до нас на фірму працювати.
Лілія Вікторівна одразу підбадьорилася.
– Рита дуже зібрана, хазяйновита, її хвалять. До речі, вона навчається в тому ж закладі, що і я, тільки на заочному відділенні. І взагалі, мамо, річ зовсім не в цьому, просто вона мені подобається.
– Просто подобається? Я тебе не впізнаю, Віталію, їй взагалі скільки років? – обурилася Лілія Вікторівна. – Та ти ніколи собі не дозволяв ось так, ні з того ні з сього, додому дівчину привести. Бо ж це ніби тебе вже зобов’язує – ти її вже з мамою познайомив!
– Мамо, перестань, я вже дорослий! – несподівано заявив Віталій, і Лілія Вікторівна подумки жахнулася!
Невже всі її плани пішли нанівець? Невже ця дівка так швидко заволоділа її сином? А може, вони взагалі вже..?
– Віталію! У твоєму житті буде ще багато хороших дівчат, не треба поспішати. У тебе ж зовсім немає досвіду, ти закохався вперше. Тобі навіть нема з чим порівнювати, а може друга чи п’ята твоя дівчина буде набагато кращою, аніж ця Рита?
– Мамо, ти себе зараз чуєш? Ти пропонуєш мені вибирати кохану, як черевики, чи як смартфон нової моделі. Бо в нього більше функцій і він новий! Я ж не в лісі живу, я дружив і з хлопцями і з дівчатами. А Рита – особлива, вона най-най, вона єдина, вона тільки для мене!
І ти мене не вмовиш, мені без неї нічого не треба. Якщо так, то ми не разом приходитимемо і житимемо після весілля у батьків Рити. Хоча у них квартира вдвічі менша і від роботи далеко.
Тобі ж треба, щоб усе було тільки по-твоєму, ти навіть з татом тому розійшлася.
А я так не хочу, ти командуй краще у себе в бухгалтерії. Я тебе люблю, мамо, але це занадто!
Син пішов, а Лілія Вікторівна лишилася сама.
Вона й не очікувала, що Віталій так може все повернути. І коли він встиг подорослішати?
Через тиждень син знову привів Риту. Дівчина, як нічого й не було весело сміялася, слухаючи Віталія. Мабуть, син нічого їй не казав, що його мама проти ранніх шлюбів!
– Здрастуйте, Ліліє Вікторівно! А ми з Віталем учора до моїх батьків після роботи заїжджали.
Тато сказав, що Віталій справжній мужик, рука в нього міцна.
Мама теж мій вибір схвалила, а бабуся сказала, що нас чекає щастя, що ми просто створені один для одного! Я своїм ще розповіла, що моя майбутня свекруха неймовірно хороша жінка.
Сильна і добра, одна такого гарного сина виховала.
А бабуся на картах поворожила на вас, Ліліє Вікторівно, і сказала, що ваша самотність скоро закінчиться, на вас теж чекають зміни в особистому житті!
Лілія Вікторівна вислухала цей монолог і їй раптом зовсім перехотілося заперечувати синові.
– А-а, і ще бабуся хотіла запитати, чи любите ви в’язані речі? Вона у нас така майстриня, усім нам уже купу гарних речей звʼязала і тепер буде рада зв’язати для моєї майбутньої свекрухи кардиган чи кофтинку.
– Мамо, ми сьогодні хотіли з тобою щодо весілля поговорити… Ми днями подали заяву й відзначати хочемо вдома. Хочемо, щоб з нами були тільки рідні, нам пишне весілля не потрібне. Ми з Ритою самі все приготуємо, як ти дивишся на це?
Поки Лілія Вікторівна думала, що їм відповісти, хтось подзвонив у двері. Вона здивовано подивилася на сина.
– Ви що ще когось сюди покликали? – запитала вона глянувши на двері.
Віталій з Ритою якось загадково перезирнулися. Лілія Вікторівна не розуміла, що відбувається.
– Мамо, розумієш, ну так вийшло, – Віталій ніяково подивився на Риту, а потім знову на маму. – Коротше кажучи у Рити в технікумі одним із викладачів виявився наш… Тато. Ну, ти ж пам’ятаєш, що він там викладав. Рита ж така товариська, вона йому й каже:
– Ой, а в мого нареченого теж прізвище Тарасюк, а по-батькові Дмитрович. А тато їй каже:
– Та що ви таке кажете, схоже ви наречена мого сина? Мені це ще приємніше, що така гарна учениця й приємна дівчина буде дружиною мого сина!
Лілія Вікторівна від такого просто остовпіла. Вже кого вона не очікувала тут побачити, так це чоловіка, з яким вони вже кілька років жили окремо.
А Віталій уже поспішив до дверей, доки мати не схаменулась.
Дмитро Петрович зайшов із квітами в руках.
– Треба ж не забув, які я люблю, – подумала Лілія Вікторівна.
– Лілю, вибач, що без попередження, діти так просили, переживали, що ти не погодишся… Я й вирішив, хай це буде мій останній шанс! Давай спробуємо ще раз? Мені ніхто, окрім тебе не потрібен, а син уже виріс, може й сваритись причин менше буде?
…– Ох і пощастило мені зі свекрухою, дівчата! – після весілля хвалилася на роботі Рита, не звертаючи уваги на здивовані погляди. – Лілія Вікторівна просто неймовірна жінка! А чоловік її як любить, хоч вони вже й одружені 25 років, а почуття свої змогли зберегти!
– Стривай, вони ж ніби розлучені? – здивовано спитав хтось. – Його ж Лілія, кажуть, дістала, вона й на роботі до всіх строга.
– Ну не знаю, як на роботі, а про чоловіка це все плітки від заздрості! – посміхаючись сказала Рита. – Просто Дмитро Петрович свою маму доглядав, вона слаба була довго, старенька дуже, ось і жив там тимчасово. А ніякого розлучення у них і не було!
…У Лілії Вікторівні тепер побільшало турбот. По-перше, у них із чоловіком був майже медовий місяць. Син Віталій з дружиною Ритою тепер живуть у бабусиній квартирі, а Лілія з чоловіком удвох. Прямо як молоді!
А ще директор їхньої фірми запропонував їй нову посаду – стати його заступником. Тож буде де покомандувати…
…Іноді достатньо одного слова, щоб весь день ходити щасливим із усмішкою на обличчі.
Бувають такі люди, які вміють відродити найкращі почуття до інших.
Тепер Лілія Вікторівна при нагоді обов’язково говорить про свою невістку,
– А з Риточкою Віталію моєму неймовірно пощастило! Кращої дружини для свого сина я просто навіть і не уявляю!