– Викликай таксі, – похмурим голосом промовив чоловік, зайшовши до квартири. – Наша машина не заводиться.
– Як це? – запереживала Христина і невдоволено глянула на наручний годинник. – Я спізнюся на роботу…
– Викликай таксі! – ще раз голосно промовив Євген.
Не бажаючи з’ясовувати у чоловіка, що саме трапилося з їхньою машиною, якій було лише два роки, жінка викликала таксі та побігла надвір.
Христина ледве встигла на роботу, щоб не потрапити під розбір польотів із начальником.
За годину до кінця робочого дня вона зателефонувала до Євгена, щоб уточнити, чи забере він її з роботи.
– На чому я тебе, питається, заберу? – з роздратуванням запитав чоловік. – Я відтягнув машину в автосервіс.
– І що з нею?
– Звідки я знаю? Мені взагалі то теж треба було їхати на роботу, – уїдливо пробурчав Євген.
– Я раніше не помічала, що з нашою машиною щось не так, – недовірливо промовила Христина. – Ще вчора, коли ми їздили до мами, все було гаразд.
– Це вчора, а це сьогодні. Добирайся автобусом або таксі. Звикай, – сердито відповів чоловік і поспішив попрощатися з дружиною.
Майже щодня жінка питала у Євгена з приводу машини, але той щоразу сердився і нічого зрозумілого їй не відповідав.
– Машину треба продавати на запчастини, їй вже нічим не допомогти, – приголомшив Христину напередодні вихідних чоловік.
– Як це? Хіба полагодити не можна? – здивовано поцікавилася жінка.
– Ти мене зовсім не чуєш? – Євген почав невдоволено перебирати пальцями по столу. – Кажу ж, що нічого не можна зробити. Мені порадили продати її запчастинами.
– А якщо спробувати звернутися до іншої автомайстерні? – Запропонувала Христина, бажаючи боротися до останнього за свою машину. – Я не вірю, що нічого не можна зробити.
Жінка не просто так переживала за автомобіль. Близько двох років тому батьки, які живуть у Німеччині, зробили єдиній дочці подарунок.
Вони подарували їй новий автомобіль, чому Христина була дуже рада.
Незважаючи на те, що подарунок призначався їхній дочці, їздив машиною в основному Євген, у якого робота мала роз’їзний характер.
– Я вже скрізь дізнавався – толку немає, ніхто не береться її ремонтувати. Полетіла якась деталь, яку просто неможливо дістати, – впевнено заперечив чоловік. – Треба продавати. Звичайно, багато за неї ми не виручимо, але краще все ж таки щось, ніж нічого. За півроку-рік до цієї суми назбираємо і візьмемо новий автомобіль.
Христина важко зітхнула і, повіривши словам чоловіка, дозволила йому розпорядитись машиною.
Виручених із продажу автомобіля на запчастини коштів виявилося дуже мало. Христина розчаровано глянула на двісті тисяч і з сумом промовила:
– Утричі дешевше, ніж коштувала сама машина. Напевно, нам більше ніколи не придбати свій автомобіль.
– Можна, наприклад, взяти автокредит, – пожвавішав Євген, запропонувавши дружині вихід.
– Ні, ніяких кредитів не буде, – замахала руками Христина. – Доведеться звикати до громадського транспорту і вставати раніше.
Через тиждень жінка зрозуміла, що новації даються їй дуже складно. До того ж вона почала запізнюватися на роботу, за що отримала догану від начальника.
– Давай купимо якусь машину за ці гроші, що є, на стареньку нам вистачить, – запропонувала чоловікові Христина.
Євген із радістю прийняв її пропозицію, і вже через тиждень у подружжя з’явилася машина.
Здавалося, все повернулося на круги свої. Проте всю ідилію несподівано порушила зовиця Жанна.
Вона зателефонувала Христині наприкінці робочого дня і напівпошепки запитала:
– Як ти тільки дозволила віддати свою машину Юлі?
– Якій Юлі? – Незрозуміло уточнила жінка.
– Ти що! Я говорю про колишню дружину мого брата, – змовницьким тоном відповіла Жанна.
– До чого тут моя машина?
– Я бачила в ній Юлю! – захоплено повідомила зовиця.
– Ні, бути не може, – нервово засміялася Христина. – Вона зламалася, і ми з чоловіком розпродали її на запчастини.
– Як це не може? Дуже може! Думаєш, я номер твоєї машини не пам’ятаю? Ти мене прямо розчаровуєш, – повчальним тоном промовила Жанна. – Вчора я бачила Юлю у твоїй машині, і в цьому я впевнена на всі сто відсотків!
– Тоді як це розуміти? – здивовано промовила жінка.
– А ці питання вже не до мене! Запитай у мого брата. Він дуже часто спілкується зі своєю тринадцятирічною дочкою. Думаю, що можливо через це, – заторохтіла у відповідь зовиця.
– Євген казав, що платить аліменти, але спілкування у них немає, – невпевнено прошепотіла Христина.
– Ага, обманює він! Мій брат раз на тиждень точно бачиться зі своєю колишньою родиною! Тільки якщо щось, то це не я його здала. Добре? – заметушилася Жанна. – Просто я цю негідницю з першого дня знайомства не люблю!
– Добре, – пообіцяла жінка.
Слова зовиці зародили в голові Христини великі сумніви. Адже вона сама особисто не бачила, як чоловік продавав машину на запчастини.
Що якщо зовиця не помиляється, і Євген справді подарував її машину своїй колишній дружині?
Тільки навіщо? Саме це і треба було з’ясувати Христині, яка запідозрила чоловіка у зраді!
– Куди ти продав мою машину? – запитала в Євгена ввечері дружина.
– На запчастини. У тому самому автосервісі, – намагаючись здаватися незворушним, відповів чоловік.
– Адреса?
– Навіщо тобі? – почервонівши, спитав Євген.
– У мене є великі сумніви, що там сказали правду. Хочу відгуки про нього почитати, – вигадала на ходу Христина.
– Я вже точно не пам’ятаю назву. Там на виїзді практично, потрібно подивитися по чеках, – викрутився чоловік.
– Як ти не знаєш, куди продав мою машину? Ти впевнений, що продав її, а, наприклад, не подарував? – хитро примружилася Христина.
– Пфф! Ні звичайно! Я віддав тобі гроші, – награно засміявся Євген.
Жінка задумливо подивилася на нього, і їй на думку несподівано спала грандіозна ідея.
Вона знову зателефонувала зовиці і попросила в тієї адрес колишньої дружини свого чоловіка.
Жанна нібито була рада тому, що гряде сварка, і з великим задоволенням поділилася даними з Христиною.
Не бажаючи миритися й надалі з сумнівами, жінка викликала таксі і поїхала до будинку Юлії.
Щойно машина пригальмувала, як Христині в очі кинувся автомобіль, точнісінько схожий на її.
Жінка к вискочила з таксі і кинулася до машини. Близько п’яти хвилин вона, не моргаючи, дивилася на автомобіль.
Зовиця не помилилася, це була справді машина Христини, яку їй подарували батьки.
– Чого ти там трешся? – за спиною жінки пролунав писклявий голосок.
Христина повільно обернулася і побачила перед собою низькорослу повненьку брюнетку в сонячних окулярах.
Христина одразу ж її впізнала. Це була та сама колишня дружина Євгена.
– Чого треба? – крутячи в руках ключі від машини, знову спитала Юлія.
– Хочу забрати своє авто! – Схрестила руки Христина.
– З чого це воно твоя? – Усміхнулася жінка і зняла сонячні окуляри.
– Бо я дружина Євгена, який подарував тобі мою машину! Я прийшла по своє авто! – суворо заявила Христина.
– Ах, ти і є та сама! – Награно сплеснула руками Юлія. – Взагалі ця машина вже моя!
– За документами я її власник!
– Помиляєшся, тепер – я! Ти дала довіреність Євгену, він переписав її на мене, – гордовито розсміялася жінка і, відчинивши дверцята, сіла в машину.
Більше розмовляти з Христиною вона не збиралася. Здивована жінка, викликала таксі і поїхала додому.
На жаль чоловіка, він теж був там. Дружина влаштувала йому сварку і попросила пояснень.
– Юлі треба доньку возити по різних гуртках, а на автобусі довго і важко, – сумбурно порозумівся Євген.
– І ти вирішив за мій рахунок допомогти своїй колишній родині? – вигукнула ображена Христина. – Звідки ті гроші, що ти мені віддав?
– Взяв кредит…
– Слів немає! Викликати б дільничого і написати на тебе заяву! – проскреготіла жінка. – Батьки купували мені її за великі гроші. Минуло два роки, а ціни лише зростають. Ти винен мені багато грошей. Плюсом я забираю собі й цю машину.
– Де я тобі візьму такі гроші?
– Це взагалі не моя справа! Бачити тебе не хочу! – Христина закрила обличчя руками.
Тільки зараз вона зрозуміла, що відчуває до чоловіка лише зневагу.
– З’їжджай…
– Куди я поїду? – знизав плечима Євген.
– До своєї колишньої дружини та доньки. Подарував їм мою машину, от і тягнись туди жити! Зрадник! – злившись все сильніше, пробасила Христина. – Не повернеш мені гроші за два тижні, напишу на тебе заяву!
Спійманому на обмані Євгену довелося з’їхати з квартири дружини та взяти новий кредит, щоб віддати їй борг.
Напевно, не варто говорити, що після всього, що накоїв чоловік, пара розлучилася.