Таїса два роки зустрічалася з чоловіком, з яким, як вона думала, піде під вінець. Але не склалося. Чоловік виявився не таким вже й ідеальним, а їхні стосунки згодом стали нагадувати якийсь поганий сон.
Після розлучення вона ще довго не хотіла ні з ким знайомитись. Здавалося, що вона ніколи не відійде від того, що сталося.
Але час минав, поступово емоції вщухли, а той чоловік залишився у минулому. І Таїса вирішила, що настав час зайнятися своїм особистим життям.
На роботі всі чоловіки були одружені, по клубах вона не ходила, та й у її оточенні якось не було вільних кавалерів. Довелося вдатися до сайту знайомств.
Після кількох невдалих побачень Таїса майже зневірилася. І тут їй написав Сергій, який, здавалося, сильно відрізнявся від решти.
Він був чемний, не питав нічого особистого, не зухвалий і був максимально культурний. Але Таїса не одразу наважилася піти з ним на контакт. І причина була в тому, що у Сергія була дитина, яку він виховував один.
Він про це сказав одразу чесно, щоб не було сюрпризів. Та здавалося, що це велика відповідальність, і вона просто до такого не готова. Але вони з Сергієм якийсь час просто переписувалися, і цей чоловік подобався їй дедалі більше.
І Таїса ризикнула. Погодилася сходити з ним на побачення.
Сергій виявився чудовою людиною. Він мав чудове почуття гумору, він був максимально коректний. Після побачення не напрошувався на чашку кави до Таїси, та й взагалі поводився як джентльмен.
Після першого побачення було друге. А за місяць Таїса вперше познайомилася з його сином Михайлом.
Хлопчику було шість років, він був розумний і чарівний. Таїса відразу з ним порозумілася, але на майбутнє не загадувала. Їй було зараз добре з Сергієм, а про те, що буде далі, вона намагалася не замислюватися. Адже було страшно. Якщо в них із Сергієм все вийде, то й Михайло стане частиною її життя. Вона не була впевнена, що готова до цього, але відмовитись від чоловіка вже не могла.
Ще один місяць вони зустрічалися. Таїса двічі бачилася з Михайлом, одного разу навіть лишилась у них на ніч.
А потім сталося страшне: Сергія не стало.
Такого ніхто не чекав. І Таїсі ніхто навіть не повідомив, тому що про неї мало хто знав. Спочатку вона думала, що Сергій її просто ігнорує, тож приїхала до нього додому, щоби все з’ясувати. І натрапила на натовп родичів і його маму, що плакала.
Весь світ тоді звалився у Таїси. Не сказати, що вона закохалася у Сергія за цей час, але точно відчувала до нього сильні почуття.
Як з’ясувалося пізніше, Сергію на роботі стало погано. Викликали швидку, але допомогти не встигли.
Звичайно, Таїса сильно сумувала. Якийсь час не могла це прийняти, не розуміла, за що з нею так доля. Тільки вона зустріла того, хто їй справді сподобався, як усе звалилося.
Але коли перший сум пройшов, і Таїса почала думати логічно, вона раптом задумалася про те, з ким залишиться Михайло.
Жінка вмовляла себе, що у чоловіка багато рідних та друзів, хтось точно забере хлопчика.
Але на душі було неспокійно. Вона вирішила, що їй просто необхідно переконатися, що у дитини все буде гаразд, і вона перестане хвилюватися.
Ще на прощанні Таїса обмінялася номерами телефонів із мамою Сергія, і ось через якийсь час вирішила їй зателефонувати.
Вона ще раз висловила свої співчуття, сказала, як їй шкода, і що вона також дуже переживає. А потім ненароком дізналася про Михайла.
– А хто хлопчика забере? Я просто хвилююся за нього. Не уявляю, як йому зараз складно.
– Звісно! Спочатку матір втратив тепер батька. І, як би мені не важко було це говорити, схоже, він вирушить до притулку.
– Як так? – навіть підскочила Таїса. Вона не уявляла, як буде Михайлу. Мало того, що він втратив батька, то ще й доведеться втратити дім?
– Я б із радістю взяла онука, але мені здоров’я не дозволяє. Я постійно по палатах лежу, не впоратись мені вже з такою маленькою дитиною.
– Ну а решта родичів? Я ж бачила, що у Сергія багато рідних…
– Ну, рідних братів-сестер нема. А далека рідня не готова виховувати його сина.
– Не може бути, – похитала Таїса головою. – Невже всім справи немає до долі дитини?
– Розумієш, не кожен спроможний усиновити чужого малюка. У самої душа не на місці, але ж я не можу просити когось його забрати. Я сподівалася, що хтось із родичів чи друзів все ж таки зважиться, але цього не сталося. Але я Михайла не залишу, я постійно його відвідуватиму.
Таїса навіть далі слухати не стала. Вона швидко розпрощалася з жінкою, а потім засмучено сіла на диван.
Вона думала про те, що діється з цим світом. Як можуть рідні люди (нехай, вони навіть далекі родичі) так просто відмовитися від дитини. Невже нікого не хвилює совість? Зрозуміло, що це велика праця, матеріальні витрати та відповідальність. Але це ж маленький хлопчик, якому зараз дуже важко і страшно.
Всю ніч Таїса не спала, а потім ухвалила рішення. Нікому про нього не сказала, спочатку вирішила все дізнатися.
Пройшовши всі інстанції, поговоривши з мамой Сергія, Таїса все ж таки домоглася опікунства над Михайлом. І лише потім розповіла про це своїм рідним та друзям.
– Ти що надумала? – сварилася її мама Віра Іванівна. – Це ж чужа дитина! Навіщо ти звалюєш на себе таку ношу?
– Ну, раз ніхто звалити не зміг, довелося мені, – знизала Таїса плечима.
– Ось саме! Навіть рідні люди не були готові його всиновити, а ти йому взагалі чужа! Може з цією дитиною щось не так! А може, він некерований! Та й не факт, що ти впораєшся! Своїх виховувати дуже складно, а тут зовсім чужий хлопчик! Та ти ніколи не ставитимешся до нього, як до сина!
– Може, й не буду, – меланхолійно промовила Таїса. – Я не знаю. Але я знаю, що зі мною йому буде набагато краще, ніж у притулку. Так, може я не заміню йому матір, але я намагатимуся стати його близькою людиною. Я буду гарним опікуном, який допоможе йому вирости гідною людиною.
– А про себе ти подумала? – продовжувала обурюватись Віра Іванівна. – Як ти налагоджуватимеш своє особисте життя? Таїсо, тобі тридцять два! Мине зовсім небагато часу, і ти вже не зможеш мати своїх дітей. А за наявності в тебе цього хлопчика твоє особисте життя буде під великим питанням. Хоча яким питанням – його не буде! Не потрібна нікому жінка з дитиною, ще й чужою дитиною.
Таїса все це слухала спокійно. Вона знала, якою буде реакція у мами. Власне, така реакція є цілком логічною. І Таїса сама все це сто разів прокрутила в голові. Вона продумала всі ризики, думала про те, як повернеться її життя після цього рішення, і все ж таки не змогла вчинити інакше.
– Гаразд би ви довго були разом! Так ні, два місяці! Це ж короткий термін навіть для того, щоб закохатися! І тим більше, це дуже маленький термін, щоб так собою нехтувати.
Таїса зітхнула.
– Так, мамо, ти маєш рацію. Напевно, я не встигла сильно покохати Сергія. Але за цей час я встигла його впізнати. Він був доброю людиною, сильною, впевненою, доброю. Він виховував свого сина, незважаючи на труднощі. Не зламався, коли не стало його дружини. Ти знаєш, я певною мірою фаталіст. Я вірю в те, що все в цьому житті не випадкове, все підвладне долі. То, може, долі було просто завгодно, щоб ми познайомилися з Сергієм? І не для того, щоб ми створили сім’ю, а для того, щоб Михайло знайшов близьку людину після втрати тата. Я вірю, що це не випадково. А ще я вірю, що, якщо мені даровано долею здобути щастя, я його знайду. І наявність у мене дитини ніяк на цьому не позначиться.
Маму ці слова не переконали. Але справа вже була зроблена, відступати було пізно.
Усі знайомі теж дивувалися, думаючи, що Таїса діяла на емоціях. І що через якийсь час вона дуже пошкодує про своє рішення.
Але цього не сталося. Михайло дуже швидко звик до Таїси. Мабуть, йому було так погано і самотньо, і ця добра жінка, яку він і знав зовсім мало, стала його острівцем безпеки.
Згодом і мама Таїси змирилася з Михайлом. І навіть почала сприймати його, як онука. Та й з часом багато хто і забули, що він нерідний син Таїси.
А Таїса його полюбила. Як рідну дитину. Вона навіть не думала, що здатна на це. І згодом вона дякувала долі, що та тоді підштовхнула її в потрібному напрямку. Що Таїса не злякалася, що не кинула малюка в біді.
Та й із особистим життям усе склалося. Права була Таїса, коли казала, що дитина не перешкода. Через три роки вона вийшла заміж, а ще за рік народила ще одного сина. Але Михайло продовжував бути її дитиною і став сином для чоловіка Таїси. Адже у щасливій родині не буває чужих дітей.